Відкрити головне меню

Залізничний вокзал (Чернівці)

Залізничний вокзал станції Чернівці — вокзал станції Чернівці, головний залізничний вокзал міста Чернівців.

Залізничний вокзал станції Чернівці
станція
Чернівецький вокзал.jpg

Чернівецький залізничний вокзал
Розташування
Адреса Flag of Chernivtsi.png м. Чернівці,
вул. Ю.Гагаріна, 38
Координати 48°18′15″ пн. ш. 25°56′13″ сх. д. / 48.30444444002777260° пн. ш. 25.93722222002777755° сх. д. / 48.30444444002777260; 25.93722222002777755Координати: 48°18′15″ пн. ш. 25°56′13″ сх. д. / 48.30444444002777260° пн. ш. 25.93722222002777755° сх. д. / 48.30444444002777260; 25.93722222002777755
Структура
Платформ три
Тип платформ дві острівні, одна бічна
Колій сім
Час роботи цілодобово
Історія
Відкрито 1909
Перебудовано 19181920; 1945
Будівля
Архітектор Отто Вагнер
Стиль модерн
Поверхів два
Інша інформація
Власник Lviv Railways (grey).png Львівська залізниця
Оператор Ukrzalisnytsia logo (before 2018).svg Укрзалізниця
Код Експрес-3 2218500
Мапа
Залізничний вокзал станції Чернівці на Вікісховищі

Історія та архітектураРедагувати

Історія Чернівецької залізниці починається у той період, коли місто було адміністративним центром Буковинського округу Королівства Галичини та Володимирії. 1841-го р. уряд Австрійської імперії затвердив Програму у справах залізниць, якою, серед іншого, було передбачено розвиток цієї галузі у Галичині. Лінія з Відня до Львова мала бути збудована до 31 грудня 1863 р. Після цього продовжена вже до Чернівців.[1].

3 листопада 1861 р. новий потяг, що мав назву «Ярослав», подолав відстань між столицею імперії та центром її коронної землі.[2]

Після цього активними темпами (у дві зміни) розпочалося будівництво залізничної гілки Львів — Чернівці протяжністю 267 км, що проходила через Ходорів та Станіславів. Незважаючи на труднощі — дорога прокладалася через мочари, гори та ліси — роботи, якими керував англієць Томас Брессей[en] (до того вже працював на залізницях Австралії та Канади), були завершені за два роки.[3]

Перших пасажирів потягу Львів — Чернівці на той час вже столиця окремого коронного краю Герцогство Буковина зустрічала 1 вересня 1866 р. Далі залізничні шляхи прокладалися у напрямках: російському — через Новоселицю на Вінницю і Кишинів, та румунському — через Сучаву на Ясси. Прикметно, що Чернівці були одним з перших українських міст із своєю залізницею. 1869-го р. свій перший потяг зустрічав Харків, 1870-го року — Київ та Тернопіль, і лише 1873-го р. почало функціонувати залізничне сполучення з Волинню.[4]

 
Старий Чернiвецький вокзал (1866–1909)

Своїх гостей, котрі добиралися залізничним транспортом, Чернівці до початку XX ст. зустрічали розташованим мiж сучасним вокзалом та нинішньою будівлею Кондукторського резерву дво-триповерховим залізничним, так званим «Старим вокзалом», побудованим за одним проектом з вокзалом в місті Станіслав (1866), та в 1871 р. в передмiстi Сучави (Румунiя) — селищi Ițcani, вокзалом Suceava Nord, який iснує досi.

Чернівецький залізничний вокзалРедагувати

 
Чернівецький вокзал 1910-ті роки

Невпинний ріст міста, жвавий рух людей і товарів залізницею вимагали більшої споруди. Крім того, чернівчани прагнули мати залізничний вокзал, що відповідав би статусу крайової столиці, а не нагадував колишнє маленьке провінційне містечко. Розвиток Чернівців мав пріоритетне значення і для монархії. Тому міська брама, що була «обличчям» міста, повинна була бути здатною приймати найпочесніших та найвибагливіших гостей. 16 вересня 1906 р. було закладено фундамент майбутнього архітектурного шедевру. З огляду на те, що на місці де велось будівництво колись було болото, в основу споруди було покладено міцні бетонні опори. Роботи тривали більше трьох років. Урочисте відкриття нового залізничного вокзалу відбулось 30 листопада 1909 р. Збудували його у стилі модерн. Композиція будівлі симетрична. Вона являє собою 2-поверховий витягнутий прямокутник з підвищеною центральною частиною.

 
Руїни Чернівецького вокзалу (1917)

Дах над центральним входом і вестибюлем має форму купола. Він піднятий на висоту 20 м, стеля і стіни вкриті художнім ліпленням у вигляді геометризованого орнаменту з листя, квітів, між яких вміщено жіночі голівки і маски.[5]

Фронтон залізничного вокзалу є «домівкою» богині Іриди, що відповідно до давньогрецької міфології відома як богиня-вісниця. Піднята рука напівоголеного силуету жінки говорить про привітний прийом гостей міста та душевне прощання з ними. З обох боків її оточують чотири янгола: одна пара тримає у руках квіти, інші двоє зображені зі стрілами. Янголята символізують гостинність місцевих жителів та їх буковинський темперамент. Чарівне поєднання світло-зеленого та білого кольорів підкреслюють золоті акценти. Внутрішній інтер'єр прикрашають рослинні фрагменти, маскарони, крила яких дещо стилізовані, кацедуї та колеса, виконані у стилі модерн.[4]

Вагомий внесок до зведення Чернівецького залізничного вокзалу зробив почесний громадяни міста Бенно Штраухер, який був одним з ініціаторів та організаторів проекту, входив до структури, яка контролювала хід будівництва.

Значних руйнувань Чернівецький залізничний вокзал зазнав під час Першої світової війни. Його відбудова тривала близько двох років і остаточно була завершена тільки в 1920 р. Наступні відновлювальні роботи здійснювались вже у 1945 р. З огляду на те, що будівля не зазнала суттєвих пошкоджень у Другу світову війну, роботи тривали не довго.

ТрадиціїРедагувати

 
Чернівецький залізничний вокзал (2013)

Колись потяг, що прибував до Чернівців, називали «цугом» (від нім. Zug — потяг). Кожне його прибуття та відправлення з Чернівецького вокзалу супроводжувалося веселими композиціями, які виконував чернівецький оркестр. Цікавим є факт, що потяг сполученням Чернівці — Львів відправлявся завжди о 7 год. 40 хв. В цьому випадку грала всім відома мелодія «Сім-сорок» (відомий краєзнавець Василь Селезінка стверджує, що мелодія є «чернівецькою»). Безліч люду приходило послухати таке виконання, а саме остання була до вподоби найбільше.

Цю чудову традицію намагаються відновити у наш час. Оркестру звісно не має. Але кожен пасажирський потяг, що сьогодні від'їжджає з Чернівецького вокзалу, проводжається аудіозаписом однієї з популярних буковинських мелодій, прощаючись таким чином з дорогими гостями та бажаючи їм щасливої дороги![2]

СьогоденняРедагувати

У 1999 р. на Чернівецькому залізничному вокзалі було проведено реставраційні роботи.

Сьогодні залізничний вокзал станції Чернівці входить до структури Львівської залізниці та обслуговує кілька транзитних та прямих напрямків. Зокрема, з Чернівцями забезпечене (регулярне та періодичне) залізничне сполучення з містами: Київ, Івано-Франківськ, Ковель, Коломия, Львів, Одеса, Окниця.[6][7]

ПриміткиРедагувати

  1. Андрій Басараб. Енциклопедія Львова // Залізничний транспорт / Андрій Козицький. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 2. — С. 372-380. — ISBN 978-966-7007-69-0.
  2. а б Вокзал «Чернівці»… Про його історію, значення та та перший напрям «Львів — Чернівці»
  3. Чернівці — вокзал
  4. а б Залізничний вокзал. Архів оригіналу за 2 жовтень 2013. Процитовано 28 вересень 2013. 
  5. З ІСТОРІЇ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ
  6. Розклад руху поїздів по станції Чернівці. Архів оригіналу за 7 липня 2013. Процитовано 28 вересня 2013. 
  7. Розклад по станції Чернівці (Україна). Архів оригіналу за 25 серпень 2013. Процитовано 28 вересень 2013. 

ДжерелаРедагувати