Залозецький Роман Васильович
Рома́н Олекса́ндр Залозе́цький гербу Сас[1] (нім. Roman Zaloziecki, пол. Roman Załoziecki; 29 березня 1861, Болехів, нині Долинського району Івано-Франківської області — 6 жовтня 1918, Відень[2]) — український учений-хімік, технолог, громадський і господарський діяч. Один із піонерів досліджень хімічного складу нафти та озокериту в Австро-Угорщині. Перший голова Українського технічного товариства (1913). Батько Володимира Сас-Залозецького.[3]
| Залозецький Роман Васильович | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народився |
29 березня 1861 Болехів, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія |
| Помер |
6 жовтня 1918 (57 років) Відень, Австро-Угорщина |
| Громадянство |
 Австрійська імперія.svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Національність | українець |
| Діяльність | політик, хімік |
| Alma mater | Львівська і Цюріхська політехніки |
| Науковий ступінь | доктор технічних наук |
| Знання мов | українська, німецька і польська |
| Заклад | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Членство | Наукове товариство імені Шевченка |
| Посада | посол до Галицького сейму[d] |
| Батько | о. Василь Сас-Залозецький |
| Діти | Володимир Сас-Залозецький |
| Нагороди |
 |
 | |
Життєпис ред.
Син пароха села Гірне (біля Стрия) о. Василя Залозецького.
Навчався у Цюрихській і Віденській політехніках, пізніше — у Львівській політехніці.
З 1885 — асистент, з 1889 — приват-доцент, з 1905 — професор Львівської політехніки. З 1899 року за сумісництвом професор Львівської торговельної академії.
1887 — захистив дисертацію у галузі хімічної технології у Львівській політехніці.
Представник французьких і англійських нафтових фірм у Галичині, Почесний віце-консул Великої Британії у Львові (з 1904), радник Міністерства громадських робіт у Відні (1914).
Член Президії нафтового конгресу в Парижі (обраний 1900 року), в рамках якого виступав з доповіддю «Тверді вуглеводні нафтових залишків»; член Російського технічного товариства в Петербурзі.
Організатор першої крайової дослідної станції для дослідження родовищ нафти й озокериту (1899, діяла у Львівській політехніці).[4]
У часи нафтової кризи 1905 року, пов’язаної з надвидобутком нафти в Бориславі, запропонував Львівській раді залізниць використати нафту замість вугілля в локомотивах, що дало можливість нафтовикам значно розширити ринок збуту.
Фундатор геохімії нафти, піонер екологічних досліджень, засновник української нафтохімічної науки.
Дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ), голова товариства «Сільський господар», організатор і директор Торгової школи при товаристві «Просвіта», посол до Галицького сейму (10-го скликання, обраний в окрузі Рава-Руська, IV курія, входив до складу «Українського соймового клубу».[5]
Напрям досліджень ред.
Його праці та інтереси охоплювали вивчення хімічного складу нафти й озокериту, природи вуглеводнів та нафтових кислот; способи очищення та використання відходів нафтопереробки гудрону. У перших його наукових дослідженнях твердих вуглеводнів нафти і озокериту було доведено, що нафта і озокерит містять кристалічні речовини. Уперше встановив, що вміст парафіну і ароматичних вуглеводнів у бензині змінюється симбатно. Під час дослідження відбілюючої здатності речовини виявив відбілюючу властивість каолінової глини та синтетичного кремнію-оксиду і вказав на спосіб регенерації алюмосилікатних каталізаторів, які пізніше почали застосовуватися для крекінгових процесів. Вивчаючи склад та властивості кислотних відходів, залежно від обробки легких дистиляторів, встановив наявність у нафті терпенових вуглеводнів.
Нагороди ред.
Примітки ред.
- ↑ Соціально-політичний портрет Українського проводу Галичини та Буковини в революції 1918—1919 років. Архів оригіналу за 18 червня 2007. Процитовано 26 квітня 2015.
- ↑ Мельник І. (28 березня 2016). Роман Залозецький — засновник нафтової науки. zbruc.eu. Збруч. Архів оригіналу за 1 липня 2020. Процитовано 9 березня 2020.
- ↑ Щербанюк Л. (28 липня 2014). Пасіонарій із Чернівців. zbruc.eu. Збруч. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 9 березня 2020.
- ↑ 199 депутатів Галицького сейму, 2010, с. 133.
- ↑ 199 депутатів Галицького сейму, 2010, с. 115.
- ↑ Część urzędowa // Gazeta Lwowska nr 195 z 30 sierpnia 1918 r [Архівовано 2 березня 2021 у Wayback Machine.].
Джерела ред.
- Буцко М. І. Залозецький Роман Олександр // Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка». — Львів : ДУ «Львівська політехніка», 1994. — С. 56—57. — ISBN 5-7707-5706-X.
- Макітра Р. Г. Залозецький-Сас Роман Васильович [Архівовано 15 травня 2022 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — С. 203. — ISBN 978-966-02-5721-4.
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — С. 133—134, 114—115. — (Львівська сотня) — ISBN 978-966-486-089-2.
- Konsulat angelski we Lwowie // Nowości Illustrowane. - 1905. - № 45. - S. 13.