Відкрити головне меню

О́сип Степа́нович Зале́ський (16 квітня 1892, c. Тростянець Малий, тепер Золочівський район, Львівська область[1] — 13 березня 1984, Баффало, США) — український галицький педагог, композитор, диригент, літературознавець, автор пісень, наукових праць, видавець.

Осип Степанович Залеський
Зображення
Основна інформація
Дата народження 16 квітня 1892(1892-04-16)
Місце народження c. Тростянець Малий, Золочівський район, Львівська область
Дата смерті 13 березня 1984(1984-03-13) (91 рік)
Місце смерті Баффало, США
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНРFlag of the United States.svg США
Професії композитор
Освіта

Вищий музичний інститут імені М.Лисенка.

Львівський університет.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

У 1903 році родина перебралася до Золочева, за рік помер батько. Щоби закінчити гімназію, Осип підряджався на всілякі праці.

У 1911 році поступив до Львівського університету на студії природознавства. Одночасно навчався у Вищому музичному інституті імені М. Лисенка (нині — Львівська національна музична академія), набував практики хорового співу в хорах «Львівський боян» і «Бандурист».

У 1912 році в газеті «Dzennik Ludowy» опубліковано його статтю про Миколу Лисенка. Дописував до журналу «Ілюстрована Україна», був членом редакції щоденника «Діло», із Михайлом Гайворонським заснував видавництво «Ліра».

З початком Першої світової війни Залеські виїхали до Відня. Осип навчався одночасно у Вищій музичній школі Кайзера та Віденському університеті, став активним учасником українського молодіжного товариства «Січ». Восени 1916 року призваний до війська, на Буковині був перекладачем із російської мови.

Розвал Австро-Угорської імперії застав його у Могилеві-Подільському. Вступив до лав Української Галицької армії, воював до весни 1919 року.

У 1920-му одружився з Ґертрудою Пальм, народженою в Естонії і став учителем у приватній гімназії українського товариства «Рідна школа» в Чорткові.

У 1921 році прибув до Станіславова на працю вчителя природознавства в гімназію. Одночасно заснував тут філію Львівського музичного інституту імені М. Лисенка, став її директором. Відновив діяльність видавництва «Ліра», серед інших книг, видав також кілька своїх збірок пісень:

  • «Колядничок для співу на дитячі голоси» (1922)
  • «Пісні на один голос із фортепіано» (1923)
  • «Полягли в бою» (1923)

У 1938 році викладав у Станиславівській ІІІ державній гімназії ім. Станіслава Сташиця, звідки 15 липня[2] шкільна влада перевела його до Бучача, а його місце праці віддали польському вчителеві. У Бучацькій державній польськомовній гімназії працював з 1 вересня 1938 року.[2]

З початком Другої світової війни виїхав з родиною до Ерфурту в Німеччині, де працював у великій городньо-насіннєвій фірмі.

З окупацією нацистами Польщі родина перебралася до Ярослава, працював в українській гімназії учителем природознавства та очолював хор «Ярославський боян».

У 1944 році — вимушена еміграція, воєнні обставини відлучили його від родини. Дружина з доньками Лідією та Христиною опинилася в таборі переміщених осіб у Фіссені, де і померла в 1946 році. Тільки по смерті дружини зміг злучитися з доньками в Баварії.

У 1950 році родина виїздить до США, у Баффало. Тут створює хор при організації УККА, долучається до відкриття курсів українознавства, суботньої школа, українського клубу «Наша хата», секції «Пласту», керує низкою хорів, стає інспектором Шкільної ради у Баффало, Рочестері та Сіракузах.

У 1955 — разом із другою дружиною, Галиною Лагодинською-Залеською, заснував у Баффало філію Українського музичного інституту.

Помер у Баффало 13 березня 1984 року.

ДоробокРедагувати

Написав цілу низку статей, з них:

  • «Василь Барвінський»,
  • «Василь Безкоровайний, композитор, педагог»,
  • «Сидір Воробкевич»,
  • «Ярослав Лопатинський»,
  • «Станіслав Людкевич»,
  • «До історії пісень УСС»,
  • «Іван Франко й музика»,
  • «Гнат Хоткевич і відродження бандури».
  • «Наше шкільництво, від сивої давнини по 1939 рік», «Соломея Крушельницька», «Піяністка Софія Ілевич», «Крукова гора» у збірнику Бучач і Бучаччина.[3]

Видані теоретичні праці:

  • «Короткий начерк історії української музики» — 1958, видавництво «Америка» у Філадельфії,
  • «Загальні основи музичного знання» — 1958, «Говерла» в Нью-Йорку,
  • книжка про М. Лисенка — «Новий шлях» у Вінніпеґу,
  • «Музичний диктант» — вправи та пісні для вивчення музичної грамоти — Баффало, 1961.

Літературні тексти:

ПриміткиРедагувати

  1. П. Гуцал. Залеський Осип Степанович… — С. 236.
  2. а б Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1938/39. — S. 15.
  3. Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.

ДжерелаРедагувати

  • Гуцал Петро. Залеський Осип Степанович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 236. — ISBN 978-966-528-318-8.
  • Залеський Осип. З мого життя / Альманах Станиславівськоі землі. Збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. Том 2. — Нью-Йорк — Париж — Сідней — Торонто, 1985. — С. 122—133.
  • Костюк Олександра. Осип Залеський — музиколог, композитор, педагог / Альманах Станиславівськоі землі. Збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. Том 1. — Нью-Йорк — Торонто — Мюнхен, 1975. — С. 571—573.

ПосиланняРедагувати