Закон Малюса

Закон Малюса — фізичний закон, що виражає залежність інтенсивності лінійно-поляризованого світла після його проходження через поляризатор від кута φ між площинами поляризації падаючого світла і поляризатора. Встановлено Е. Л. Малюсом 1810 року.

$I=k_{a}I_{0}{\cos }^{2}\varphi$

де $I_{0}$ — інтенсивність падаючого на поляризатор світла, $I$ — інтенсивність світла, що виходить з поляризатора, $k_{a}$ — коефіцієнт пропускання поляризатора.

Світло з іншою (нелінійною) поляризацією може бути представлено як суму двох лінійно-поляризованих складових, до кожної з яких можна застосувати закон Малюса. Згідно із законом Малюса розраховуються інтенсивності світла, що проходить у всіх поляризаційних приладах, наприклад в поляризаційних фотометрах і спектрофотометрах. Втрати на відбиття, що залежать від φ і не враховуються законом Малюса, визначаються додатково.

Якщо на поляризатор падає природне світло, то інтенсивність світла, що вийшла з поляризатора $I$ дорівнює половині природного $I_{0}$.