Відкрити головне меню
Начальник держави Юзеф Пілсудський відкриває першу сесію Законодавчого сейму 10 лютого 1919 р.

Законодавчий сейм (пол. Sejm Ustawodawczy) — однопалатний парламентський орган, покликаний ухвалити конституцію відродженої Польщі, вибори до якого відбулися 26 січня 1919 р.[1] Розпочав діяльність у лютому 1919 р.: перше засідання — 10 лютого 1919 р. Був першим польським національним парламентом після Гродненського сейму 1793 року, проведеного за два роки до третього поділу Польщі, який припинив існування тогочасної незалежної польської держави.[2] Виконував конституційні функції як представницький орган до визначення політичного устрою держави шляхом прийняття конституції (установчі збори).

Робота сейму та ухвалення Малої конституції розглядаються як перший етап побудови незалежної Польської держави.[3]

Зміст

ІсторіяРедагувати

До скликання Законодавчого сейму влада у Польській республіці, згідно з декретом уряду про вищі органи влади від 22 листопада 1918 р., належала тимчасовому начальникові держави Юзефу Пілсудському.

На час обрання Законодавчого сейму Польща не мала чітких кордонів і була втягнута в територіальні конфлікти і спори.[2] На підконтрольних польській державі територіях, на землях колишнього Конгресового королівства і Підляшшя та західної Малопольщі, 42 виборчі округи обрали 302 депутати.[4] До них долучилися 20 польських депутатів парламенту Німеччини, 26 польських депутатів парламенту Австро-Угорщини та відібрані кандидати в депутати з Цешинського краю (де вибори перервалися через військові дії).[5] У наступні місяці, коли польська влада поширилася і на деякі спірні території, було проведено ще пару виборів: 25 квітня 1919 р. у Великопольщі і 15 червня 1919 р. у Білостоцькому та Підляському краях.[5] Деякі депутати, які були тимчасовими представниками, поступилися своїми місцями новообраним.[5] 24 березня 1922 року до складу сейму увійшли і 20 депутатів від Серединної Литви.[5] Таким чином, чисельність сейму коливалася від 348 депутатів на початку і до 432 наприкінці його строку повноважень.[5] На виборах було віддано близько 5 мільйонів голосів.[6]

20 лютого 1919 Законодавчий cейм ухвалив Малу конституцію, відповідно до якої отримав усю повноту влади. [7]

Важливими законодавчими здобутками сейму були закони про військовий обов'язок, земельну реформу, розробка конституції та державна система медичного страхування.[8][9] 1921 року сейм прийняв «березневу конституцію».[9]

Останнє засідання цього сейму відбулося 27 листопада 1922 р.

СкладРедагувати

У зв'язку зі зміною кількості депутатів та постійним дробленням і злиттям різних партій, неможливо все звести до єдиного списку Законодавчого сейму,[a] тому цей список має варіанти.

Партія або група (польська назва) Партія або група (Jędruch[6][10]) Партія або група (Nohlen, Stöver[10]) Голосів (Nohlen, Stöver) % (Nohlen, Stöver) Місць (Nohlen, Stöver) Місць (Jędruch)
Związek Ludowo-Narodowy не вказано Народно-національний союз 1 616 157 29,0 140 ?
? Національні демократи не вказано 72
Polska Partia Socjalistyczna Соціалісти Польська соціалістична партія 515 062 9,2 35 34
Polskie Stronnictwo Ludowe "Wyzwolenie" Селянське «Визволення» Польська народна партія «Визволення» 839 914 15,1 59 24
Polskie Stronnictwo Ludowe "Piast" Селянський «П'яст» Польська народна партія «П'яст» 232 983 4,2 46 не наведено кількості
Polskie Stronnictwo Ludowe Lewica не вказано Польська народна партія «Лівиця» 197 838 3,5 12
? не вказано Польська об'єднана селянська партія 212 097 3,8 35
? не вказано Селянські списки 234 399 4,2 0
? Селяни загалом не вказано 90
? Консерватори не вказано 44
Stronnictwo Katolicko-Ludowe не вказано Католицько-народна партія 102 292 1,8 18
? Християнські демократи не вказано 31
? Національні лейбористи не вказано 25
? Середній клас не вказано 63
? Комуністи не вказано 2
? Меншина (німецька) Національні меншини 96 677 1,7 2 2
? Меншина (єврейська) Єврейська група 602 927 10,8 11 16
Narodowa Partia Pracy не вказано Національний робітничий союз 67 285 1,2 32
Bezpartyjni; bez przynależności klubowej («безпартійні; без фракційної належності») Маленькі партії, незалежні Місцеві списки та незалежні 863 349 15,5 4 29
Усього 5 580 980 100 394 432

Маршалом сейму був Войцех Тромпчинський.[5]

У липні 1922Редагувати

Партія Місць %
Polskie Stronnictwo Ludowe "Piast"
(Польська народна)
96
22,3
Związek Ludowo-Narodowy
81
18,8
Narodowe Zjednoczenie Ludowe
45
3,9
Polska Partia Socjalistyczna
34
10,4
Narodowo-Chrześcijańskie Stronnictwo Ludowe
26
6,0
Narodowo-Chrześcijański Klub Robotniczy
26
6,0
Klub: Polskie Stronnictwo Ludowe "Wyzwolenie"
24
5,6
Narodowa Partia Robotnicza
21
4,9
Klub Pracy Konstytucyjnej
16
3,7
Klub: Polskie Stronnictwo Ludowe—Lewica
11
2,5
Zjednoczenie Mieszczańskie
11
2,5
Stronnictwo Katolicko-Ludowe
7
1,6
Narodowa Partia Pracy (II RP)
6
1,4
Rady Ludowe
5
1,1
Komunistyczna Frakcja Poselska
2
0,5
Wolne Zjednoczenie Posłów Narodowości Żydowskiej (євреї)
10
2,9
Niemieckie Stronnictwo Ludowe (німці)
7
1,6
Незалежні
4
0,9
Разом 432 100

ВиноскиРедагувати

a. ^  Ні перше джерело (Nohlen, Stöver), ні друге (Jędruch) не зберегли оригінали назв польських партій і груп, а використовували власні переклади. Тому точне іменування тієї чи іншої організації не завжди випадає можливим.

ПриміткиРедагувати

  1. Л. Алексієвець. Мала конституція 1919 р. у розбудові польської держави
  2. а б Jacek Jędruch (1998). Constitutions, elections, and legislatures of Poland, 1493–1977: a guide to their history. EJJ Books. с. 269. ISBN 978-0-7818-0637-4. Процитовано 13 August 2011. 
  3. Турчак О. В. Законодавчий сейм і Мала конституція 1919 р. як перший етап побудови незалежної польської держави
  4. Jacek Jędruch (1998). Constitutions, elections, and legislatures of Poland, 1493–1977: a guide to their history. EJJ Books. с. 270. ISBN 978-0-7818-0637-4. Процитовано 13 August 2011. 
  5. а б в г д е Jacek Jędruch (1998). Constitutions, elections, and legislatures of Poland, 1493–1977: a guide to their history. EJJ Books. с. 271. ISBN 978-0-7818-0637-4. Процитовано 13 August 2011. 
  6. а б Jacek Jędruch (1998). Constitutions, elections, and legislatures of Poland, 1493–1977: a guide to their history. EJJ Books. с. 289. ISBN 978-0-7818-0637-4. Процитовано 13 August 2011. 
  7. Авторитарний режим ІІ Речі Посполитої
  8. Jacek Jędruch (1998). Constitutions, elections, and legislatures of Poland, 1493–1977: a guide to their history. EJJ Books. с. 273. ISBN 978-0-7818-0637-4. Процитовано 13 August 2011. 
  9. а б Jacek Jędruch (1998). Constitutions, elections, and legislatures of Poland, 1493–1977: a guide to their history. EJJ Books. с. 272. ISBN 978-0-7818-0637-4. Процитовано 13 August 2011. 
  10. а б Dieter Nohlen; Philip Stöver (31 May 2010). Elections in Europe: A Data Handbook. Nomos. с. 1491. ISBN 978-3-8329-5609-7. Процитовано 6 November 2012. 

ЛітератураРедагувати

  • Andrzej Ajnenkiel, Od rządów ludowych do przewrotu majowego. Zarys dziejów politycznych Polski 1918–1926, Warszawa 1978
  • Tadeusz A. Siedlik, Historia Polski 1900–1939, Warszawa 1993
  • Adam Próchnik, Pierwsze piętnastolecie Polski niepodległej, Warszawa 1983.