Відкрити головне меню

Фе́дір Іва́нович За́йцев (10 (22) лютого 1897, Колпни[d], Росія — 1 вересня 1960(1960-09-01), Москва, СРСР) — український радянський партійний діяч, секретар ЦК КП(б)У. Член ВУЦВК. Член Центральної Контрольної Комісії КП(б)У (травень 1924 — червень 1930). Член ЦК КП(б)У (червень 1930 — січень 1934). Кандидат у члени Політбюро ЦК КП(б)У (червень 1930 — червень 1933). Член Оргбюро ЦК КП(б)У (січень 1932 — червень 1933). Член Центральної Контрольної Комісії ВКП(б) листопад 1927 — січень 1934). Член Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б) (лютий 1934 — 15 квітня 1938).

Зайцев Федір Іванович
Зайцев Федір Іванович.tif
Народився 10 (22) лютого 1897
Колпни[d], Малоархангельський повіт[d], Орловська губернія, Російська імперія
Помер 1 вересня 1960(1960-09-01) (63 роки)
Москва, СРСР
Партія КПРС
Нагороди
орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни II ступеня

Учасник встановлення радянської влади на Донбасі. Секретар Юзівської міської ради робочих та солдатських депутатів (1920–1923), секретар Луганського окружкому партії (1929–1930), 1-й секретар Дніпропетровського міськкому партії (1931–1932), секретар ЦК КП(б)У (1932–1933).

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився в родині сільського чоботаря (шорника) в селі Колпни Малоархангельського повіту Орловської губернії (тепер смт. Колпна Орловської області, Росія). У 1908 році закінчив п'ять відділень двокласної початкової школи у селищі Юзівка Бахмутського повіту Катеринославської губернії.

У липні 1908 — жовтні 1912 року — хлопчик, робітник хімічної лабораторії металургійного заводу Новоросійського товариства у Юзівці. У жовтні 1912 — травні 1914 року — доменник, робітник із зняття проб металургійного заводу Російсько-Балтійського товариства у селищі Єнакієве і на руднику Калачевського у місті Верхньодніпровську Катеринославської губернії. У травні 1914 — вересні 1917 року — робітник із зняття проб, помічник хіміка-лаборанта металургійного заводу Новоросійського товариства у Юзівці Катеринославської губернії.

Член РСДРП(б) з липня 1915 року.

Після Лютневої революції 1917 р. — секретар Юзівської Ради робітничих депутатів. У вересні 1917 — квітні 1918 року — заступник голови виконавчого комітету Юзівської Ради робітничих депутатів Катеринославської губернії.

У квітні — червні 1918 року — політичний керівник, комісар загону Юзівського штабу Червоної армії. У липні — вересні 1918 року перебував у в'язниці міста Бахмута Катеринославської губернії. У жовтні 1918 — квітні 1919 року — політичний керівник радянського партизанського загону в околицях Юзівки.

У квітні — травні 1919 року — голова Юзівського повітового революційного комітету Катеринославської губернії.

У травні 1919 — січні 1920 року — інструктор політичного відділу 13-ї армії РСЧА Південного фронту.

У січні 1920 — березні 1921 року — відповідальний секретар Юзівського повітового комітету КП(б)У; редактор юзівської газети «Диктатура праці».

У квітні 1921 — березні 1922 року — голова Донецької губернської контрольної комісії КП(б)У в місті Бахмуті.

У квітні 1922 — серпні 1923 року — голова Юзівської окружної ради професійних спілок.

У вересні 1923 — травні 1924 року — слухач Курсів марксизму при ЦК КП(б)У у Харкові

У травні 1924 — червні 1929 року — секретар Партійної колегії Центральної Контрольної Комісії КП(б)У.

У червні 1929 — вересні 1930 року — відповідальний секретар Луганського окружного комітету КП(б)У.

У листопаді 1930 — березні 1931 року — відповідальний секретар Луганського міського комітету КП(б)У.

У березні 1931 — лютому 1932 року — 1-й секретар Дніпропетровського міського комітету КП(б)У.

28 січня 1932 — 11 червня 1933 року — секретар ЦК КП(б)У із транспорту.

У березні 1933 — лютому 1934 року — 2-й секретар Західного обласного комітету ВКП(б).

У березні 1934 — квітні 1936 року — член групи важкої промисловості Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б).

У травні 1936 — 9 грудня 1937 року — уповноважений Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б) по Татарській АРСР.

24 червня 1938 року заарештований органами НКВС СРСР, а 25 червня 1938 року виключений із партії. У «зв'язку із недоведеністю висунутих обвинувачень» 26 червня 1939 року звільнений із ув'язнення. 13 червня 1940 року відновлений в членстві у ВКП(б).

У жовтні 1939 — серпні 1940 року — старший інспектор Головної гірничо-технічної інспекції Народного комісаріату вугільної промисловості СРСР. У серпні 1940 — квітні 1941 року — заступник начальник служби постачання Московського трамвайного тресту («Мострамвайтрест»). У квітні — липні 1941 року — диспетчер із якості гірничо-технічної інспекції Народного комісаріату вугільної промисловості СРСР.

Учасник німецько-радянської війни з липня 1941 року. У липні — листопаді 1941 року — стрілець винищувального батальйону дивізії народного ополчення в Москві. У листопаді 1941 — січні 1942 року — стрілець 6-го стрілецького полку 4-ї Московської стрілецької дивізії. У січні — квітні 1942 року — політичний керівник роти 786-го стрілецького полку. У квітні — серпні 1942 року — політичний керівник медичної роти 148-го медсанбату 155-ї стрілецької дивізії Калінінського фронту. У серпні 1942 — серпні 1943 року — агітатор 659-го стрілецького полку 155-ї стрілецької дивізії Калінінського і Воронезького фронтів. У серпні 1943 — квітні 1944 року — заступник начальника із політичної частини евакуаційного госпіталю № 3614 1-го Українського фронту. У квітні 1944 — червні 1945 року — заступник начальника політичного відділу 20-го військово-шляхового управління 1-го Українського фронту.

Учасник радянсько-японської війни у 1945 році. У червні 1945 — квітні 1946 року — заступник начальника політичного відділу 20-го військово-шляхового управління Забайкальського фронту.

У липні 1946 — серпні 1949 року — начальник відділу кадрів Головного управління робітничого постачання Міністерства чорної металургії СРСР.

З серпні 1947 року — персональний пенсіонер республіканского значення.

У серпні 1949 — травні 1953 року — старший інспектор відділу Міністерства металургійної промисловості СРСР. У травні 1953 — березні 1954 року — старший інженер Управління керівних кадрів Міністерства металургійної промисловості СРСР. У березні 1954 — 1955 року — старший інженер Управління керівних кадрів Міністерства чорної металургії СРСР.

З 1955 року — на пенсії у Москві.

Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

На його честь у Донецьку названа вулиця.

ЗванняРедагувати

  • майор

НагородиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати