Загородній Анатолій Глібович

Загор́одній Анат́олій Гл́ібович (29 січня 1951, Велика Багачка) — український фізик-теоретик і організатор науки; академік (з 2006), віцепрезидент (20112020) та президент Національної академії наук України (з жовтня 2020[1]). Директор Інституту теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України2002). Доктор фізико-математичних наук (1990), професор (1998), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2005), заслужений діяч науки і техніки України (2012), Іноземний член РАН (2011).

Загородній Анатолій Глібович
Народився 29 січня 1951(1951-01-29) (69 років)
Велика Багачка, Полтавщина
Країна Україна
Діяльність фізик
Alma mater Харківський державний університет ім. Горького
Галузь теоретична фізика, фізика плазми
Заклад Національна академія наук України
Посада Президент
Ступінь доктор фізико-математичних наук
Членство НАН України
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений діяч науки і техніки України Державна премія України в галузі науки і техніки
Автограф Anatolii Zahorodnii Signature 2014.png

CMNS: Загородній Анатолій Глібович у Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Народився 29 січня 1951 року у селі (з 1959 — селище міського типу) Велика Багачка, адміністративному центрі Великобагачанського району Полтавської області.

1972 — закінчив радіофізичний факультет Харківського державного університету ім. Горького (тепер — Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна).

1972 — по т. ч. — в Інституті теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України, зокрема:

  • 1980–1988 — учений секретар;
  • 1989–2002 — заступник директора з наукової роботи;
  • 1996–2016 — завідувач відділу теорії та моделювання плазмових процесів;
  • 2003 — по т. ч. — директор.

1978 — захистив дисертацію на тему «Флуктуации и спектры излучения ограниченной плазмы» та здобув науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук за спеціальністю «Теоретична фізика».

1990 — захистив дисертацію на тему «Электромагнитные флуктуации в ограниченных плазменно-молекулярных системах» та здобув науковий ступінь доктора фізико-математичних наук за спеціальністю «Фізика плазми».

1997 — обраний членом-кореспондентом НАН України за спеціальністю «Теоретична фізика, фізика плазми».

1998 — отримав наукове звання професора.

2006 — обраний академіком НАН України за спеціальністю «Теоретична фізика, фізика плазмових процесів».

2009–2011 — головний учений секретар НАН України.

2011 — 2020 — віцепрезидент НАН України.

Із 2020 — президент НАН України[1].

Науковий внесокРедагувати

Наукові праці присвячені проблемам теоретичної та математичної фізики, теорії плазми, статистичної фізики, фізики кінетичних явищ[2][3].

Спільно з Іваном Якименком та Юрієм Климонтовичем[ru] розробив статистичну теорію просторово-обмежених плазмово-молекулярних систем, на основі якої дослідив вплив взаємодії плазмової та молекулярної підсистем на електромагнітні флуктуації в таких системах. Одержав нові кінетичні рівняння для функцій розподілу вільних і зв'язаних заряджених частинок в обмежених плазмово-молекулярних середовищах, установив явний вигляд інтегралів зіткнень, дослідив вплив межових поверхонь на розподіли електронів, іонів і молекул поблизу межі середовища. Розробив теорію гальмівного випромінювання у плазмово-молекулярних системах, яка враховує всі можливі процеси розсіяння за участю заряджених частинок і молекул, а також розсіяння електронів і молекул на колективних флуктуаціях.[4]

У 1980-х — 1990-х роках разом з Олексієм Ситенком узагальнив теорію флуктуацій у стійкій стаціонарній плазмі на випадок турбулентної плазми з дифузійно-дрейфовими рухами рідинного типу. Розрахував динамічні формфактори такої плазми, дослідив їхні особливості, пов'язані з великомасштабними турбулентними рухами в такій плазмі. У межах розвиненого підходу запропонував модель немарковської дифузії частинок у турбулентній плазмі.[4]

Подальші дослідження були спрямовані на кінетичне описання запорошеної плазми та розвинення теорії електромагнітних флуктуацій у такій плазмі з урахуванням самоузгодженого формування динамічного заряду порошинок.[джерело?]

Розвинув кінетичну теорію запорошеної плазми. На основі перших принципів статистичної механіки вивів мікроскопічні рівняння і ланцюжок рівнянь Боголюбова для запорошеної плазми, що дало змогу пояснити широкий клас нових фізичних явищ. Зокрема, запропонував кінетичний підхід до розрахунку ефективних потенціалів взаємодії порошинок у плазмі та застосував його для вивчення екранованих потенціалів у слабкоіонізованій плазмі, у тому числі за наявності зовнішніх полів. Встановив, що заряджання порошинок плазмовими струмами[відсутнє в джерелі] призводить до їх розекранування, тобто до появи кулонівської асимптотики ефективного потенціалу. Показано також, що специфічна поляризація плазми поблизу порошинки, яка рухається, може привести до значного зменшення коефіцієнта тертя і навіть зміни його знака (від'ємне тертя).[4]

Розвинув теорію електромагнітних флуктуацій у запорошеній слабкоіонізованій плазмі з урахування динамічного заряджання порошинок плазмовими струмами. Запропонував загальні співвідношення для функції діелектричного відгуку запорошеної плазми і флуктуаційних струмів зарядження порошинки за довільних частот зіткнень електронів та іонів з нейтральними частинками. Розрахував і дослідив особливості кореляційних функцій густини електронів у запорошеній плазмі, що дає змогу отримувати інформацію про параметри плазми з експериментальних спектрів розсіяння хвиль на флуктуаціях у такій плазмі.[джерело?]

Сформулював рівняння для об'єднаного описання дифузійних процесів на довільних часах еволюції — від балістичної динаміки на початковому етапі до дробової, або звичайної, дифузії на великих часах.[4]

Запропонував часово-нелокальне (немарковське) узагальнення кінетичних рівнянь[джерело?]. Розрахував часово-нелокальні інтеграли зіткнень для плазми в зовнішньому магнітному полі, та функцію діелектричного відгуку з урахуванням впливу турбулентних полів на рух заряджених частинок[4].

Організаційна та викладацька діяльністьРедагувати

Очолював Державну цільову науково-технічну програми впровадження і застосування грід-технологій (2009—2013).[джерело?]

Керує декількома цільовими науковими програмами НАН України, зокрема[джерело?]:

  • Програмою інформатизації;
  • Програмою «Перспективні дослідження з фізики плазми, керованого термоядерного синтезу та плазмових технологій»;
  • Програмою «Фундаментальні дослідження з фізики високих енергій та ядерної фізики (міжнародна співпраця)».

Координує виконання Цільової комплексної міждисциплінарної програми наукових досліджень НАН України з проблем сталого розвитку, раціонального природокористування та збереження навколишнього середовища.[джерело?]

Очолює Комітет з наукової термінології.[джерело?]

Голова Комісії по роботі з науковою молоддю при Президії НАН України.[5]

Координує міждисциплінарні дослідження, здійснює зв'язок НАН України з окремими міністерствами та комітетами Верховної Ради України та Київською міською державною адміністрацією.[джерело?]

Головний редактор «Українського фізичного журналу», член редколегій «Вісника НАН України» і журналу Condensed Matter Physics.[4]

Приділяє значну увагу розвитку міжнародного наукового співробітництва НАН України, інтеграції української науки в європейський науковий простір[джерело?]:

  • є головою Комісії НАН України з питань євроінтеграції;
  • відповідає за координацію установ НАН України в Програмі ЄС «Горизонт 2020» та комплементарній до неї дослідницькій та тренувальній програмі Євратому, співпрацю з ЮНЕСКО (є головою Національного комітету України з програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» та заступником голови Національної комісії України в справах ЮНЕСКО), Об’єднаним дослідницьким центром ЄК[en](JRC EC), Міжнародним інститутом прикладного системного аналізу (IIASA), УНТЦ та ін.;
  • є науковим представником України в керівних радах ЦЕРН, JRC EC, IIASA, членом Комітету з дослідження і інновацій Україна — Євратом;
  • був головою Міжнародного конгресу з фізики плазми (2004—2006).

Координує роботу з вивчення та популяризації наукової спадщини академіка В. І. Вернадського (з 2011). Як голова Комісії НАН України з наукової спадщини академіка В. І. Вернадського (змінив на цій посаді академіка НАН України Костянтина Ситника), ініціював велику програму підготовки до 150-річного ювілею вченого, зокрема видання багатотомного зібрання «Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського», є організатором і головою щорічних читань НАН України, присвячених В. І. Вернадському. Був головою програмного комітету та оргкомітету XXV Київського міжнародного симпозіуму з наукознавства та історії науки «Творча спадщина В. І. Вернадського в дослідженні науки та її організації: з минулого через сучасне — в майбутнє», що відбувся у Києві 18–19 жовтня 2012 року.[джерело?]

Відповідає в НАН України за створення сучасних науково-навчальних структур, у тому числі за співпрацю з Київським академічним університетом НАН України та Відділенням цільової підготовки Київського національного університету імені Тараса Шевченка при НАН України.[джерело?]

Є професором Київського національного університету імені Тараса Шевченка, викладає на кафедрі квантової теорії поля фізичного факультету. Від 2018 року викладає у Київському академічному університеті НАН України і МОН України. Був також професором Києво-Могилянської академії. Голова Наглядової ради Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (із січня 2017 року).[джерело?]

Нагороди та почесні званняРедагувати

Державні нагородиРедагувати

  • Заслужений діяч науки і техніки України (2012)[6]
  • Орден «За заслуги» ІІ ст. (2016)[7]
  • Орден «За заслуги» ІІІ ст. (2008)[8]
  • Державна премія України в галузі науки і техніки (2005; за праці з фізики плазми)[9]
  • Почесна грамота Верховної Ради України (2004)

Академічні нагородиРедагувати

  • Премія ім. К. Д. Синельникова НАН України (1991; за цикл робіт зі статистичної теорії плазмово-молекулярних систем)
  • Премія ім. М. М. Боголюбова НАН України (2012; за цикл робіт «Розвиток ідей М. М. Боголюбова у теоретичній та математичній фізиці»)
  • Премія ім. О. С. Давидова НАН України (2019; за роботу «Розвиток аналітичних методів статистичної фізики для пояснення нових ефектів у структурно-невпорядкованих багато-частинкових системах»)

Почесні звання, титули та членстваРедагувати

  • Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (2015)
  • Іноземний член Російської академії наук (2011)
  • Іноземний член-кореспондент Австрійської академії наук (2012)
  • Член-кореспондент Міжнародної академії наук, мистецтв і гуманітаристики (Париж, 2004)
  • Почесний доктор Інституту фізики конденсованих систем (2010)
  • Почесний доктор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (2011)
  • Почесний доктор Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (2015)
  • Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2018)
  • Почесний професор Цзілінського університету (Чаньчунь, КНР, 2017).

БібліографіяРедагувати

Автор понад 200 праць.

МонографіїРедагувати

  • Климонтович Ю. Л., Вильхельмссон Х., Якименко И. П., Загородний А. Г. Статистическая теория плазменно-молекулярных систем. Москва: Издательство МГУ, 1990. 222 с.
  • Загородний А. Г., Черемных О. К.. Введение в физику плазмы. Киев: Наукова думка, 2014. 696 с.
  • Загородній А. Г., Момот А. І. Вступ до кінетичної теорії плазми. Київ: Наукова думка, 2015. 458 с.

Вибрані статтіРедагувати

  • Klimontovich Y. L., Wilhelmsson H., Yakimenko I. P., Zagorodny A. G. Statistical theory of plasma-molecular systems. Phys. Reports 175 (5–6), 263—401 (1989).
  • Klimontovich Yu. L., Shevchenko A. Yu., Yakimenko I. P., Zagorodny A. G. Statistical theory of Bremsstrahlung of plasma molecular systems, Contrib. Plasma Physics 29, 551—587 (1989).
  • Zagorodny A., Weiland J. Statistical theory of turbulent transport (non-markovian effects). Phys. Plasmas 6 (6), 2359—2372 (1999).
  • Zagorodny A. G., Schram P. P. J. M., Trigger S. A. Stationary velocity and charge distributions of grains in dusty plasmas. Phys. Rev. Lett. 84 (16), 3594–3597 (2000).
  • P. P. J. M. Schram, Sitenko A. G., Trigger S. A., Zagorodny A. G. Statistical theory of dusty plasmas: Microscopic equations and Bogolyubov-Born-Green-Kirkwood-Yvon hierarchy. Phys. Rev. E 63 (1 II), 1–17 (2001).
  • Bystrenko O., Zagorodny A. Screening of dust grains in a weakly ionized gas: Effects of charging by plasma currents. Phys. Rev. E 67 (6 2), 066403/1–066403/5 (2003).
  • Filippov A. V., Zagorodny A. G., Pal A. F., Starostin A. N. Screening of the dust-particle charge in a plasma with an external ionization source. JETP 104 (1), 147—161 (2007)/
  • Filippov A. V., Zagorodny A. G., Pal A. F., Starostin A. N., Momot A. I. Kinetic description of the screening of the charge of macroparticles in a nonequilibrium plasma. JETP Lett. JETP letters 86 (12), 761—766 (2008).
  • Zagorodny A., Weiland J. Non-markovian renormalization of kinetic coefficients for drift-type turbulence in magnetized plasmas. Phys. Plasmas 16(5), 0523308 (2009).
  • Ilyin V., Procaccia I., Zagorodny A. Stochastic processes crossing from ballistic to fractional diffusion with memory: Exact results. Phys. Rev. E: Statistical, Nonlinear, and Soft Matter Physics 81(3), 030105 (2010).
  • Semenov I. L., Zagorodny A. G., Krivtsun I. V. Ion drag force on a dust grain in a weakly ionized collisional plasma. Physics of Plasmas 20, 013701 (2013).
  • Momot A. I., Zagorodny A. G., Momot O. V. Electron density fluctuations in collisional dusty plasma with variable grain charge. Phys. Rev. E 99, 013206 (2019).

ПриміткиРедагувати

  1. а б Національна академія наук України обрала нового Президента /Сайт НАН України, 7.10.2020/
  2. Загородній Анатолій Глібович // НАН України. Керівництво. 1918—2018: Біографічний енциклопедичний словник. Київ, 2018. С. 59–62.
  3. Загородній Анатолій Глібович. www.nas.gov.ua (uk-UA). Процитовано 2020-10-07. 
  4. а б в г д е Персоналії Національної академії наук України. www.irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 2020-10-07. 
  5. Загородній Анатолій Глібович. www.nas.gov.ua (uk-UA). Процитовано 2020-10-07. 
  6. Указ Президента України від 18 травня 2012 року № 331/2012 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня науки»
  7. Указ Президента України від 18 травня 2016 року № 217/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня науки»
  8. Указ Президента України від 27 листопада 2008 року № 1113/2008 «Про відзначення державними нагородами України працівників установ Національної академії наук України»
  9. Указ Президента України від 19 грудня 2005 року № 1782/2005 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2005 року»

ЛітератураРедагувати

  • 50-річчя члена-кореспондента НАН України А. Г. Загороднього // Вісник НАН України. Київ, 2001. № 1. С. 67–68.
  • 60-річчя академіка НАН України А. Г. Загороднього // Вісник НАН України. Київ, 2011. № 1. С. 59–61.
  • Загородній Анатолій Глібович // Національна академія наук України. Керівництво. 1918—2018: Біографічний енциклопедичний словник / відп. ред. Богданов В.Л. — Київ : Фенікс, 2018. — С. 59–62. — ISBN 978-966-136-626-7.
  • Загородній Анатолій Глібович // Національна академія наук України. Персональний склад. 1918—2018. — 7-е вид., доповн. й виправл. — Київ : Фенікс, 2018. — С. 63. — ISBN 978-966-136-613-7.
  • Загородній Анатолій Глібович // Інститут теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України. 1966—2016. Київ, 2015. С. 207—208.
  • Зелений Л. М. Новое учебное пособие по физике плазмы. Рец. на книгу А. Г. Загороднего, О. К. Черемных «Введение в физику плазмы» // Вісник НАН України. Київ, 2015. № 9. С. 86–87.

ПосиланняРедагувати