Загвоздін Микола Андрійович

Микола Андрійович Загвоздін (нар. 1898(1898), село Біча Ішимського повіту Тобольської губернії, тепер Тюменської області, Російська Федерація — розстріляний 21 січня 1940, Москва) — радянський діяч органів держбезпеки, народний комісар внутрішніх справ Узбецької і Таджицької РСР. Входив до складу особливої трійки НКВС СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1937—1939).

Загвоздін Микола Андрійович
Народився	1898 село Біча Ішимського повіту Тобольської губернії, тепер Тюменської області, Російська Федерація
Помер	21 січня 1940(1940-01-21) Москва, СРСР
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Alma mater	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Військове звання	старший майор державної безпеки
Партія	ВКП(б)
Нагороди

Біографія

Народився в родині селянина-бідняка. Закінчив двокласне початкове училище в селі Біча Ішимського повіту.

У травні 1914 — 1916 року — помічник наглядача, наглядач телеграфу в поштово-телеграфній конторі в селах Самарському і Дем'янську Омської губернії. З 1916 по 1918 рік навчався в Омському механіко-технічному училищі, закінчив два класи.

У 1917 році працював слюсарем на заводі «Янтек» в Єкатеринбурзі, був представником Омської ради в правлінні державного пароплавства на річці Іртиш.

Член РКП(б) з березня 1918 року.

У березні — квітні 1918 року — рядовий красногвардійського загону в Омську. Потім був засідателем революційного трибуналу. З квітня по вересень 1918 року переховувався від влади адмірала Колчака в місті Тара, селі Заливному і місті Тюмені.

У вересні 1918 — травні 1919 року — слюсар полкової майстерні в армії адмірала Колчака в місті Тюиені.

У травні 1919 перейшов до Червоної армії. У травні 1919 — червні 1920 року — наглядач зв'язку роти зв'язку 2-ї бригади 25-ї Чапаєвської стрілецької дивізії РСЧА. З червня по серпень 1920 року — слухач партійної школи політичного відділу 28-ї стрілецької дивізії в місті Царицині.

У серпні 1920 — 1921 року — помічник уповноваженого, уповноважений секретного відділу Царицинської губернської надзвичайної комісії (ЧК). У 1921—1922 роках — завідувач економічного відділу Царицинської губернської ЧК. У 1922 році — завідувач секретного відділу Царицинської губернської ЧК. У 1922 — березні 1923 року — начальник політбюро ЧК 2-го Донського округу. У березні — жовтні 1923 року — начальник секретно-оперативної частини Царицинського губернського відділу ДПУ.

У жовтні 1923 — березні 1924 року — помічник начальника 5-го відділення секретного відділу ОДПУ при РНК СРСР.

У березні 1924 — грудні 1926 року — начальник секретно-оперативної частини і заступник начальника Нижньогородського губернського відділу ДПУ.

У грудні 1926 — травні 1929 року — начальник Нижньогородського губернського відділу ДПУ. Одночасно у лютому 1927 — травні 1929 року — начальник особливого відділу 17-ї стрілецької дивізії Московського військового округу в Нижньому Новгороді.

У травні — червні 1929 року — начальник секретно-оперативної частини і заступник повноважного представника ОДПУ по Нижньогородському краю.

У липні 1929 — січні 1931 року — слухач Курсів марксизму-ленінізму в Москві. Потім навчався на вечірньому відділенні Військової академії імені Фрунзе в Москві.

У квітні 1931 — грудні 1932 року — начальник Владивостоцького оперативного сектора ДПУ. Одночасно у червні — грудні 1932 року — начальник особливого відділу Морських сил Далекого Сходу.

У грудні 1932 — липні 1934 року — начальник особливого відділу Повноважного представництва ОДПУ по Середній Азії і начальник особливого відділу Середньоазіатського військового округу. У липні — грудні 1934 року — начальник особливого відділу УДБ УНКВС по Середній Азії. У липні 1934 — серпні 1937 року — начальник особливого відділу ГУДБ НКВС СРСР по Середньоазіатському військовому округу. Одночасно у грудні 1934 — січні 1935 року — заступник народного комісара внутрішніх справ Узбецької РСР.

9 січня 1935 — 19 серпня 1937 року — народний комісар внутрішніх справ Узбецької РСР.

28 вересня 1937 — 9 лютого 1939 року — народний комісар внутрішніх справ Таджицької РСР.

Входив до складу особливих трійок, створених за наказом НКВС СРСР від 30 липня 1937 року, брав активну участь у сталінських репресіях.

Заарештований 9 лютого 1939 року в місті Сталінабаді Таджицької РСР. Засуджений Військовою колегією Верховного суду СРСР 19 січня 1940 року до страти. Розстріляний через два дні. Не реабілітований.

Звання

• старший майор державної безпеки (29.11.1935)

Нагороди

• орден Червоної Зірки (19.12.1937)
• знак «Почесний працівник ВЧК—ДПУ (XV)» (20.12.1932)

Джерела

• Петров Н., Скоркин К. Кто руководил НКВД, 1934—1941 : справочник. — М.: Звенья, 1999. (рос.)