Загачевський Євстахій Ілліч
Загачевський Євстахій (Євген) Ілліч (*28 квітня 1919, Львів – †17 вересня 1998, м. Рочестер) — український письменник, мемуарист, маляр.
| Євстахій Загачевський | |
|---|---|
| Старший десятник | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 28 квітня 1919 м. Львів,  ЗУНР |
| Смерть | 17 вересня 1998 (79 років) м. Рочестер,  США |
| Громадянство | .svg){kind=small} УНР |
| Військова служба | |
| Приналежність | УНР |
| Рід військ |  Моторизована дивізія СС «Тотенкопф»  14-та гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина» |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
 Загачевський Євстахій Ілліч у Вікісховищі | |
Життєпис
ред.Молодість
ред.Народився 28 квітня 1919 р. у Львові в родині вояка австро-угорської армії, підстаршини (чотового) Української галицької армії Іллі Загачевського та Євфрозинії. Мав старшого брата, який загинув за часів більшовицької окупації та брата близнюка Володимира. Навчався у 7-класній школі ім. Бориса Грінченка, 2 роки провчився у польській технічній школі при Снопківській вулиці у Львові. Через матеріальну скруту, зумовлену передчасною смертю батька (1925) у польській в'язниці, змушений був заробляти, працював у крамницях. Займався боротьбою в спортивному товаристві "Світязь". У 1938 році ув'язнений у «Бригідки» за поширення антипольських листівок.
Друга світова війна
ред.Після початку Другої світової війни навчався у Львівському художньо-промисловому училищі[1], у 1940 році перебрався на територію, окуповану німцями, того ж року виїхав на роботу до Німеччини. У 1941 р. почувши про створення Українського Легіону, зголосився добровольцем до війська, сподіваючись опинитись в українській армії. Однак німці вписали його до регулярної німецької частини і відправили на вишкіл в Ольденбург. Після того, як поширилась вістка про арешт членів Українського Державного Правління за проголошення Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року, частина українських добровольців (серед них і Загачевський) збунтувалися. Це призвело до репресій з боку німців: українська група була ув'язнена в карному таборі в Дахау. На початку 1942 року Євстахій Загачевський звільнився з ув'язнення з умовою служби на фронті як «штрафник» у Першій мотопіхотній бригаді СС. Після поранення переведений до дивізії «Мертва Голова». Брав участь у боях на східному фронті, зокрема в Білорусі та в Україні. Був тричі поранений. У 1944—1945 рр. — вояк гренадерської дивізії «Галичина». До дивізії був переведений за власним бажанням, де після відповідного вишколу отримав підстаршинський ступінь старшого десятника. З дивізією пройшов через Словаччину і Словенію до Австрії.
Повоєнні роки
ред.По закінченні війни відбув три роки англійського полону. Перебував у таборі в Ріміні, Італія. Брав участь у табірних змаганнях з боксу і шахів, співпрацював з літературно-мистецьким клюбом. У 1949 р. був звільнений. Після звільнення в Англії одружився з Марією Коломиєць. Їхній син Ігор став полковником армії США. У 1950 р. прибув до міста Рочестер, США, працював в українських аматорських театрах, готував декорації. У Рочестері організував історико-мистецький архів. Також працював як графік, зокрема оформляв видання Братства колишніх вояків 1-ї дивізії УНА, власні твори, створив серію шаржів на дивізійну тематику. Помер 17 вересня 1998 року у Рочестері.[2]
Нагороди
ред.- Воєнний хрест УНР (21 березня 1978)[3]
Творчість
ред.Автор повісті «Львівська братія» (1961), книг «Спогади фронтовика» (1952), «Белярія-Ріміні-Англія» (1968), «Її регіт не лякав» (1975). Окремі видання:
- Загачевський Є. Спогади фронтовика: одісея сірого «коляборанта» — Мюнхен, 1952. — 239 с.
- Загачевський Є. Львівська братія. Повість пережитого. — Торонто: Видання братства кол. вояків 1-ї Української дивізії УНА, 1962. — 200 с.
- Загачевський Є. Спогади фронтовика: одисея сірого «коляборанта» - Тернопіль, Видавництво «Мандрівець». - 256 с.
- Загачевський Є. Закохані в життя, одружені на смерті. — Київ, Видавництво «Пропала грамота» 2019. — 464 с.
Література
ред.- Старовойт І. Загачевський Євстахій // Енциклопедія української діяспори / Гол. ред. В. Маркусь, спів-ред. Д. Маркусь. — Нью-Йорк — Чикаго, 2009. — Кн. 1. — С. 295.
- Тис-Крохмалюк Ю. Передмова // Загачевський Є. Львівська братія. Повість пережитого. — Торонто: Видання братства кол вояків 1-ї Української дивізії УНА, 1962. — С. 5—7.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
Примітки
ред.- ↑ Архів УСБУ Івано-Франківської області, спр. 12311П, а. 25.
- ↑ Загачевський Євстахій Ілліч | Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 20 січня 2020.
- ↑ Реєстр Нагороджених Воєнним Хрестом 1917–1957 Рр. Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022.