Завойський Євген Костянтинович
Євге́н Костянти́нович Заво́йський (нар. 28 вересня 1907 — 9 жовтня 1976) — радянський фізик-експериментатор, лауреат Ленінської премії.
| Завойський Євген Костянтинович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
28 вересня 1907[1] Могилів-Подільський, Подільська губернія, Російська імперія[1] |
| Помер |
9 жовтня 1976[1] (69 років) Москва, СРСР ·інфаркт міокарда[1] |
| Поховання | Кунцевський цвинтар |
| Країна |
 СРСР |
| Діяльність | фізик, фізик-ядерник |
| Alma mater | Казанський державний університет |
| Галузь | фізика[2] і МРТ[2] |
| Заклад | Казанський державний університет |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Членство | Академія наук СРСР |
| Нагороди |
     |
| Автограф |
 |
 Завойський Євген Костянтинович у Вікісховищі | |
Навчання ред.
Народився 15 (28 вересня) 1907 року в місті Могилів-Подільський (нині Вінницька область) в сім'ї військового лікаря Костянтина Івановича Завойського, що служив молодшим лікарем 73-го піхотного Кримського полку в Могилеві-Подільському. Був третьою дитиною в сім'ї. В 1908 році родина переїхала в місто Казань, де Костянтин Іванович продовжив службу лікарем на пороховому заводі.
У 1926 році Є.Завойський закінчив дев'ять класів школи № 10 міста Казані і вступив на фізико-математичний факультет Казанського державного університету. По закінченні університету, в 1931 році, він вступив до аспірантури, де під керівництвом професора Всеволода Олександровича Ульяніна (1863—1931) та Р. А. Остроумова (лабораторія ультракоротких хвиль в Ленінграді) приступив до дослідження фізичних і хімічних дій ультракоротких хвиль на речовину. Результати дослідження лягли в основу кандидатської дисертації «Дослідження суперрегенеративного ефекту та його теорія», яка була успішно захищена у 1933 році в Казанському університеті.
Наукова діяльність ред.
У 1933—1947 роках Євген Завойський був завідувачем кафедри експериментальної фізики Казанського державного університету.
30 січня 1945 року у Фізичному інституті імені П. Н. Лебедєва захистив докторську дисертацію, присвячену електронному парамагнітному резонансу. У 1947—1951 роках Євген Завойський брав участь у роботах по створенню атомної бомби в КБ-11 (Арзамас-16).
В 1951—1976 роках він працював у Ігоря Курчатова в лабораторії № 2 Московської лабораторії вимірювальних приладів АН СРСР (Курчатовський інститут (ЛВПАН)).
Євген Завойський відомий як першовідкривач нового фундаментального явища — електронного парамагнітного резонансу. Досліджуючи на початку 1940-х років парамагнітну релаксацію в конденсованих середовищах з використанням методів резонансного поглинання речовиною радіохвиль з частотою 100 МГц і методу модуляції постійного магнітного поля, він спостерігав піки поглинання МВЧ-поля в безводному хлориді хрому, сульфатах марганцю і міді, в інших парамагнітних солях. У цих роботах, зокрема, була показана лінійна залежність напруженості постійного магнітного поля від частоти осцилліруючих МВЧ-поля, а також зворотна залежність парамагнітної сприйнятливості (величини ефекту) від температури.
Явище електронного парамагнітного резонансу було внесено до Державного реєстру наукових відкриттів СРСР 23 червня 1970 року як наукове відкриття № 85 з пріоритетом від 12 липня 1944 року[3]. Ця дата і вважається офіційною датою відкриття методу електронного парамагнітного резонансу, як одного з найважливіших подій у фізиці XX століття. Відкриття методу дало поштовх утворенню та розвитку наукових центрів у багатьох країнах світу, де проводяться інтенсивні дослідження різних об'єктів.
Вважається, що Євген Завойський спостерігав сигнали ядерного магнітного резонансу у червні 1941 року, але протонний резонанс спостерігався спорадично, і результати були погано відтворювані. Друга світова війна, що розпочалась невдовзі, завадила продовженню досліджень в цьому напрямку.
Слідом за електронним парамагнітним резонансом були відкриті інші методи магнітного резонансу: ядерний магнітний резонанс, феромагнітний резонанс, антиферромагнітний резонанс, ядерний квадрупольний резонанс, магнітний акустичний резонанс, багато видів подвійних резонансів.
Учні вченого ред.
Справу, розпочату Євгеном Завойским, продовжили його соратники, члени-кореспонденти АН СРСР С. О. Альтшулер (Казанський державний університет) і Б. М. Козирєв (Казанський фізико-технічний інститут). Відкриття електронного парамагнітного резонансу призвело до визначних успіхів у фізиці магнітних явищ, фізики твердого тіла, фізики рідин, неорганічної хімії, мінералогії, біології, медицині та інших науках. На основі явища резонансного поглинання МВЧ-випромінювання створений, наприклад, квантовий парамагнітний підсилювач, що використовується для здійснення далекого космічного зв'язку.
Смерть ред.
Євген Завойський помер 9 жовтня 1976 року. Похований в Москві на Кунцевському кладовищі.
Пам'ять ред.
У Казані є вулиця академіка Завойського.
З 1984 року Казанський фізико-технічний інститут Казанського наукового центру РАН носить ім'я Євгена Завойського.
У 2004 році на площі перед фізичним корпусом будівлі КДУ в рамках святкування 200-річчя Казанського державного університету споруджено бронзовий бюст Є. К. Завойського.
Нагороди та звання ред.
- Герой Соціалістичної Праці (1969)
- Сталінська премія третього ступеня (29.10.1949) — за розробку електромагнітних методів реєстрації швидкоплинних процесів по дослідженню центральної частини заряду атомної бомби
- Ленінська премія (1957) — за відкриття і вивчення парамагнітного резонансу
- три ордена Леніна (29.10.1949; 1954; 1969)
- орден Трудового Червоного Прапора (1975)
- премія Міжнародного товариства магнітного резонансу (1977 — посмертно).
Література ред.
- D. I. E. Ingram, Free Radicals as Studied by Electron Spin Resonance, London, Butterworths Sci. Publ., 1958.
- С. А. Альтшулер, Б. М. Козырев, Электронный парамагнитный резонанс соединений элементов промежуточных групп, М.: Наука, 1972.
- Евгений Константинович Завойский. Материалы к биографии. Казань, УНИПРЕСС, 1998.
- Богуненко Н. Н., Пелипенко А. Д., Соснин Г. А. Завойский Евгений Константинович // Герои атомного проекта. — Саров: Росатом, 2005. — С. 152—156. — ISBN 5-9515-0005-2.
Примітки ред.
- ↑ а б в г Semerok A., Soulié E., Zavoïskaya N. E. Evguenii Konstantinovitch Zavoïskii (1907-1976) et la découverte de la résonance paramagnétique électronique // Reflets de la physique — SFP, 2019. — вип. 62. — ISSN 1953-793X; 2102-6777 — doi:10.1051/REFDP/201962038
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ Научные открытия России. Архів оригіналу за 22 квітня 2012. Процитовано 28 серпня 2017.
Посилання ред.
Завойський Євген Костянтинович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- Персональна сторінка Евгения Константиновича Завойского на офіційному сайті РАН (рос.)(рос.)
- Храмов Ю. А. Завойский Євген Костянтинович // Фізики: Біографічний довідник / Під ред. А. В. Ахіезера. — Изд. 2-е, випр. і додат. — М: Наука, 1983. — С. 114. — 400 с. — 200 000 примірників
- Завойський Євген Костянтинович // Велика радянська енциклопедія : [у 30 т.] / гол. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М : Радянська енциклопедія, 1969—1978.978.
- Статті Е. [Архівовано 7 вересня 2013 у Wayback Machine.] К. [Архівовано 7 вересня 2013 у Wayback Machine.] Завойского (і про нього) [Архівовано 7 вересня 2013 у Wayback Machine.] в журналі «Успіхи фізичних наук»
- Біографія на Інтернет виставці Республіки Татарстан [Архівовано 7 вересня 2009 у Wayback Machine.]
- Музей-лабораторія Е. [Архівовано 2 грудня 2011 у Wayback Machine.] К. Завойского Казанського (Приволзького) Федерального Університету [Архівовано 2 грудня 2011 у Wayback Machine.]