Заваллівське родовище графіту
Зава́ллівське родовище графіту — найбільше в Україні та одне з найбільших у світі родовище графітових руд, розташоване поблизу смт Завалля Кіровоградської області.
| оператор | ||||
| Заваллівське родовище графіту | ||||
 Заваллівський графітовий кар'єр, непрацююча ділянка, 2012 р | ||||
| 48°12′41″ пн. ш. 30°01′06″ сх. д. / 48.21161307071150759° пн. ш. 30.018423551724655596° сх. д. | ||||
| Названо на честь | Завалля | |||
|---|---|---|---|---|
| Тип | родовище графіту | |||
| Корисні копалини | Графітові руди | |||
| Континент | Європа | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Регіон |
Гайворонський район Савранський район | |||
|
| ||||
Локалізація ред.
Заваллівське родовище, розташоване в основному на лівому березі річки Південний Буг в Гайворонському районі Кіровоградської області, є типовим представником цієї провінції. Захоплює також частину Савранського району Одеської обл.
Розташоване в Побузькому графітоносному районі Графітоносної провінції Українського щита.
Історія ред.
1921—1924 рр. — вперше проведено дослідження залягання графітової руди біля Завалля. Було визнано за доцільне розпочати тут промислові розробки.
1929 р. — закладено фундамент збагачувальної фабрики.
1934 р. — отримано перший графіт.
1941 р. — устаткування та техніку комбінату було евакуйовано в місто Киштим Челябінської області.
Квітень 1948 р. — комбінат відновлено і він почав виробляти 3 тис. т графіту на рік. Для здешевлення здобування руди було закрито шахту і введено в дію кар'єр, який оснащено сучасною технікою.
1968 р. — комбінат удостоївся честі бути учасником ВДНГ у Москві.
70-ті роки ХХ ст. — продукція Графіткомбінату експортується у 21 країну світу.
У нас час Заваллівське родовище графіту експлуатує ВАТ «Заваллівський графітовий комбінат».
2008 р. — видобуто 184,2 тис.т графітової руди
2009 р. — видобуто 51,5 тис.т руди. Вироблено товарного графіту 4262,7 т.
Характеристика ред.
Приурочене до південно-західної частини Українського кристалічного щита. Пов'язане з синкліналлю широтного простягання (5х2 км; значна частина якого знаходиться під житловими масивами Завалля), яка розташована в зоні розвитку Подільського ультраметаморфічного комплексу. Нині розробляється лише Південно-Східна ділянка, роботи веде ТОВ «Заваллівський графіт»[1]. Проектна потужність кар'єру — 800 тис.т руди в рік. Руди високої якості, а якість готової графітової продукції часто перевершує якість зарубіжних аналогів.
Родовище має 2 зони рудоносних графітних ґнейсів. Вміст графіту в ґнейсах 1-24 %, в інших породах — 1-2 %. Розмір лусочок 1-2 мм. Гідрогеологічні та інженерно-геологічні умови родовища складні.[2]
Центральна частина складки складається з кристалічних вапняків та кварцитів. Потужність вапняків 500 м, кварцитів — 20-50 м. Нижче по розрізу знаходяться графітоносні гнейси (продуктивна товща), потужність яких не витримана: в північному крилі вона сягає 250 м, а в південному різко зменшується до 15 м. Графіт в рудах крупнолускатий (розмір від 0,1 до 2 мм), середній вміст 6-10 %. Іноді луска графіту об'єднується в плямисті скупчення — агрегати. Крім графіту, в складі руд присутні кварц, польовий шпат, невелика кількість гранату, кальциту, апатиту, циркону тощо.
Супутньою корисною копалиною на цьому родовищі є абразивна сировина (гранат), запаси руди якої оцінюються в 20,3 млн т, у 2009 році не добувалась.
З оновленими даними підтверджені запаси руди 96,6 млн т, у перерахунку на рядовий графіт – 6,1 млн т.[3]
Родовище може видавати до 30 тис. т графіту на рік[4]
Технологія розробки ред.
Розробка ведеться відкритим (кар'єрним) способом із застосуванням свердловинних зарядів та гідромеханізації. Руди родовища збагачуються флотацією (та хімічним способом) з одержанням концентрату, що містить 85-99,5 % графіту високої якості[4] і має зольність не вище 10-15 %. За своїми розвіданими запасами та масштабом видобування родовище є одним з найбільших у Європі, друге — в світі).
Випускають (1980-ті—1990-ті роки) тигельний, елементний, ливарний, електровугільний, малозольний та ін. марки графіту, а також спеціальні мастильні препарати.
У середині — другій половині 1980-х виробництво графіту становило 47-55 % загальносоюзного (СРСР), у тому числі кристалічного графіту — 73,5 %. Родовище забезпечує основні потреби у графітовому концентраті металургійну, хімічну, електротехнічну та ін. галузей промисловості.
Заваллівське родовище — поки що єдина база випуску графіту в Україні. Альтернативними є Балахівське, Петровське (Західно-Інгулецьке) та Троїцьке родовища, а також Буртинська група родовищ. Їх запаси дають можливість не тільки підтримувати на потрібному рівні, але і при необхідності значно розширити існуючу мінерально-сировинну базу, завдяки чому Україна здатна стати одним з найбільших постачальників якісної графітової продукції в світі. Крім того, ТОВ «Заваллівський графіт» входить до ТОП-10 в світі серед виробництва якісного графіту в світі. Підприємство займається виготовленням понад 25 різних видів графіту.[5]
Примітки ред.
- ↑ Сайт підприємства ТОВ "Заваллівський графіт". Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 21.05.2022.
- ↑ Графітові руди, представлені протерозойськими біотит-графітовими гнейсами та їхньою корою вивітрювання, залягають у вигляді пластоподібних тіл потужністю 80 м серед метаморфічних порід. Вміст лускуватого графіту в руді 6-7 %; розмір лусочок 2-5 мм. Запаси руди 82,8 млн т, графіту — 5,4 млн т (1986).
Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1990. — Т. 2 : З — О. — 480 с. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-012-3. - ↑ Гурський Д. С., Єсипчук К. Ю., Калінін В. І. та ін. Металічні і неметалічні корисні копалини України. Т.2. - К., 2006. – 740 с.
- ↑ а б Попов, Георгій (18 листопада 2020). Графітова промисловість України: лідерство тривалістю в 86 років. neiau.org. Національна асоціація добувної промисловості України. Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 21.05.2022.
- ↑ Найбільше в світі Заваллівське родовище Кіровоградщини. kropyvnytskyi.name (укр.). 10 листопада 2022. Процитовано 14.11.2022.
Див. також ред.
Джерела ред.
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- В. І. Саранчук, М. О. Ільяшов, В. В. Ошовський, В. С. Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — с. 600. ISBN 978-966-317-024-4.
- В. М. Палій. Заваллівське родовище графіту // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — 712 с. — ISBN 978-966-02-5721-4.
- Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Кіровоградське відділення. Загальні відомості про Кіровоградську область.[недоступне посилання з липня 2019]
- Масляк П. О. Хрестоматія з географії України. Графіт… Пізнавальний сайт «Географія» [Архівовано 22 березня 2016 у Wayback Machine.]
- «Завальевский Графит» [Архівовано 6 червня 2014 у Wayback Machine.]
- Лист карты M-36-133 Ульяновка. Масштаб: 1 : 100 000.
|
Це незавершена стаття з географії Кіровоградської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |