Забіла Наталя Львівна
Ната́ля Льв́івна Забі́ла (нар. 20 лютого (5 березня) 1903, Санкт-Петербург — 6 лютого 1985, Київ) — українська поетеса, прозаїк, драматург.
Забіла Наталя Львівна | ||||
---|---|---|---|---|
Народилася |
20 лютого (5 березня) 1903 Санкт-Петербург | |||
Померла |
6 лютого 1985 (81 рік) Київ | |||
Громадянство |
![]() | |||
Діяльність | дитяча письменниця | |||
Сфера роботи | creative and professional writingd[1], дитяча література[1] і поезія[1] | |||
Alma mater | ХНУ імені В. Н. Каразіна | |||
Мова творів | українська | |||
Жанр | вірші, поеми | |||
Премії |
![]() | |||
| ||||
![]() |
РодинаРедагувати
Народилася у дворянській родині з великими мистецькими традиціями. Серед її предків - поет-романтик Віктор Забіла. Дід поетеси Пармен Забелло - скульптор. Батьки Наталі вчилися в художньому училищі Штігліца.
Біографічні даніРедагувати
Народилася Наталя Забіла в 1903 в Санкт-Петербурзі в дворянській сім'ї. Її батько був сином академіка-скульптора Пармена Забіли і троюрідним племінником українського поета, друга Тараса Шевченка, Віктора Забіли. А рідна тітка батька була дружиною російського художника Миколи Ге.
У сім'ї було семеро дітей: четверо сестер і троє братів. Всі вони виховувалися в атмосфері захоплення художнім словом, музикою, живописом. Так, мама щоночі перед сном напам'ять читала їм вірші і казки. У сім'ї також любили і цінували художнє слово, музику, малювання. Дітей з дитинства привчали малювати, складати вірші, придумувати казки. Не дивно, що для Наталі це стало справою всього життя.
1917 року сім'я переїздить до України й оселяється в невеличкому селищі Люботині (нині Харківської області). Батько залишився в Петербурзі, тому старшим дітям довелося працювати, щоб якось вижити.
Дівчинка зростала в атмосфері захоплення художнім словом, музикою, живописом. І це, певна річ, вплинуло на її розвиток, художні смаки. Вона багато читала, зокрема твори Тараса Шевченка, і вже в дитинстві намагалася писати вірші.
Наталя закінчує прискорений курс гімназії, працює на різних посадах, кілька років вчителює в селі Старий Люботин (нині частина Люботина) під Харковом. Роки вчителювання багато дали майбутній письменниці: вона дістала чимало безпосередніх вражень про учнівське життя, навчилася бачити в кожному малюку особистість.
1925 року Наталя Забіла закінчила історичне відділення Харківського інституту народної освіти. Ще в студентські роки Наталя пише твори для дітей, прозу та поезію.
1924 року в Кам'янці-Подільському в газеті «Червоний кордон» її чоловік Сава Божко надрукував перший вірш Наталі на тематичній сторінці «Війна - війні».
Після закінчення інституту працювала в редакції журналу «Нова книга», в Українській книжковій палаті.
1926 року вийшла перша книжка її поезій «Далекий край», а 1927 року - перша книжка для дітей - оповідання «За волю» та «Повість про Червоного звіра».
Видавши 1928 року віршоване оповідання для малюків «Про маленьку мавпу», Наталя Забіла твердо стає на шлях творення дитячої літератури. І хоч час від часу у неї виходять книги й для дорослого читача, твори для дітей стають її покликанням, щоденною турботою і з часом приносять їй заслужений успіх та любов мільйонів юних читачів. 1930 року вона остаточно переходить на творчу працю, маючи вже десяток - хай здебільшого й невеличких за обсягом - книжок. Понад половини з тих поетичних і прозових збірочок адресовані юному читачеві: «Пригоди з автобусом» (1928), «У морі» (1929), «Про Тарасика й Марисю» (1930), «Ясоччина книжка» (1934). Пізніше, вже в повоєнний час, вона випустила кілька ліричних збірок поезії для дорослих.
У роки війни Наталя Забіла жила й працювала в Казахстані. Повернувшись до України, очолювала Харківську письменницьку організацію, до 1947 року редагувала журнал «Барвінок». Близько двохсот книжок для дітей, переважно для дошкільного та молодшого шкільного віку, видала Наталя Забіла за час своєї літературної діяльності. Великою популярністю у юних читачів користуються збірки: «Під ясним сонцем» (1949), «Веселим малюкам» (1959), «У широкий світ» (1960), «Оповідання, казки, повісті» (1962), «Стояла собі хатка» (1974), «Рідний Київ» (1977, 1982), а також «Вибрані твори» в чотирьох томах (1984).
Творчий доробокРедагувати
« Автобус їде по алеї. |
—Початок віршованої "Веселої абетки" авторства Н.Забіли |
Творчий доробок Наталі Забіли характеризується різноманітністю тем і жанрів. Не випадково український поет Валентин Бичко назвав її творчість «материнською піснею, цікавою, барвистою, розумною, клопіткою, дбайливою».
Просто і дохідливо розповіла письменниця малюкам про життя наших далеких предків у п'єсі-фантазії «Перший крок» (1968) та у драматичній поемі «Троянові діти», яка є поетичним переказом «Слова про Ігорів похід», присвятивши її 1500-річчю заснування Києва. 1972 року ці твори відзначено літературною премією імені Лесі Українки (стала першим лауреатом цієї премії).
Поетеса широко відома як перекладач і популяризатор в Україні дитячої літератури інших народів. Плідно працювала і в галузі перекладу з французької, польської та інших мов. Твори письменниці перекладено багатьма мовами.
Крім того, Наталя Забіла була автором підручників «Читанка» для другого класу (1933) і «Читанка» для третього класу (1939), які перевидавалися кілька разів.
Забіла вела велику громадську роботу. Протягом багатьох років була головою комісії дитячої літератури у Спілці письменників України, членом редколегії дитячих журналів, редакційної ради Дитвидаву, виступала на письменницьких з'їздах і нарадах із питань дитячої літератури як критик і літературознавець.
Однією з найкращих книжок Наталі Забіли є цикл віршованих оповідань «Ясоччина книжка» (1934).
Але творчість Наталі Забіли не обмежується лише цариною дитячої літератури. Відома також її творча спадщина, до якої входить серйозна філософська та інтимна, подекуди еротична лірика.
В радянському літературознавстві про це намагалися замовчувати, видаючи письменницю за суто дитячу (як у випадку з Оленою Пчілкою).
Її "дорослий доробок" - це поетична збірка "Три чверті віку" (К.: Дніпро, 1978).
Про інтимне
У житті Забіла виявилася набагато активнішою й енергійнішою і жінкою, і коханкою, у неї було безліч кавалерів, шанувальників і коханців. Невтомний розвідник інтимних глибин Юрій Смолич писав: «Наталка була “свободолюбна”, її коханці не мали ліку, і перший її коханець був у неї, коли їй сповнилось лише шістнадцять років. Вона сприймала кохання тільки як кохання, і ніколи не будувала з кохання ніяких мук і гризот».
Смолич і Забіла спілкувалися відверто і знали про незчисленні романи один одного. Та в одному — ціна дівочої цноти — вони так і не зійшлися: «Наталка засміялась і махнула рукою: — Повірте, Юро, про це думають тільки мужчини, жінки ніколи не сушать собі голову над цим. Єрунда! Віддати свою незайманість, кохаючи, — радість. Для жінки, що кохає, тут немає ніяких проблем. Це ви вигадуєте проблеми. — Я не погодився з Наталкою, не згодний і досі».
Особисте життя
Наталя Забіла була заміжня тричі. Першим її обранцем став письменник Сава Божко, з яким вони познайомилися в Харківському інституті народної освіти. Чоловік напівжартома називав Забілу "дворянською відщепенкою". Сава хвалився приятелеві, мовляв, одружився з Наталею, бо не мав соціальних забобонів.
Пара жила разом кілька років. А потім розійшлися. Можливо, однією з причин цього були часті зради Сави: його навіть називали "примітивним донжуаном".
Проте багато в чому завдяки Божко почала писати вірші українською. Вона читала їх на літературних вечорах, і поети закохувалися в її карі очі, сміливу усмішку і хлоп'ячу стрижку.
У шлюбі Божко і Забіли народився син, незабаром після появи на світ якого Сава поїхав, а Наталя залишилася з дитиною в Харкові. До речі, материнство їй далося нелегко: до народження сина і після Наталя пережила кілька викиднів.
Другим обранцем Наталії став поет Антон Шмигельський. Їх шлюб протримався не більше року: говорили, що Антон бив дружину і погано ставився до прийомного сина. Подружжя отримало трикімнатну квартиру в будинку "Слово" в Харкові. Одна за одною народила двох дочок. Ясочка та Галинка були хворобливими, потребували пильного догляду. Під час Голодомору у письменницькій їдальні давали не більше двох обідів на сім'ю, яка б вона не була. І хліб за картковою нормою: по два тоненьких шматочки на кожного. Діти померли. З Антоном Шмигельським розлучилася.
А ще через кілька років Наталя втретє вийшла заміж - за художника Дмитра Шавикіна. Їх робота над "Словом про Ігорів похід" була знаковою: Наталя Забіла перекладала твір українською, а Дмитро Шавикін ілюстрував.
Побила Сосюру
У Наталі Забіли було багато шанувальників, серед яких був і Володимир Сосюра. Одного разу він зустрів Наталю в редакції газети "Червоний шлях", куди прийшов за гонораром.
Він почув, як Наталя зі своїм вже другим чоловіком Антоном Шмигельським на два голоси захоплювалися новою книгою Валер'яна Поліщука. Сосюра заявив, що найцінніше у збірнику - обкладинка, а Забіла почала критикувати його літературний смак.
Сосюра обізвав Наталю "безпартійною ідіоткою", за що вона накинулася на нього з кулаками. А Антон Шмигельський в цей час тримав Володимира ззаду за руки. Коли Забіла "випустила пару" і вибігла з кімнати, Шмигельський відпустив Сосюру. Про цей инцидент поет згадував: "Я не знав, що вона на третьому місяці вагітності. Тоді вона, як розлючена кішка, кинулася на мене і стала бити по обличчю... Хоча, зізнаюся, мені було не так боляче, як приємно, тому що мене б'є людина, у яку я досі був закоханий".
Якщо чоловік прагне бути першим у житті жінки, то для мудрих жінок найважливішим є тихе передзимне кохання. Осінніми бризками сонця для Наталі Забіли стали почуття до художника Дмитра Шавикіна.
Їх робота над "Словом про Ігорів похід" була знаковою: Наталя Забіла перекладала твір українською, а Дмитро Шавикін ілюстрував "Слово". Вони обоє втомилися від радянської буденщини, обоє прагнули тихої незрадливої гавані, де можна відновитися, поплакатися, зализати рани.
Надійні друзі, фанати футболу стали ніжними коханцями, подружжям, але кожний мав сталі звички: життя чоловіка скорочувала оковита. Після смерті чоловіка майже 20 років Наталя Забіла співала теплих материнських пісень онукам.
Та, видно мало було випробувань у житті Наталії Львівни: на 49-му році від хвороби серця помер Тарас.
6 лютого 1985 р. у Києві померла 82-річна Забіла Наталя Львівна, українська дитяча письменниця, перекладач із польської, французької та російської; яка надрукувала понад 200 книг, більше 5 мільйонів примірників; перший лауреат літературної премії ім. Лесі Українки (1972 р.)
Твори для дітейРедагувати
- Під дубом зеленим: [Казки за народними сюжетами]. К.: Молодь, 1954. 56 с.
- У широкий світ: [Вибрані твори]. К.: Дитвидав, 1960. 183 с.
- Твори в чотирьох томах. К.: Веселка, 1973.
- Веселим малюкам: Вірші. К.: Веселка, 1980. 86 с.
- Троянові діти: Драматична поема. К.: Веселка, 1982. 101 с.
- Вибрані твори: У 4 т. Вірші, казки, загадки. Т. 1. Веселим малюкам. К.: Веселка, 1983. 239 с.
- Вибрані твори: У 4 т. Вірші, казки. Т. 2. У широкій світ. К.: Веселка, 1983. 207 с.
- Вибрані твори: У 4 т. Оповідання, казки, повість. Т. 3. В казках і в житті. К.: Веселка, 1984. 319 с.
- Вибрані твори: У 4 т. П'єси. Т. 4. Завісу відкрито. К.: Веселка, 1984. 248 с.
- Яссочина книжка: Оповідання. 4-е вид. К.: Веселка, 2000. 28 с.
- Стояла собі хатка. К.: Махаон-Україна, 2001. 18 с.
ТвориРедагувати
- Три чверті віку. К.: Дніпро, 1978.
Еротична та любовна лірика Наталі ЗабілиРедагувати
- Наталя Забіла. "Чорним оком дивиться печера..." (аудіозапис): https://www.youtube.com/watch?v=4tm9vleU35c
- Наталя Забіла. "Один вечір" (аудіозапис): https://www.youtube.com/watch?v=lwDwSKgaYvE
- Наталя Забіла. "Чорним оком дивиться печера..." // Сяйво білого тіла:Антологія української еротичної поезії. Київ: Факт, 2008. С. 203-206 :https://chtyvo.org.ua/authors/Zabila_Natalia/Siaivo_biloho_tila_Antolohiia_ukrainskoi_erotychnoi_poezii/ [Архівовано 20 травня 2022 у Wayback Machine.]
Вшанування пам'ятіРедагувати
- 1988 року засновано Літературну премію імені Наталі Забіли редакцією відомого популярного дитячого журналу «Малятко» за найкращий літературний твір та найкраще ілюстрування.
- У січні 2013 у Верховній Раді України зареєстровано законопроєкт про відзначення 110-річчя з дня народження Наталі Забіли заснуванням державної премії за твори для дітей.
- У місті Люботині одну з вулиць названо її ім'ям.
- У місті Київ 4 листопада 2021 року на її честь було перейменовано вулицю, котра до того носила ім'я грузинського більшовика Цулукідзе.
- В журналі "Перець"№6 за 1978р розміщено дружній шарж А.Арутюнянца з нагоди 75-річчя Н.Забілої[2][3][4]
Джерела та літератураРедагувати
- ProSlovo.com / Будинок Слово / Наталя Забіла, кв.24: http://proslovo.com/person/24-032-zabila-natalya [Архівовано 2 липня 2020 у Wayback Machine.]
- Трофименко Т. НАТАЛЯ ЗАБІЛА. ТАЄМНИЦІ ДИТЯЧОЇ ПОЕТЕСИ: http://www.korydor.in.ua/ua/stories/natalya-zabila-tajemnytsi.html [Архівовано 6 лютого 2022 у Wayback Machine.]
- Трофименко Т. НАТАЛЯ ЗАБІЛА - «ПЕРШ ЗА ВСЕ САМИЦЯ»?.. : http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/14465/Trofymenko_Natalia_Zabila.pdf?sequence=1&isAllowed=y [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Крат М. Наталя Забіла і її єдина любов: https://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/review/745/ [Архівовано 8 липня 2017 у Wayback Machine.]
- Цимбал Я. Циркачка, дворянка і комуністка: три еротичні поетеси 20-х років: http://litakcent.com/2016/03/11/cyrkachka-dvorjanka-i-komunistka-try-erotychni-poetesy-20-h-rokiv/ [Архівовано 19 липня 2016 у Wayback Machine.]
- Каташинська О. Наталя Забіла:недитячі таємниці життя: https://na-skryzhalyah.blogspot.com/2016/10/blog-post_6.html [Архівовано 6 лютого 2021 у Wayback Machine.]
- Кравчук Н. Наталя Забіла побила Володимира Сосюру за те, що назвав її безпартійною ідіоткою: https://wz.lviv.ua/far-and-near/453601-natalia-zabila-pobyla-volodymyra-sosiuru-za-te-shcho-nazvav-ii-bezpartiinoiu-idiotkoiu [Архівовано 25 травня 2022 у Wayback Machine.]
- Осока С. Наталя Забіла: «Любий мій! Я перш за все – самиця»: https://povaha.org.ua/natalya-zabila-lyubyj-mij-ya-persh-za-vse-samytsya/ [Архівовано 17 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Дві доньки письменниці Наталі Забіли померли під час Голодомору: https://gazeta.ua/articles/history/_dvi-donki-pismennici-natali-zabili-pomerli-pid-chas-golodomoru/824181 [Архівовано 20 травня 2022 у Wayback Machine.]
- Ю. Ярмиш. Забіла Наталя Львівна [Архівовано 1 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
- ЛещенкоП. Забіла Наталя Львівна // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. — Т. 2 : Д—К. — С.222.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 4 : Електрод — Кантаридин. — 558, [2] с., [34] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. С.152.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. Т. 2. С.703.
- Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упоряд.: Олег Килимник, Олександр Петровський. — К. : Радянський письменник, 1970. — 540 с. — С. 149.
- Письменники Радянської України : бібліографічний довідник / упоряд.: О. В. Килимник, О. І. Петровський. — К. : Радянський письменник, 1976. — 416 с. — С. 112–113.
- Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / авт.-упоряд.: В. К. Коваль, В. П. Павловська. — К. : Радянський письменник, 1981. — 327 с. — С. 85–86.
- Проценко Л. А. Київський некрополь : путівник-довідник / Людмила Проценко. — К. : Український письменник, 1994. С.202.
- Мацько Віталій. Літературне Поділля. Хмельницький, 1991. С. 28.
- Пархоменко В. Друг дітей // Кам'янець-Подільський вісник. 1993. 6 берез. С. 2.
- Забіла Наталя. Перші радощі // Кам'янець-Подільський: Літературно-художній альманах. № 1. 1956. С. 10.
ПосиланняРедагувати
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Забіла Наталя Львівна |
- Авторська сторінка та поетичні твори Наталі Забіли в електронному архіві «Поезія та авторська пісня України» [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- Книги Наталі Забіли на Читанці [Архівовано 4 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Проза Наталі Забіли [Архівовано 27 січня 2021 у Wayback Machine.]
- «Забіла Н. Л.» Національна бібліотека України для дітей [Архівовано 10 березня 2007 у Wayback Machine.]
- Біографічна довідка [Архівовано 4 лютого 2007 у Wayback Machine.]
- «І це вирішило мою долю…»
- Сайт міста Люботин
- Казки Наталі Забіли [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Українські літературні казки
- Твори Наталі Забіли [Архівовано 7 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Chtyvo.org.ua
- Казки Наталі Забіли [Архівовано 20 вересня 2020 у Wayback Machine.] на проєкті Дерево Казок — ред. Мартинюк В. К.
- "Весела абетка". Наталя Забіла [Архівовано 18 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- "Зайчата і Свиня". Наталя Забіла [Архівовано 18 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ Журнал перець 1978 06. www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 8 квітня 2021.
- ↑ Журнал перець 1983 04. www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
- ↑ Журнал перець 1984 16. www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.