Забігайло Костянтин Семенович

Костянти́н Семе́нович Забіга́йло (1 січня 1916, Біла Церква — 13 грудня 1996, Київ) — український правознавець та дипломат. Дослідник історії зовнішньої політики та міжнародно-правової діяльність УРСР, її участь в ООН та інших міжнародних організаціях, право міжнародних організацій. Доктор юридичних наук (1965), Професор (1967). Батько дипломата Володимира Забігайла.

Костянтин Семенович Забігайло
Народився 1 січня 1916(1916-01-01)
Біла Церква
Помер 13 грудня 1996(1996-12-13) (80 років)
Київ
Місце проживання Київ
Національність Україна Україна
Діяльність дипломат
Alma mater Київський університет
Галузь Міжнародне право
Заклад Інститут міжнародних відносин
Звання Професор
Ступінь Доктор юридичних наук

ЖиттєписРедагувати

Народився 1 січня 1916 року в місті Біла Церква. У 1940 році закінчив Київський університет, юридичний факультет. У 1952 Дипломатичну академію МЗС СРСР. Кандидатська дисертація: Питання захисту жертв війни на Женевській дипломатичній конференції 1949 року. Докторська дисертація: Питання міжнародного права в практиці Української РСР (1944—1964 рр.)[1]

У 1940—1944 рр. — працював у органах прокуратури Ростовської області (РФ), Туркменістану;

У 1944 — працював у органах прокуратури Києва.

У 1944—1967 — референт, 1-й секретар, помічник міністра, радник Міністерства закордонних справ Української РСР. Брав участь в роботі 2-ї сесії Конференції ООН з морського права (Женева) у 1960 році.

З 1967 — доцент[2], професор.

У 1972 та 1978—1980 — декан факультету міжнародних відносин і міжнародного права Київського університету.[3]

З 1980 — професор-консультант кафедри міжнародного права та іноземного законодавства.[4]

Автор наукових працьРедагувати

  • Українська РСР — на міжнародній арені. К., 1963;
  • Українська РСР в Організації Об'єднаних Націй. К., 1964;
  • Українська РСР у міжнародних відносинах. К., 1969;
  • Криза правових основ зовнішньої політики імперіалізму/К. С. Забігайло.–Київ: Знання,1981.– 47 с.;[5]
  • Уроки історії та сучасність. К., 1985;
  • Участь Української РСР у виробленні Статуту ООН // Проблеми правознавства. 1996. № 3.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати