Відкрити головне меню

Забродський Павло Францевич

Павло Францович Забродський (20 серпня 1951(19510820), Дубно) — російський токсиколог українського походження, заслужений діяч науки Російської Федерації.

Забродський Павло Францевич
Забродский, Павел Францевич.jpg
Народився 20 серпня 1951(1951-08-20) (68 років)
Дубно
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність лікар
Галузь токсикологія
Alma mater Військово-медична академія імені С. М. Кірова
Науковий ступінь доктор медичних наук[d]
Знання мов російська
Військове звання полковник
Нагороди
орден Мужності Medal "For Distinction in Military Service", 2nd class
Заслужений діяч науки Російської Федерації

НавчанняРедагувати

П.Забродський навчався у Військово-медичній академії імені С. М. Кірова в 1968—1974 роках. Закінчив факультет підготовки військових лікарів для сухопутних і ракетних військ з відзнакою. Згодом, у 1981—1983 роках також з відзнакою закінчив факультет керівного медичного складу, токсикологія[1][2][3][4][5][6][7][8]. До 1981 року служив на науково-дослідному полігоні Міністерства оборони СРСР (лікар-психофізіолог, начальник лабораторії фізіологічних досліджень, радіометричного і дозиметричного контролю).

У 1982 році він отримав вчений ступінь кандидата медичних наук (в період навчання у Військово-медичної академії), а в 1991 році — доктора медичних наук. Вчене звання «професор» присвоєно ВАК СРСР на початку 1992 року .

Трудова діяльністьРедагувати

П.Забродський працював у 1992—1999 роках начальником кафедри токсикології та медичного захисту Військово-медичного факультету при Саратовському державному медичному університеті). З 1993 по 1997 рік — професор кафедри наркології і традиційної медицини в Саратовському державному медичному університеті за сумісництвом.

Також обіймав посаду головного радіолога[9][10][11] при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (березень — червень 1987 р.).

Полковник медичної служби у відставці[12].

Наукова діяльністьРедагувати

З 2000 року П.Забродський — професор Саратовського військового інституту біологічної та хімічної безпеки, а з 2011 року — професор Саратовського медичного університету «Реавіз». Експерт Бюро судово-медичної експертизи органу управління охороною здоров'я Саратовської області.

Заслужений діяч науки Російської Федерації (2007)[13].

Також П.Забродський — керівник секції медичного забезпечення Поволзької відділення Академії військових наук Російської Федерації, голова Саратовського відділення Всеросійської громадської організації токсикологів, головний токсиколог Саратовської області (1987—1989 рр.), дійсний член Нью-Йоркської академії наук (1995), академік Академії військових наук Російської Федерації (1996), РАПН[14] (1997), співзасновник громадської організації «Міжнародна академія тверезості»[15], лікар-токсиколог вищої категорії[16], лікар психіатр-нарколог.

П.Забродський розробив нове направлення в науці — «Іммунотоксикологія ксенобіотиків та фармакологічна корекція постінтоксикаційних імунодефіцитних станів».. Займається дослідженнями в галузі іммунотоксикології з 1975 року.

З 1993 року П.Забродський включив загальні питання іммунотоксікологіі в програму викладання військової токсикології, радіології та медичного захисту на кафедрі токсикології Військово-медичного факультету при Саратовському державному медичному університеті (тут вперше в Росії почали викладати основи іммунотоксікології[17]). Опублікував оригінальні методи дослідження в токсикології, іммунотоксікологіі і іммунофармакології, вивчив імунотоксичні властивості більше 30 небезпечних хімічних речовин та обґрунтував застосування численних засобів, спрямованих на зниження постінтоксикаційних інфекційних ускладнень і захворювань. Експериментально встановив, що токсиканти розрізняються по переважного ураження Т-хелперів 1, Т-хелперів 2 і порушення функції цих субпопуляцій  лімфоцитів в рівній мірі[18].[19]. Досліджуючи механізми імунотоксичності різних ксенобіотиків, вніс великий внесок у фундаментальні уявлення про регуляцію іммунної системи при впливі хімічних речовин[20].Найбільш значущі дослідження: імунотропних ефекти токсичних речовин, роль холінергічної системи в регуляції імунного гомеостазу, вивчення способів профілактики і лікування вторинних імунодефіцитних станів при отруєннях і в екологічно неблагополучних регіонах[21]..

У 1986 році П.Забродський відкрив, а в 1987—1995 році опублікував дані, що свідчать про те, що холінергічна стимуляція знижує летальність тварин від сепсису[22][23][24][25]. В даний час вивченню даного феномену, який реалізується внаслідок «холінергичного протизапального шляхухолинергического противовоспалительного пути[en]», присвячено багато робіт. У 2010 році показав, що зниження летальності від сепсису під впливом холінергічної стимуляції, обумовлено зменшенням продукції прозапальних цитокінів[26].[27]. У 2015 році він встановив, що активація α7n-ацетилхолинорецепторів (α7nAChR) та застосування антитіл до ФНП-α істотно знижує летальність мишей від експериментального сепсису внаслідок зменшення в крові концентрації прозапальних цитокінів ФНП-α, ІЛ-1β,ІЛ-6. При комбінованому застосуванні антитіл до ФНП-α та агоніста α7nAChR спостерігався їх адитивний ефект[28][29]. Аналогічний ефект був встановлений при комбінованій дії агоніста М1-ацетилхолинорецепторов і активатора a7n-ацетилхолинорецепторів[30].[31]. У 2016 році П.Забродський відкрив наявність α7nAChR на В-лімфоцитах, встановив зниження їх функції при активація α7nAChR після інтоксикації фосфорорганічними сполуками[32].[33]. Наукові роботи П.Забродського використані для розробки єдиної, гармонізованої з міжнародними, державної класифікації токсичності і небезпеки хімічних сполук [34][35].

НагородиРедагувати

За видатні наукові праці в галузі імунології, порівняльної і експериментальної патології та великі наукові досягнення в галузі біології та біомедицини був представлений вченою радою Саратовського військового інституту біологічної та хімічної безпеки (протокол від 16 січня 2008 року) на здобуття премії РАН імені В. І. Мечникова.

ПублікаціїРедагувати

Автор більше 550 наукових робіт[44], в тому числі монографій («Иммунотропные свойства ядов и лекарственных средств», «Иммунотоксикология ксенобиотиков», «Иммунотоксикология фосфорорганических соединений» тощо.) та розділу монографії «Общая токсикология». Він засновник наукової школи в області іммунотоксікологіі ксенобіотиків[45][46][47].

Основні роботиРедагувати

  • Бадюгин И. С., Забродский П. Ф., Поляруш В. П. и др. Военная токсикология, радиология и защита от оружия массового поражения. Под ред. И. С. Бадюгина. — М.: Военное издательство, 1992. — 336 с.
  • Забродский П. Ф. Иммунотропные свойства ядов и лекарственных средств. — Саратов: Изд-во СГМУ, 1998. — 213 с. — ISBN 5-7213-0173-2.
  • Забродский П. Ф., Германчук В. Г., Трошкин Н. М. Иммуностимуляторы. — Саратов: «Аквариус», 2001. — 109 с.
  • Забродский П. Ф. Влияние ксенобиотиков на иммунный гомеостаз / Общая токсикология. Под ред. Б. А. Курляндского, В. А. Филова. — М.: Медицина, 2002. — С. 352—384. — ISBN 5-225-04609-6.
  • Забродский П. Ф., Лим В. Г., Мальцева Г. М. и др. Иммунотропные свойства холинергических веществ. Под ред. П. Ф. Забродского. — Саратов: «Научная книга», 2005. — 239 с. — ISBN 5-93888-806-9.
  • Забродский П. Ф., Мандыч В. Г. Иммунотоксикология ксенобиотиков. — Саратов: Изд-во СВИБХБ, 2007. — 420 с. — ISBN 978-5-91272-254-7.
  • Забродский П. Ф. Иммунотоксикология фосфорорганических соединений. — Саратов: Изд-во «Саратовский источник», 2016.- 289 с. — ISBN 978-5-91879-561-3.
Інші роботи
  • Забродский П. Ф., Шилохвостов Н. Г., Лужняк А. И. и др. Неотложная помощь при отравлениях ядовитыми техническими жидкостями. Профилактика поражений. — Хабаровск, 1985.
  • Ядовитые растения и животные Дальнего Востока: клиника интоксикаций, неотложная помощь, профилактика. — Хабаровск, 1985.
  • Постинтоксикационные иммунодефицитные состояния. — Саратов, 1992.
  • Забродский П. Ф., Королев А. С. Санитарно-гигиенические и токсико-радиологические аспекты медицины катастроф. — Саратов: Изд-во Саратовского мед. ин-та, 1993. — 69 с.
  • Медико-психологические аспекты подготовки военных врачей. Саратов: Изд-во Саратовского мед. ин-та, 1993. — 71 с.
  • Характеристика острых отравлений токсичными химическими веществами, неотложная помощь. — Саратов, 1999.
  • Методы и модели нейролингвистического программирования в обучении. — Саратов, 2004.
  • Токсикология ядовитых технических жидкостей. — Саратов, 2005.
  • Забродский П. Ф., Лим В. Г. Токсикология спиртов и хлорированных углеводородов. — Саратов: Изд-во СГМУ, 2006.
  • Химия и токсикология спиртов и хлорированных углеводородов. — Саратов, 2007.

ПриміткиРедагувати

  1. Россия: институты гражданского общества. c-society.ru. 
  2. Военно-медицинский журнал. 2011. Т. 332. № 8. с. 92
  3. Депутатские дела. ДепДела.ру. 
  4. Забродский Павел Францевич - Известные ученые. www.famous-scientists.ru. 
  5. Павел Францевич Забродский (к 60-летию со дня рождения). Экспериментальная и клиническая фармакология 74 (8): 48–. 21 августа 2017 — через ekf.folium.ru. 
  6. Научные школы - Известные ученые. famous-scientists.ru. 
  7. Иммунотоксикология ксенобиотиков - Известные ученые. famous-scientists.ru. 
  8. Pavel Franzevich Zabrodskii (On the occasion of his 60th birthday). Toxicological Review. 109(4). 2011. P. 56. ResearchGate. 
  9. ЗАБРОДСКИЙ Павел Францевич, фото, биография. persona.rin.ru. 
  10. ref>Военно-медицинский журнал Т. 322, № 9, Сентябрь, 2001, C. 88—89 https://www.researchgate.net/publication/317664785_PF_Zabrodskii_2001_50_years]
  11. Военно-медицинский журнал. 2011. Т. 332. № 8. с. 92
  12. P.F. Zabrodskii (60 years) 2011, Military Medical Journal, 332(8). Р. 92. ResearchGate. 
  13. Указ Президента РФ от 26.01.2007 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»
  14. Западно-Сибирское отделение Российской академии естественных наук. Архів оригіналу за 2 березень 2014. Процитовано 13 квітень 2019. 
  15. Об Академии :: Международная Академия Трезвости. intacso.ru. 
  16. Забродский Павел Францевич - Известные ученые. www.famous-scientists.ru. 
  17. Россия: институты гражданского общества. c-society.ru. 
  18. Забродский П. Ф. и соавт. Характеристика редукции функции субпопуляций Т-лимфоцитов и продукции ими цитокинов при подостром отравлении разными токсикантами. Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. 2008. Т. 146, № 8. С. 200—203.
  19. P.F.Zabrodskii et al.
  20. Порожнє посилання на джерело‎ (довідка) 
  21. http://ekf.folium.ru/index.php/ekf/article/view/406/370 Экспериментальная и клиническая фармакология. 2011. Т. 74, № 8.С. 48]
  22. Забродский П. Ф. Влияние армина на факторы неспецифической резистентности организма и первичный гуморальный ответ. Фармакол. и токсикол. 1987. Т. 50, № 1. С. 57—60.
  23. P.F.Zabrodskii.
  24. Забродский П. Ф. Изменение антиинфекционной неспецифической резистентности организма под влиянием холинергической стимуляции. Бюл. эксперим. биол. и мед. 1995. Т. 119, № 8. С. 164—167.
  25. P.F. Zabrodskii.
  26. Забродский П. Ф. Оценка влияния ацетилхолина на летальность мышей от сепсиса и продукцию провоспалительных цитокинов. Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. 2010. Т. 150, № 9. С. 309—311.
  27. P.F. Zabrodskii.
  28. Забродский П. Ф. и соавт. Влияние активации α7n-ацетилхолинорецепторов и антител к ФНО-α на летальность мышей и концентрацию провоспалительных цитокинов в крови в раннюю фазу сепсиса. Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. 2015. Т. 156, № 6. С. 713—715.
  29. P.F. Zabrodskii et al.
  30. Забродский П. Ф. и соавт. Комбинированное действие агониста М1-ацетилхолинорецепторов ТВРВ и активатора a7n-ацетилхолинорецепторов GTS-21 на летальность мышей и концентрацию провоспалительных цитокинов в крови при сепсисе. Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. 2016. Т. 162, № 12. С. 718—721.
  31. P.F. Zabrodskii et al.
  32. Забродский П. Ф. и соавт. Роль a7-никотиновых ацетилхолиновых рецепторов В-клеток в реализации иммунотоксического эффекта фосфорорганических соединений. Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. 2016. Т. 161, № 6. С. 733—735.
  33. P.F. Zabrodskii et al.
  34. Категории риска и обозначения (классификация) опасности и токсичности химических веществ согласно директивам ЕС. 
  35. Классы токсичности (опасности) химических веществ по ГОСТ. 
  36. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 28 января 1978 г.
  37. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 24 января 1988 г.
  38. Приказ Министра обороны Российской Федерации от 30 августа 2002 г. № 300
  39. Государственный Комитет СССР по Труду и Социальным Вопросам от 14 мая 1990 г.
  40. Приказ начальника Федерального управления по безопасному хранению и уничтожению химического оружия при Федеральном агентстве по промышленности от 5 февраля 2007 г. № 40
  41. Решение Президиума Центрального Совета Союза «Чернобыль» России от 26 апреля 2016 г.
  42. Приказ начальника Федерального управления по безопасному хранению и уничтожению химического оружия при Федеральном агентстве по промышленности от 1 декабря 2006 г. № 392
  43. Приказ начальника Федерального управления по безопасному хранению и уничтожению химического оружия при Федеральном агентстве по промышленности от 10 августа 2011 г. № 181
  44. Россия: институты гражданского общества. c-society.ru. 
  45. http://ekf.folium.ru/index.php/ekf/article/view/406/370 Экспериментальная и клиническая фармакология. 2011. Т. 74, № 8.С.48]
  46. Архив новостей - РПОХБВ. www.rpohv.ru. 
  47. Pavel Franzevich Zabrodskii (On the occasion of his 60th birthday). Toxicological Review. 109(4). 2011. P. 56. ResearchGate. 

ЛітератураРедагувати

  • Военно-медицинский журнал. — 2001. — Т. 322, № 9. — C. 88—89.
  • Военно-медицинский журнал. — 2011. — Т. 327, № 8. — С. 92.
  • Экспериментальная и клиническая фармакология. — 2011. — Т. 74, № 8. — С. 48.
  • Токсикологический вестник. — 2011. — № 4 (109). — С. 56.