Заблудів

Заблудів; Zabłudów
Герб	Прапор
	Основні дані
	53°01′ пн. ш. 23°20′ сх. д. / 53.017° пн. ш. 23.333° сх. д.Координати: 53°01′ пн. ш. 23°20′ сх. д. / 53.017° пн. ш. 23.333° сх. д.
Країна	Польща
Регіон	Підляське воєводство
Столиця для	Q11120933? (район Білорусі, колишня адміністративно-територіальна одиниця)
Засновано	1553
Площа	14,3 км²
Населення	▬ 2 476 (2022)
· густота	171 (2008) осіб/км²
Телефонний код	(48) 85
Часовий пояс	UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів	BIA
GeoNames	754331
OSM	↑1745180 ·R (Ґміна Заблудів)
SIMC	0923578
Поштові індекси	16-060
	Міська влада
Вебсайт	www.zabludow.pl
	Мапа
	Заблудів у Вікісховищі

Заблу́дів (пол. Zabłudów; біл. Заблудаў) — місто в північно-східній Польщі, у гміні Заблудів Білостоцького повіту Підляського воєводства. Центр гміни.

Географія ред.

Розташоване на білорусько-українсько-польському прикордонні, за 20 км від Білостока, повітового центру. Площа 14,3 км²^[2].

Історія ред.

Засноване у XV столітті^[2] представниками магнатського роду Ходкевичів, які переселилися з Київщини^[3]. У 1553 році отримало магдебурзьке право^[2].

У 1567—1568 роках у Заблудові на кошти гетьмана Великого князівства Литовського Григорія Ходкевича організована друкарня, де Іван Федоров і Петро Мстиславець, які після запровадження опричнини залишили Московське царство, у 1568—1569 роках видрукували «Заблудівське євангеліє» (перше друковане учительне євангеліє), а у 1570 році — псалтир із часословом. З XVI століття у місті почали поселятися євреї, які наприкінці XIX століття становили близько 60 % населення. У 1795—1807 роках входило до складу Пруссії, з 1807 року — до складу Російської імперії^[2].

Станом на 1885 рік у містечку Заблудівської волості Білостоцького повіту Гродненської губернії мешкало 2698 осіб, існували православна церква, костел, синагога, 4 молитовних будинки, богодільня, фланельна фабрика, 2 шкіряних, винокурний, 4 маслобійних і 6 фарбових заводів, вітряний і 4 ручних млини, 44 лавки, 3 постоялих двори, 7 постоялих будинків, відбувалось 4 ярмарки на рік^[4].

Зазнало значних втрат під час Другої світової війни. У 1975—1998 роках входило до складу Білостоцького воєводства^[2].

У Заблудові та його околицях селилося українське населення, яке, проте, асимілювалось з численнішими білорусами, хоча ще у XX столітті деякі польські, російські і українські мовознавці відносили місцеві говірки до українського мовного масиву^[3].

Демографія ред.

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[5]^[6]:


	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	1211	253	855	103
Жінки	1275	235	799	241
Разом	2486	488	1654	344

Станом на 1885 рік у містечку мешкало 2698 осіб^[4].За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3772 осіб (1784 чоловічої статі та 1988 — жіночої), з яких , 2621 — юдейської, 974 — римо-католицької^[7].

Культура ред.

Серед архітектурних пам'яток — православна церква Успіння Пресвятої Богородиці (1847–55)^[2].

Відомі люди ред.

Григорій Ходкевич — власник міста
Іван Федоров — друкар.
Гринь Іванович (? — ?) — український гравер та друкар кінця 16 століття.

Галерея ред.

Православна церква Успіння Пресвятої Богородиці
Каплиця Марії Магдалини
Заблудське євангеліє
Дерев'яна синагога (XVII століття), зруйнована під час Другої світової війни
Костел святих Петра і Павла
Каплиця Святого Роха

Примітки ред.

↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Гаврилюк Ю. Заблудів // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
↑ ^а ^б Юрій Гаврилюк. Наші міста і села. Словник (ч. 4) // Над Бугом і Нарвою : часопис. — 1995. — № 4 (20) (липень-серпень). — С. 24. — ISSN 1230-2759. Архівовано з джерела 6 листопада 2018. Процитовано 2018-11-06.
↑ ^а ^б рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.
↑ GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-45. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

Література ред.

Гаврилюк Ю. Заблудів // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
Заблудово // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Zabłudów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 190. (пол.)

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Заблудів

Офіційний сайт гміни Заблудів [Архівовано 21 грудня 2018 у Wayback Machine.] (пол.)

[1] Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].

[ЕСУ-2] а ^б ^в ^г ^д ^е Гаврилюк Ю. Заблудів // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.

[Наші_міста_і_села._Словник_(ч._4)-3] а ^б Юрій Гаврилюк. Наші міста і села. Словник (ч. 4) // Над Бугом і Нарвою : часопис. — 1995. — № 4 (20) (липень-серпень). — С. 24. — ISSN 1230-2759. Архівовано з джерела 6 листопада 2018. Процитовано 2018-11-06.

[ВВСЕР-4] а ^б рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.

[nsp-5] GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.

[age-6] Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

[7] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-45. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]