Забаштанський Володимир Омелянович
Володи́мир Омеля́нович Забашта́нський (5 жовтня 1940, Браїлів, Вінницька область — 2 грудня 2001, Київ) — український поет, перекладач, лауреат Шевченківської премії (1986).
| Забаштанський Володимир Омелянович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
5 жовтня 1940 Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР | |||
| Помер |
2 грудня 2001 (61 рік) Київ, Україна | |||
| Поховання | Лісове кладовище | |||
| Громадянство |
 СРСР→ Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | поет, перекладач | |||
| Галузь | поезія[1] і переклад[1] | |||
| Alma mater | Філологічний факультет Київського університету[d] | |||
| Знання мов | українська[1] | |||
| Членство | СП СРСР | |||
| Роки активності | з 1960 | |||
| Нагороди |
| |||
| Премії |
| |||
Біографія ред.
Народився 5 жовтня 1940 року в селі (тепер селище міського типу) Браїлів Жмеринського району Вінницької області в робітничій сім'ї. Закінчив сім класів школи і вступив до ремісничого училища в місті Макіївка Донецької області. Після закінчення училища в 1957 році працював на будівництві, кочегаром в котельній цукрового заводу.
В 1958 році стався нещасний випадок, внаслідок якого В. О. Забаштанський втратив зір і руки. Після дворічного лікування в Київському інституті травматології і ортопедії закінчив вечірню школу робітничої молоді, здобувши повну середню освіту. В 1969 році з відзнакою закінчив філологічний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.
Член Спілки письменників СРСР з 1967 року. З 1968 по 1993 роки очолював Республіканську літературну школу-студію «Кобза».
Помер 2 грудня 2001 року. Похований у Києві на Лісовому кладовищі.
Літературна діяльність ред.
Перші вірші написав ще в шкільні роки.
Друкуватись в періодичних виданнях розпочав з 1961 року.
Основні видання творів ред.
- Наказ каменярів: лірика. — К.: Рад. письменник, 1967. — 55 с.
- Моя вузькоколійка: поезії. — К.: Молодь, 1973. — 88 с.
- Гранітні каплі: вибране. — К.: Дніпро, 1975. — 135 с.
- Вага слова: поезії. — К.: Молодь, 1981. — 110 с.
- Запах далини: поезії. — К.: Дніпро, 1982. — 171 с.
- Треба стояти: поезії. — К.: Рад. письменник, 1986. — 101 с.
- Мужністю завдячую тобі: вибране. — К.: Молодь, 1988. — 246 с.
- Древо роду: поезії. — К. : Дніпро, 1990. — 397 с.
- Вереснева земля: поезії. — К.: Укр. письменник, 1994. — 84 с.
- Найкревніша рідня: поезії. — К.: Укр. письменник, 1999. — 92 с.
- Свічечкою слова / В. Забаштанський. — Жмеринка ; [Вінниця], 2000. — 447 с.
- Браїлівські балади: балади. — К.: Укр. письменник, 2000. — 125 с.
- Перепустка до зони Чорнобиль: поетич. антол. — [2-ге вид., допов.] — К. : ЮГ, 2006. — 175 с.
- Езопові байки: [для мол. та серед, шк. віку] / [пер. з новогрец. В. Забаштанський та А. Чердаклі ; упорядкув. та передм. А. Чердаклі]. — К. : Школа, 2008. — 126 с.
- Українське слово: хрестоматія укр. л-ри та літ. критики XX століття: у 4 кн. — К., 1995. — Кн. 4. — С. 564—566.
- Вірші / В. Забаштанський // Вечір. Київ. — 1993. — 18 берез.
- Вірші/ В. Забаштанський // Дивослово. — 1994. — № 7. — С. 52—53.
- Доброта і людяність: [до 70-річчя з дня народження письменника Є. Кравченка] / В. Забаштанський // Дніпро. — 1977. — № 12. — С. 135—137.
- «Є загадка любові, є і загадка таланту» / В. Забаштанський / інтерв'ю взяла С. Божко // Робітн. газ. — 1991. — 19 груд.
- Вера в человека: стихи; пер. Ю. Денисова. — М. : Мол. гвардия, 1974. — 32 с.
- Надо выстоять: стихи; пер. Ю. Денисова. — М. : Совет. писатель, 1990. — 144 с.
В 1986 році за збірку поезій «Запах далини» удостоєний Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка .
Крім написання власних поетичних творів займався перекладацькою діяльністю. Переклав українською «Езопові байки», документальну повість для дітей «Біла борозна» А. Іванова, повісті В. Астаф'єва «Кража» і «Десь гримить війна». Здійснював переклади з інших мов колишнього СРСР, зокрема:
- З російської — поезії М. Ісаковського, Р. Рождественського, М. Дудіна.
- З білоруської — роман «Неруш» В. Козька, поезію Р. Бородуліна, Г. Буравкіна, П. Панченка, Н. Гілевича.
- З туркменської — книгу романів і повістей Т. Джумагельдієва «Земля пам'ятає все».
- З осетинської — збірку поезій Н. Джусойти «Пісні в два голоси».
Крім того, здійснював переклади з болгарської, азербайджанської, татарської, грузинської та інших літератур.
Нагороди ред.
- Орден «Знак Пошани»
- Орден «За мужність»
- Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР
- Державна Премія УРСР імені Тараса Шевченка (1986)
- Літературна премія ЛКСМУ імені Миколи Островського (1974)
- Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Євгена Гуцала (2000)
- Літературна премія імені Володимира Свідзінського (2001)
Вшанування пам'яті ред.
- 19 жовтня 2008 року відкритий Літературно-меморіальний музей В. О. Забаштанського у Браїлові
- Браїлівська школа І-ІІІ ст. носить ім'я В. О. Забаштанського
- Сквер ім. В. Забаштанського у Браїлові
- 30 травня 2014 у Вінниці з'явилася вулиця Забаштанського[2]
- У 2017 рішенням сесії Браїлівської селищної ради було започатковано премію імені Володимира Забаштанського[3]
- 5 жовтня 2017 на подвір'ї Браїлівської школи, в якій він колись навчався, яка сьогодні носить його ім'я та в стінах якої знаходиться літературно-меморіальний музей його імені, було споруджено та урочисто відкрито пам'ятник.[4]
- 18 лютого 2020 року на факультеті філології й журналістики Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського відбулася презентація книги «Він бачив світ. Спогади про Володимира Забаштанського».[5]
Примітки ред.
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ Рішення Вінницької міської ради № 1748 від 30 травня 2014 «Про найменування вулиць та проїздів в місті Вінниці» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 7 грудня 2017. Процитовано 7 грудня 2017.
- ↑ Рішення 24 позачергової сесії Браїлівської селищної ради 7 скликання № 4 від 8 вересня 2017 «Про присудження літературно-мистецької премії ім. Володимира Забаштанського». Архів оригіналу за 7 грудня 2017. Процитовано 7 грудня 2017.
- ↑ В Браїлові відкрито пам'ятник видатному поету Володимиру Забаштанському. Архів оригіналу за 7 грудня 2017. Процитовано 7 грудня 2017.
- ↑ У Вінниці презентували книгу спогадів про Володимира Забаштанського. Архів оригіналу за 7 липня 2020. Процитовано 31 липня 2020.
Посилання ред.
- на сайті «Українська література»
- на сайті «Український центр» [Архівовано 7 вересня 2019 у Wayback Machine.]
- на narod.ru [Архівовано 27 квітня 2012 у Wayback Machine.]
- Журнал перець 1986 № 11 [Архівовано 25 квітня 2021 у Wayback Machine.]
Джерела ред.
- Головко В. В. Забаштанський Володимир Омелянович [Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 181. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
- Ткаченко А. О. Забаштанський Володимир Омелянович [Архівовано 1 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.