Відкрити головне меню

Борис Михайлович Забарко (рос. Борис Михайлович Забарко) (нар. 18 листопада 1935) — заслужений діяч науки і техніки України, лауреат премії Національної Академії наук України.

Борис Михайлович Забарко
Народився 18 листопада 1935(1935-11-18) (83 роки)
Каліндорф, Великоолександрівський район, Херсонська область, Українська РСР
Громадянство СРСР СРСР Україна Україна
Місце проживання Київ, Україна
Діяльність Громадський діяч і правозахисник
Alma mater Чернівецький державний університет
Науковий ступінь кандидат історичних наук
Нагороди
Державна премія України в галузі науки і техніки
Кавалер ордена За заслуги перед ФРН

БіографіяРедагувати

Колишній в'язень Шаргородського гетто на окупованій фашистами Вінницької області. Навчався на історичному факультеті Чернівецького державного університету, вчитель, завуч ​​сільській середньої школи, викладач університету. Поступив в аспірантуру Інституту історії Національної Академії наук України (НАНУ), і після захисту кандидатської дисертації провідний науковий співробітник Інституту історії та Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАНУ, керівник соціального відділу та координатор програми «Голокост» «Джойнта». Потім директор Київського інституту соціальних та общинних працівників, голова Всеукраїнської асоціації євреїв — колишніх в'язнів гетто і нацистських концтаборів, керівник науково-просвітницького Центру «Пам'ять Катастрофи», віце-президент Міжнародного союзу громадських об'єднань євреїв — колишніх в'язнів фашизму, член Наглядової ради Міжнародного фонду «Взаєморозуміння і толерантність», член Міжнародної ради австрійської альтернативної служби за кордоном. Володар премії Європейського «Бней-Бріт[en]» «In Recognition for immortalizing the Holocaust tragical memory».

ПублікаціїРедагувати

Автор понад 230 книг і статей, опублікованих в Австрії, Англії, Угорщини, Німеччині, Ізраїлі, Росії, США, ​​України.

  • Классовая борьба и международная рабочая помощь: из истории международной пролетарской солидарности. Киев: Наукова думка, 1974.
  • Классовая борьба и международная солидарность (1924—1929). Киев: Наукова думка, 1974.
  • Пролетарська солидарность у дии. Киев: Радяньська школа, 1985.
  • Международная рабочая помощь в антифашистском движении. Киев: Наукова думка, 1993.
  • Живыми остались только мы: свидетельства и документы. Киев: Задруга, 1999, 2000.
  • Überleben im Schatten des Todes: Holocaust in der Ukraine. Zeugnisse und Dokumente. Bonn: Friedrich-Ebert-Stiftung, Historisches Forschungszentrum, 2004.
  • Holocaust in the Ukraine. London-Portland: Vallentine Mitchell, 2005.
  • Nur wir haben überlebt. Holocaust in der Ukraine. Zeugnisse und Documente. Köln: Dittrich Verlag, 2011.
  • Жизнь и смерть в эпоху Холокоста: свидетельства и документы. В 3-х тт. Киев: Дух и лiтера, 2006—2008.
  • Мы хотели жить: свидетельства и документы. Киев: Дух и лiтера, 2013.

ПосиланняРедагувати