Відкрити головне меню
Регіон «Забайкальські хвойні ліси» на мапі
Ландшафт Бурятії

Забайкальські хвойні лісиекорегіон, розміром 1000 км Х 1000 км гірської південної тайги, що тягнеться на схід і південь від берегів озера Байкал у Південному Сибіру і включає частину північної Монголії.[1] Історично ця територія називалася "Даурія", або "Забайкалля". Регіон входить до Палеарктики і є головним чином є тайгою з субарктичним, вологим кліматом. Має площу 200,465 км².[2][3]

Зміст

Розташування та описРедагувати

Екорегіон розташований на Яблоневому хребті, висоти якого досягають 1600 м, і прямує у напрямку SW — NE, паралельно берегу озера Байкал. Західний край області — східний берег Байкалу та Баргузинський хребет. Місто Чита знаходиться на північному сході від регіону, а місто Улан-Батор, Монголія, знаходиться поза межами південної частини регіону. З півдня обмежено горами Хентей, на сході — Даурським степом, на півночі — сточищем Вітіму.[4][5]

КліматРедагувати

Клімат екорегіону — субарктичний з сухою зимою (Dwc). Цей клімат характеризується довгою, дуже холодною зимою і прохолодним літом, з невеликими опадами взимку. Влітку Азійський антициклон приносить гаряче повітря з пустель Китаю та Монголії, підвищуючи температуру в Забайкаллі.[5] На північ від Забайкалля клімат більш вологий континентальний з прохолоднішим літом. На південь від Забайкалля, в Монголії, клімат холодний семіаридний (Koppen BSk), з меншою кількістю опадів, ніж у Забайкаллі. Опади в Забайкаллі коливаються від 400-500 мм/рік у високогір'ях до 200 мм/рік у низовинах та південніших районах.[5]

ФлораРедагувати

Забайкальські хвойні ліси обмежені лінією 1400 метрів над рівнем моря. Характерними деревами західних схилів Яблоновського хребта є Larix gemilii, Pinus sibirica. На східних схилах модрина змішується з сосною шотландською (Pinus sylvestris).[5] Дерева драпіровані мохом та лишайниками.

Флора Забайкалля має висотне районування. На найнижчих рівнях у річкових долинах і низовинах (0-600 метрів) переважають степи з видами: Stipa capillata, Koeleria gracilis, Tanacetum sibiricum. Вище (600-1100 метрів) переважає лісостеп, а від 1100-1800 метрів — ліси, де панівними є види Larix gemilii та Pinus sylvestris. Вище 1800 метрів розташовується лісотундра де панівними видами є Pinus pumila, Betula exilis та Juniperus pseudosibirica. На відміну від Саян та Алтаю на заході, клімат Забайкалля надто екстремальний для утворення та підтримки альпійських луків, біом переходить відразу з лісу у високогірну тундру.[5]

ЗаповідникиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Trans-Baikal conifer forests. Global Species. Myers Enterprises II. Процитовано 17 April 2016. 
  2. Trans-Baikal conifer forests. Wild World Ecoregion Profile. National Geographic / Internet Archive Wayback. Архів оригіналу за March 8, 2010. Процитовано 17 April 2016. 
  3. Olson, David M; Dinerstein, Eric (Spring 2002). The Global 200: Priority Ecoregions for Global Conservation. Annals of the Missouri Botanical Garden 89 (2): 199–224. JSTOR 3298564. doi:10.2307/3298564. 
  4. Trans-Baikal coniferous forests. Amur Information Center. Amur Information Center. Процитовано 17 April 2016. 
  5. а б в г д Mountains of the Baikal Region and Transbaikalia. Russian Nature. Rusnature. Процитовано 17 April 2016. 

ПосиланняРедагувати