Вікіпедія

Жіноча збірна України з волейболу

Жіноча збірна України з волейболу — жіноча волейбольна збірна, яка представляє Україну на міжнародних змаганнях з волейболу. Створена у 1992 році після розпаду СРСР. Контроль і організацію здійснює Федерація волейболу України (ФВУ).

Жіноча збірна України з волейболу
Flag
АсоціаціяФедерація волейболу України (ФВУ)
КонфедераціяCEV
Вебсайтfvu.in.ua
Головний тренерБолгарія Іван Пєтков
Рейтинг ФІВБ20 (станом на 10 липня 2023[1])
Олімпійські ігри
Виступів1 (1996)
Найкращий результат11-е місце (1996)
Чемпіонат світу
Виступів1 (1994)
Найкращий результат9-е місце (1994)
Спортивні медалі
Бронза Чемпіонат Європи (1) 1993
Золото Євроліга (2) 2017, 2023

Станом на 20 жовтня 2021 року посідає 27-е місце у світовому рейтингу ФІВБ[2].

Історія

ред.

Збірна України дебютувала на міжнародній арені восени 1992 року у відбірковому турнірі чемпіонату Європи під керівництвом відомого тренера Володимира Бузаєва — одного із засновників і незмінного впродовж двох десятиліть наставника запорізької «Орбіти», у 1980-ті роки була однією з найсильніших команд у СРСР.

Бездоганно пройшовши кваліфікацію (8 перемог у 8 матчах), українські волейболістки спричинили фурор і у фінальній стадії Євро-1993. У стартовому матчі чемпіонату, що проходив 24 вересня 1993 в чеському Брно, вони з рахунком 3:0 обіграли майбутнього чемпіона — збірну Росії, потім здобули ще 4 перемоги, і посіли перше місце в групі. У важкому п'ятисетовому півфінальному двобої українська команда поступилася збірній Чехії і Словаччини, але потім у матчі за 3-тє місце взяла гору над італійками.

Завдяки успішному виступу на континентальній першості збірна України стала учасницею чемпіонату світу 1994 року, що проходив у Бразилії. Нова перемога над збірною Італії дозволила команді Володимира Бузаєва вийти в 1/8 фіналу, однак після зустрічі з Японією (0:3), українки були змушені припинити боротьбу за високі місця.

На початку 1990-х Володимир Бузаєв також керував молодіжною збірною України, 1993 року стала срібним призером чемпіонату світу в Бразилії. 1995 року він зайняв з національною збірною 7-е місце на чемпіонаті Європи в Нідерландах і того ж сезону переїхав до Туреччини.

Збірну України очолив тренер луганської «Іскри» Гарій Єгіазаров. З його ім'ям пов'язаний виступ української команди на перших в її історії Олімпійських іграх, що був невдалим: складена на базі «Іскри» збірна (за луганський клуб виступали 9 з 12 гравчинь), в Атланті-1996 не змогла перемогти в жодній партії.

1997 року Єгіазаров також виїхав працювати за кордон, до італійської «Равенни», на посаді головного тренера його змінив колишній помічник, одеський фахівець Ігор Філіштинський. Під його керівництвом збірна знову посіла 7-е місце на чемпіонаті Європи, але не змогла пробитися на чемпіонат світу-1998, ані на наступну європейську першість.

Повернувшись на Батьківщину до команди, Гарій Єгіазаров 2001 року ледь не привів збірну до п'єдесталу пошани чемпіонату Європи, що проходив у Болгарії, але в півфіналі цього турніру українки поступилися збірній Росії, а в зустрічі за «бронзу» не змогли здолати господарок. Ірину Жукову, яка здобула популярність, виступаючи за італійські клуби, визнали кращою зв'язковою чемпіонату. Незважаючи на те, що й решта українських волейболісток успішно виступали в провідних зарубіжних лігах (зі складу команди 2001 року 10 гравчинь представляли клуби Італії, Франції, Польщі, Болгарії, Австрії, Іспанії) і досягнення молодіжної та юніорської збірних, наступне десятиліття не було відзначено високими результатами національної збірної України.

2003 року після дев'ятого місця на чемпіонаті Європи в Туреччині відбулася відставка Єгіазарова, а чергового виступу у фінальному турнірі європейської форуму уболівальникам довелося чекати 8 років — три відбіркових цикли поспіль збірна України починала з новим головним тренером (Ігорем Філіштинським, Олександром Гутором, Сергієм Голотовим) і щоразу зазнавала невдачі. Причинами падіння були конфлікти між тренерами клубів і збірної, а також масовий виїзд з країни гравчинь, які змінили спортивне громадянство. Серед них стала лідером збірної Азербайджану Наталія Сказка (більш відома під прізвищем Мамедова) і її партнерки по команді Лідія Максименко та Поліна Рагімова[ru] (Петрашко), гравчині збірної Росії Наталія Гончарова (Обмочаєва) і Анна Макарова (Цокур), за збірну Казахстану виступають Олеся Сафронова[en] і Ольга Кубасевич (Дробишевська), Ізраїль представляє Юлія Воливач, Вероніка Гудима захищає кольори французької збірної.

Після 13-річної перерви національну збірну України знову очолив Володимир Бузаєв, після повернення з Туреччини працював з командою «Сєвєродончанка» (Сіверськодончанка) та в молодіжній збірній. У травні 2009 року українська команда невдало виступила у відбірковому турнірі Чемпіонату світу, програвши Білорусі, Азербайджану та Ізраїлю, але за рік складена з гравчинь українського чемпіонату дружина виявилася боєздатною у кваліфікації Євро-2011 — обігравши збірні Ізраїлю, Словаччини та Великої Британії, українки через 8 років здобули путівку до фінального турніру чемпіонату Європи в Сербії й Італії.

Основу збірної на Євро-2011 склали гравчині бронзових призерок чемпіонату України — «Северодончанки», а єдина легіонерка Марина Марченко з «Омички» перед початком турніру вибула через травму. Капітанські функції виконувала Ірина Комісарова — гравчиня «бронзової» команди Володимира Бузаєва на чемпіонаті Європи-1993 (тоді вона виступала під прізвищем Пухальська). На груповому етапі в Белграді українки зазнали трьох поразок з однаковим рахунком 0:3 від Німеччини, Сербії і Франції, через це не змогли вийти до стадії плей-офу.

Відбірковий турнір чемпіонату Європи-2013 збірна України починала під керівництвом нового головного тренера — наставника «Галичанки» Андрія Романовича.

Результати

ред.

Олімпійські ігри

ред.
Рік Місце Позиція
1996   Атланта 11-е місце
2000   Сідней не кваліфікувалась
2004   Афіни не кваліфікувалась
2008   Пекін не кваліфікувалась
2012   Лондон не кваліфікувалась
2016   Ріо-де-Жанейро не кваліфікувалась
2021   Токіо не кваліфікувалась

Чемпіонат світу

ред.
Рік Місце Позиція
1994   Бразилія 9-е місце
1998   Японія не кваліфікувалась
2002   Німеччина не кваліфікувалась
2006   Японія не кваліфікувалась
2010   Японія не кваліфікувалась
2014   Італія не кваліфікувалась
2018   Японія не кваліфікувалась
2022   Польща /   Нідерланди не кваліфікувалась

Чемпіонат Європи

ред.
Рік Місце Позиція
1993   Чехія 3-е місце
1995   Нідерланди 7-е місце
1997   Чехія 7-е місце
1999   Італія не кваліфікувалась
2001   Болгарія 4-е місце
2003   Туреччина 9-е місце
2005   Хорватія не кваліфікувалась
2007   Бельгія /   Люксембург не кваліфікувалась
2009   Польща не кваліфікувалась
2011   Сербія /   Італія 15-е місце
2013   Німеччина /   Швейцарія не кваліфікувалась
2015   Нідерланди /   Бельгія не кваліфікувалась
2017   Азербайджан /   Грузія 13-е місце
2019   Словаччина /   Угорщина /   Польща /   Туреччина 17-е місце
2021   Сербія /   Болгарія /   Хорватія /   Румунія 12-е місце
2023   Бельгія /   Італія /   Німеччина /   Естонія 9-е місце

Золота Євроліга

ред.
Рік Місце проведення Раунд Позиція І В П СВ СП
2009   Туреччина Не кваліфікувалася
2010   Туреччина
2011   Туреччина
2012   Чехія
2013   Болгарія
2014   Туреччина   Німеччина
2015   Угорщина   Туреччина
2016   Словаччина   Азербайджан
2017   Україна
  Фінляндія		 Фінал Чемпіон 10 9 1 29 7
2018   Угорщина Груповий раунд 8-е 6 2 4 8 13
2019   Хорватія 5-е 6 4 2 14 6
2021   Болгарія 10-е 4 1 3 4 11
2022   Франція 5-е 4 2 2 10 8
2023   Румунія
  Швеція		 Фінал Чемпіони 8 7 1 22 7
2024   Європа Основна сітка 5-е 6 4 2 17 9
Разом 7/15 2 44 29 15 104 61

Кубок претендентів

ред.
Рік Місце проведення Раунд Позиція І В П СВ СП
2018   Перу Не кваліфікувалася
2019   Перу
2020   Хорватія
Турніри скасовано у зв'язку з пандемією Covid-19
2021   Хорватія
2022   Хорватія Не кваліфікувалася
2023   Франція 1/4 фіналу 4-е 3 1 2 4 7
Разом 1/4 0 3 1 2 4 7

Склади

ред.
Рік Турнір Склад Тренер Примітки
1993 Чемпіонат Європи Юлія Волівач[en], Олена Воронкіна[en], Марина Дубініна, Тетяна Ільїна[en], Ганна Калашнікова[en], Ольга Коломієць (Костіна), Алла Кравець, Віта Матешук (Лисечко), Марія Полякова (Александрова), Ірина Пухальська (Комісарова), Світлана Сулім[en], Людмила Троцко[en] Володимир Бузаєв, Юрій Курильський С. 65, [1] [Архівовано 9 вересня 2021 у Wayback Machine.][3]
1994 Чемпіонат світу Олена Воронкіна[en], Марина Дубініна, Тетяна Іванюшкіна, Тетяна Ільїна[en], Ганна Калашнікова[en],Ольга Коломієць (Костіна), Алла Кравець, Віта Матешук (Лисечко), Марія Полякова (Александрова), Ірина Пухальська (Комісарова), Світлана Сулім[en], Ірина Сухорук[en] Володимир Бузаєв С. 66
1995 Чемпіонат Європи Тетяна Вороніна, Тетяна Іванюшкіна, Тетяна Ільїна[en], Ганна Калашнікова[en], Ольга Коломієць (Костіна), Віта Матешук (Лисечко), Світлана Половинка[en], Марія Полякова (Александрова), В. Санджан, Світлана Сулім[en], Ірина Сухорук[en] Володимир Бузаєв С.69
1996 Олімпійські ігри Наталія Боженова, Юлія Буєва,[4] Тетяна Іванюшкіна, Ольга Коломієць (Костіна), Алла Кравець, Олена Кривоносова (Єна), Віта Матешук (Лисечко), Регіна Милосердова, Ольга Павлова[simple], Марія Полякова (Александрова), Олена Сидоренко, Олександра Фоміна Гарій Єгіазаров С.71
1997 Чемпіонат Європи Наталія Боженова, Поліна Вергун, Олена Воронкіна[en] (Швець), Тетяна Іванюшкіна, Алла Кравець, Регіна Милосердова, Олена Оніпко, Ольга Павлова[simple], Марія Полякова, Олена Сидоренко, Олександра Фоміна Ігор Філіштинський, А.Макагонов. С. 74-75
2001 Чемпіонат Європи Наталія Боженова, Тетяна Вороніна, Олена Єна (Кривоносова), Ірина Жукова, Тетяна Іванюшкіна, Алла Кравець, Марина Марцинюк,[5] Регіна Милосердова, Марія Полякова, Олена Сидоренко, Ірина Швачка,[6] Юлія Шелухіна Гарій Єгіазаров
2011 Чемпіонат Європи Ганна Бурбелюк, Світлана Галкіна, Марина Дегтярьова, Анна Довгополюк, Надія Кодола, Ірина Комісарова (Пухальська), Світлана Лідяєва (Дорсман), Ганна Лісеєнкова (Кириченко), Тетяна Литвиновська, Марина Марченко, Інна Молодцова, Наталія Чернецька Володимир Бузаєв [7]
2017 Євроліга Юлія Герасимова, Марина Дегтярьова, Карина Денисова (Юрченко), Світлана Дорсман (Лідяєва), Діана Карпець (Мелюшкіна), Надія Кодола (Косило), Кристина Нємцева, Олена Новгородченко, Аліна Степанчук, Анна Степанюк, Ірина Трушкіна, Анастасія Чернуха (Крайдуба), Тетяна Яцків (Алдошина) Гарій Єгіазаров Переможець турніру
2017 Чемпіонат Європи Юлія Герасимова, Вікторія Дельрос, Карина Денисова (Юрченко), Світлана Дорсман (Лідяєва), Ганна Кириченко (Лісеєнкова), Надія Кодола (Косило), Тетяна Козлова,Інна Молодцова, Олена Новгородченко, Олександра Перетятько, Аліна Степанчук, Анна Степанюк, Ірина Трушкіна, Анастасія Чернуха (Крайдуба) Гарій Єгіазаров
2019 Чемпіонат Європи Дар'я Великоконь (Шаргородська), Юлія Герасимова, Карина Денисова (Юрченко), Світлана Дорсман (Лідяєва), Анастасія Карасьова, Діана Карпець (Мелюшкіна), Надія Кодола (Косило), Анастасія Крайдуба (Чернуха), Вікторія Ніколайчук, Олександра Перетятько, Алла Політанська (Агеєва), Олеся Рихлюк, Анна Степанюк, Ірина Трушкіна Гарій Єгіазаров
2021 Чемпіонат Європи[en] Богдана Анісова, Юлія Бойко, Дар'я Великоконь (Шаргородська), Юлія Герасимова, Катерина Дудник, Анастасія Карасьова, Надія Кодола (Косило), Марина Мазенко (Мельниченко), Діана Мелюшкіна (Карпець), Кристина Нємцева, Олеся Рихлюк, Ольга Скрипак, Ірина Трушкіна, Анна Харчинська Володимир Орлов[8] [9]

Поточний склад

ред.

Склад збірної у розіграші Золотої євроліги 2024 року[10]

N° Спортсменка Позиція Дата народження Клуб
1 Олександра Міленко Догравальник 29червня 1999   «ПТТ Спор»
2 Діана Мелюшкина Центральний блокуючий 6 серпня 1996   СК «Прометей»
3 Катерина Васильєва Ліберо 10 жовтня 2003   СК «Прометей»
6 Кристина Нємцева Ліберо 15 червня 1998   СК «Прометей»
7 Світлана Дорсман Центральний блокуючий 11 грудня 1993   СК «Прометей»
9 Вікторія Олійник Зв'язуючий 2 березня 2000   СК «Прометей»
14 Дар'я Шаргородська Зв'язуючий 11 квітня 2002   СК «Прометей»
16 Анастасія Маєвська Центральний блокуючий 6 січня 2001   СК «Прометей»
17 Євгенія Хобер Догравальник 12 березня 2001   СК «Прометей»
12 Крістіна Старостенко Центральний блокуючий 1 січня 1999   «Буковинка»
23 Юлія Димар Догравальник 3 грудня 1994   «Куаниш»
23 Анастасія Крайдуба Діагональний 15 квітня 1995   «Фіренце»
5 Вікторія Лохманчук Догравальник 9 травня 2001   «Буковинка»
19 Анна Артишук Діагональний 9 лютого 2001   «Оломоуць»

Головні тренери

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Жіноча збірна України піднялася до топ-20 світового рейтингу. ПВЛУ. Архів оригіналу за 10 липня 2023. Процитовано 10 липня 2023. {{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
  2. ↑ FIVB Senior World Ranking - Women. www.fivb.com (англійською) . FIVB. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 20 жовтня 2021.
  3. ↑ Історія виникнення і розвитку волейболу. Архів оригіналу за 30 червня 2023. Процитовано 30 червня 2023.
  4. ↑ Новички для «Джинестры» [Архівовано 25 вересня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ Марина Марцинюк. Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021.
  6. ↑ Ірина Швачка. Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021.
  7. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  8. ↑ Мороз Є. Жіноча збірна України з волейболу отримала нового головного тренера. Що про нього відомо [Архівовано 23 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Суспільне. — 2021. — 1 березня.
  9. ↑ Склад офіційної делегації національної збірної команди України з волейболу (жінки) з 16 серпня по 05 вересня 2021 року (PDF). Міністерство молоді та спорту України. Архів оригіналу (PDF) за 26 серпня 2021. Процитовано 26 серпня 2021. {{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
  10. ↑ Дорсман, Крайдуба та Маєвська – у складі збірної України з волейболу на Золоту Євролігу-2024

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жіноча_збірна_України_з_волейболу&oldid=43753479