Жуличі (Польща)

село в Польщі, Люблінське воєводство, Томашівський повіт
(Перенаправлено з Жуліце)

Жуличі[2] (Жуліце, пол. Żulice) — село в Польщі, у гміні Телятин Томашівського повіту Люблінського воєводства. Населення — 371 особа (2011[1]).

Село
Жуличі
пол. Żulice

Координати 50°31′ пн. ш. 23°48′ сх. д. / 50.517° пн. ш. 23.800° сх. д. / 50.517; 23.800Координати: 50°31′ пн. ш. 23°48′ сх. д. / 50.517° пн. ш. 23.800° сх. д. / 50.517; 23.800

Країна Польща
Воєводство Люблінське воєводство
Повіт Томашівський повіт
Гміна Телятин
Населення 371 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 84
Поштовий індекс 22-652
Автомобільний код LTM
SIMC 0901890
GeoNames 753064
OSM 2691016 ·R (Ґміна Телятин)
Жуличі. Карта розташування: Польща
Жуличі
Жуличі
Жуличі (Польща)
Жуличі. Карта розташування: Люблінське воєводство
Жуличі
Жуличі
Жуличі (Люблінське воєводство)
Мапа

Історія ред.

 
Колишня церква Воскресіння. Фото 2020 р.

Вперше існування церкви в селі відзначене у 1472 р.[3]

Наступна згадка походить щойно з 1749 р. в зв'язку з участю священика у Білопольському соборі духовенства Холмської єпархії. У акті візитації 1775 р. описана дерев'яна будівля з трьома маківками на даху. За легендою, ця церква була збудована на цвинтарі, розташованому неподалік панської садиби. В роки володіння садибою дідича Вінцента Макомаського (початок XIX ст.) в нього проживала його племінниця Романовська з недорозвиненою донькою, яка боялася церковних дзвонів. Тому дідич Макомаський збудував на певній віддалі від села під лісом цегельню, в якій випалювали цеглу на нову муровану церкву, розташовану поряд з лісом, будівництво якої завершено у 1828 р. З 1875 р. православна.[3]

За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі здебільшого проживали греко-католики, усе населення розмовляло українською мовою[4].

Після першої світової війни церква перетворена на костел. В часах німецької окупації знову православна парафіяльна церква. У 1945 р. відремонтована і перетворена на костел[3].

У 1943—1944 роках польські шовіністи вбили в селі 18 українців[5]. У серпні 1944 року місцеві мешканці безуспішно зверталися до голови уряду УРСР Микити Хрущова з проханням включити село до складу УРСР, звернення підписало 90 осіб[6].

У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.

Демографія ред.

У 1943 році в селі проживало 365 українців і 232 поляки[2].

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 185 47 119 19
Жінки 186 32 107 47
Разом 371 79 226 66

Особистості ред.

Народилися ред.

  • Петро Грицик (нар. 1944) — український живописець[8].

Примітки ред.

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. а б Богдан Гук. Żulice. apokryfruski.org. APOKRYF RUSKI. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. (пол.)
  3. а б в 2005 р. Церкви Холмської єпархії.
  4. Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 367. (рос. дореф.)
  5. Карта вбивств українців польськими партизанськими відділами на Холмщині (1942–1944 роки). Наше слово. 2 жовтня 2014. Процитовано 26 грудня 2022.
  6. Депортації. Західні землі України кінця 30-х – початку 50-х рр. рр. Документи, матеріали, спогади. — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича, 1996. — Т. 1: 1939-1945 рр. — С. 280-281.
  7. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
  8. Міщенко І. І. Грицик Петро Григорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1.

Посилання ред.