Вікіпедія

Жук Радослав Семенович

українсько-канадський архітектор
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жук.

Радосла́в Жук (13 вересня 1931, Любачів — 25 лютого 2024[1]) — українсько-канадський архітектор, теоретик архітектури, педагог. Автор проєктів українських храмів у Канаді, США та Україні. Молодший брат піаністки Любомири Жук. Старший брат піаніста Іринея Жука.

Радослав Жук
Народження13 вересня 1931(1931-09-13)
Смерть25 лютого 2024(2024-02-25) (92 роки)
Діяльністьархітектор Редагувати інформацію у Вікіданих

Біографія

ред.

Народився 13 вересня 1931 року в Любачеві. У 1940-х роках родина переїхала до Австрії. Тут здобув загальну середню освіту, навчався музики. Закінчив із відзнакою Університет Макгілла в Монреалі (1956). На конкурсі дипломних робіт вищих архітектурних шкіл Канади проєкт української церкви Радослава Жука здобув перше місце. Йому було призначено стипендію Піклінґтона для навчальної подорожі в Західну Європу. Здобув ступінь магістра архітектури у Массачусетському технологічному інституті в Бостоні. Викладав архітектуру у Манітобському та Торонтському університетах. Професор архітектури Університету Макгілла. Представляє університет на наукових конференціях, входить до екзаменаційних комісій з архітектури у провідних навчальних закладах Канади і США. 1992 року почесний доктор, а від 2004 — почесний професор Української академії мистецтв у Києві. Протягом багатьох років входив до екзаменаційної комісії академії для дипломних проєктів.[2] Почесний член Української академії архітектури, дійсний член НТШ і УВАН в Канаді, Королівського архітектурного інституту Канади, Королівського товариства мистецтв. Читає літні лекції в Українському вільному університеті в Мюнхені.[3] Член журі конкурсу на проект пам'ятника жертвам Голодомору у Вашингтоні (2009).[4]

Нагороджений премією Іди і Семюела Фросманів за високі педагогічні досягнення (2001). Автор проєктів багатьох українських церков у Канаді та США. Проживає в Монреалі.

Творчості архітектора 2017 року була присвячена дисертація Андрія Бориса Вплив творчості Радослава Жука на розвиток сакральної архітектури Західної України в період кінця ХХ — початку ХХІ століть.

Проєкти і споруди

ред.
 
Церква у Львові. Мікрорайон Сихів
  • Студентський проєкт церкви для Монреаля. Створений 1956 року під час завершення навчання в Університеті Макгілла. Дістав першу премію на всеканадському конкурсі. Не реалізований.[5]
  • Студентський проєкт кафедрального костелу на 3 тис. осіб для Ліверпуля. Створений під час навчання в Массачусетському інституті. Не реалізований.[5]
  • Друге місце на конкурсі проєктів входу до стадіону Молсон (1955).[6]
  • Перше місце на конкурсі проєктів прототипної заправної станції «BP» (1956).[6]
  • Перемога на першій фазі конкурсу проєктів стадіону зимової олімпіади в Альберті (1962).[6]
  • Архітектурне проєктування пам'ятника Тарасу Шевченку у Вашингтоні. Скульптор Леонід Молодожанин. Проєкт затверджений на конкурсній основі. Реалізований до 1964 року.[7]
  • Церква Святої Родини у Вінніпегу (1964).[8]
  • Церква Святого Йосифа у Вінніпегу (1964).[9]
  • Українська католицька церква святого Михайла в Тинделл, провінція Манітоба (1966).[10]
  • Українська католицька церква Святого Йосифа в м. Тандер-Бей (1966—1967).[11]
  • Павільйон «Світ дитини» на виставці «Експо 1967» в Монреалі (спільно з Джоном Шрейбером).[12]
  • Будинок американського посольства в Лондоні (не пізніше 1972).[13]
  • Проєкт «Ми і світ» у мистецькій галереї в Ніагара Фоллс, Онтаріо (не пізніше 1972).[13]
  • Проєкт кафедрального собору в Мюнхені (не пізніше 1973).[14]
  • Церква Святої Трійці в Кергонксоні, штат Нью-Йорк (1976).[15]
  • Українська католицька церква Пресвятої Євхаристії (Торонто, 1978).
  • Українська католицька церква святого Йосафата (Нью-Йорк, 1979).
  • Церква в Рочестері, штат Нью-Йорк (не пізніше 1981).[12]
  • Нова ратуша в Оттаві (не пізніше 1983)[16].
  • Греко-католицька церква Різдва Пресвятої Богородиці у Львові в мікрорайоні Сихів (1995—2001). Проєкт здобув перше місце на конкурсі 1993 року. Конструкцією передбачено виконання значної кількості робіт некваліфікованими робітниками, із метою залучення до будівництва добровольців, мешканців мікрорайону. У 2009 році за результатами опитування 100 львівських архітекторів, проведеного архітекторами Богданом Черкесом та Антоном Коломойцевим, храм визнано найкращим зразком сучасної архітектури Львова[17] 29 листопада 2011 року указом Президента України № 1079/2011 Радославу Жуку, Зеновію Підлісному (посмертно), Святославу Владиці і Оресту Федині за архітектуру храму присуджено Державну премію України в галузі архітектури.
  • Варіанти проєкту Національного музею мистецтва в Києві. Проєктні рішення від 1993 і 1994 а також від 2006 року.[18]
  • Проєкт Нового міста в Порт-Картьє.[6]
  • Парафіяльний центр св. Івана Хрестителя в Оттаві.[6]

Друковані праці

ред.

Радослав Жук — автор низки праць з питань методології проєктування та культурних аспектів архітектури.

  • Індивідуальність, традиції, середовище // Архітектура України. — 1991. — № 1.
  • Ритмічні особливості української церковної архітектури // Пам'ятки України. — 1991. — № 4.
  • Повнозначність і культура архітектури // Записки НТШ: пр. Секції мистецтвознавства. — 1994. — Т. 227.
  • Modulation in Music and Architecture // Systems Research in the Arts. — Vol. 4. — Windsor, 2002.
  • From Renaissance Musical proportions to Polytonality in Twentieth Century Architecture // Nexus V — Architecture and Mathematics. — Fucecchio, 2004.
  • Vision-Image: The Initiation of the Architectural Desing Process // The Design Studio: A Black Hole. — Istanbul, 2007.

Виставки

ред.
  • Виставка проєктів на П'ятому з'їзді українських інженерів Північної Америки в Торонто 1971 року.[19]
  • Персональна виставка фотографій та проєктів «Шість українських католицьких церков у Канаді» у приміщенні Українського інституту модерного мистецтва (1973).[8]
  • Персональна виставка «Нова церковна архітектура української діяспори» в Будинку архітектури в Києві, 1991.[20]
  • Персональна виставка «Традиція і нова архітектура», включала проєкти 9 церков та численні фотографії. Експонувалась у низці українських міст, а також, 1996 року — у Відні, Граці та Анкарі.[3]
  • Персональна виставка «Радослав Жук — традиція і сучасність: українські Церкви в Північній Америці та музейні проекти в Україні». Центр української культури в Гантері (2004).[21]
  • Виставка «Місце — люди — час і архітектура» у Львівській політехніці, осінь 2014.[22]
  • «Творчий шлях Радослава Жука», виставкова зала НАОМА, 2018.[2]

Лекції, доповіді

ред.
  • Доповідь про стилі української церковної архітектури в читальні Просвіти у Вінніпегу, 21 квітня 1961[23].
  • Доповідь «Проблеми сучасної української архітектури», Союзівка, Кергонксон, 24 серпня 1969[24].
  • Доповідь «Архітектура — експресивні і формативні елементи в культурі» в рамках літньої сесії семестральних курсів Департаменту мистецтва та культури університету Лойоли в Лос-Анджелесі, 1972[25].
  • Доповідь «Творча культура як основа української ідеології поза межами Батьківщини», Шостий з'їзд українських інженерів у Філадельфії, 13 листопада 1976[26].
  • Доповідь на засіданні Ради культури при Світовому конгресі вільних українців, Монреаль, 1976[27].
  • Лекції на Гарвардській літній школі україністики 1979 року[28].
  • Серія лекцій «Архітектура козацької доби», на XII вакаційному курсі Українського католицького університету в Римі. Червень-липень 1981[29].
  • Доповідь «Плян і профіль в українській церковній архітектурі», конференція на Восьмому з'їзді українських інженерів Північної Америки в Детройті, 24 жовтня 1987[30].
  • Серія лекцій «Українська архітектура в контексті європейської культури», у рамках літнього семестру Українського вільного університету, 1995[31].
  • Лекції на пластових таборах «Стежки культури»[14].
  • Лекції на літніх курсах Українського католицького університету в Римі[14].

Примітки

ред.
  1. ↑ In memoriam Радослав Жук. Збруч (укр.). 2 березня 2024. Процитовано 20 липня 2024.
  2. ↑ а б Левицький М. Виставка професора Жука в Києві // Слово Просвіти. — 2018. — 21—27 червня. — № 24. — С. 14.
  3. ↑ а б Радослав Жук — учасник архітектурного симпозіюму // Свобода. — 1996. — 24 лютого. — № 37. — С. 1, 3.
  4. ↑ Катаргіна Т. Скрижалі скорботи. Закордонні пам'ятки жертвам Голодомору 1932—1933 рр. в Україні // Краєзнавство. — 2013. — № 4 (85). — С. 73.
  5. ↑ а б Ю. Ш. Про церкви Радослава Жука // Сучасність. — 1981. — № 1 (241). — С. 56.
  6. ↑ а б в г д Жук Радослав // Біографічний довідник до історії українців Канади / ред. М. Марунчак. — Вінніпег : накладом УВАН, 1986. — С. 234.
  7. ↑ Поступово здійснюються пляни будови пам'ятника Шевченкові у Вашингтоні // Свобода. — 1963. — 23 березня. — № 55; Гординський С. Шевченків пам'ятник у Вашінґтоні // Сучасність. — 1964. — № 8 (44). — С. 62.
  8. ↑ а б Качуровський В. Архітектурні проєкти Радослава Жука та його думки про українську архітектуру // Сучасність. — 1975. — № 6 (174). — С. 53—57.
  9. ↑ Ю. Ш. Про церкви Радослава… — С. 56.
  10. ↑ Познайомтеся з Манітобою і її українцями // Юнак. — 1970. — 6—7 (84—85). — С. 20.
  11. ↑ Українці в Тандер Бей. — Торонто, 1986. — С. 168. — ISBN 0-919502-10-5.
  12. ↑ а б Ю. Ш. Про церкви Радослава… — С. 62.
  13. ↑ а б Снилик О. Архітект проф. Радослав Жук був гостем університету Льойоли // Свобода. — 1972. — 16 серпня. — № 149. — С. 3.
  14. ↑ а б в Макарик І. Радослав Жук — модерний архітект // Юнак. — 1973. — 3 (115). — С. 7.
  15. ↑ Ю. Ш. Про церкви Радослава… — С. 57, 59.
  16. ↑ Відомі піяністи і архітект Л. І. і Р. Жуки виступлять в УІА // Свобода. — 1983. — 18 травня. — № 92. — С. 1, 3.
  17. ↑ Черкес Б. С. Сучасна архітектура Львова між історизмом та реставраціонізмом // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2009. — № 656. — С. 3—4.
  18. ↑ Борис А. Творчість архітектора Радослава Жука у відчизняній та світовій сучасній літературі // Науковий вісник будівництва. — 2014. — № 4. — С. 70.
  19. ↑ Ґеник-Березовський С. Українське технічне товариство в Канаді 1950—1979. Товариство українських інженерів у Канаді 1980—1987 // Інженери-українці в діяспорі. — Торонто, 1992. — С. 83.
  20. ↑ У Києві влаштовано виставку архітектури проф. Р. Жука // Свобода. — 1991. — 6 червня. — № 106. — С. 1.
  21. ↑ Центр української культури в Гантері. «Музична гражда» в літньому сезоні // Народна воля. — 2004. — 15 липня. — № 29. — С. 4.
  22. ↑ Борис А. Творчість архітектора… — С. 69.
  23. ↑ Войценко О. Літопис українського життя в Канаді. — Едмонтон, 1986. — Т. 7. — С. 64. — ISBN 0-920862-41-4.
  24. ↑ Архітект Р. Жук доповідатиме цієїнеділі на Союзівці; в суботу — Вакаційний фестиваль // Свобода. — 1969. — 21 серпня. — № 152. — С. 1.
  25. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою С 1972 149 не вказано текст
  26. ↑ Ґеник-Березовський С. Українське технічне… — С. 85.
  27. ↑ Нова управа Ради Культури при СКВУ // Свобода. — 1976. — 10 квітня. — № 68. — С. 3.
  28. ↑ Гарвардська літня школа україністики: 1979 рік // Свобода. — 1979. — 27 липня. — № 168. — С. 3.
  29. ↑ У Римі та Лондоні відбудуться Вакаційні Курси // Свобода. — 1981. — 17 січня. — № 11. — С. 1.
  30. ↑ Ґеник-Березовський С. Українське технічне… — С. 95.
  31. ↑ УВУ: літній семестр 1995 // Свобода. — 1995. — 5 липня. — № 125. — С. 1.

Джерела

ред.
  • Архітект-проєктант розповідає про своє високе мистецтво // Свобода. — 1963. — 11 червня. — № 109.
  • Архітект Радослав Жук взяв участь у Конференції Асоціяції Архітектурних Шкіл ЗСА і Канади // Свобода. — № 110. — 13 червня 1972.
  • Геврик Т. Церковна архітектура українців Північної Америки: архітектор Радослав Жук // Мистецтво української діаспори. Повернуті імена. — К. : Тріумф, 1998. — С. 14—21. — ISBN 966-7523-01-2.
  • Жук Радослав Семенович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 848 с. . — ISBN 5-88500-042-5. — С. 837.
  • Кіндрась К. Радослав Жук: «Храм це віддзеркалення досконалості Божої» // NOVAгазета. — 2010. — 7 січня. — № 1 (58). — С. 6—7.
  • Пригорницький Ю. Львів — це Венеція, а Київ — це Лондон. Кілька архітектурних проектів незнищимості нації // Неопалима Купина. — 1995. — № 3—4 (9—10). — С. 187—194.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жук_Радослав_Семенович&oldid=44887479