Жуков Євгеній Олександрович

<img src="//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/1b/Nuvola_apps_kaboodle.svg/30px-Nuvola_apps_kaboodle.svg.png" decoding="async" width="30" height="30" class="mw-file-element" data-file-width="128" data-file-height="128"> Зовнішні відеофайли
<img src="//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/1b/Nuvola_apps_kaboodle.svg/16px-Nuvola_apps_kaboodle.svg.png" decoding="async" width="16" height="16" class="mw-file-element" data-file-width="128" data-file-height="128">	«МАРШАЛ» ЖУКОВ: БОХО/КОНФЛІКТ ПОЛІЦІЇ І КРАКЕН/СПЕЦОПЕРАЦІЯ ПРИГОЖИНА/ЯК ФСБ ВИХОДЯТЬ НА ПОЛІЦІЮ на YouTube // PRESSING. — 2023. — 2 листопада.

Жуков Євгеній Олександрович;
	Генерал поліції 3-го рангу
Загальна інформація
Народження	15 липня 1986 (37 років); Коломия, Івано-Франківська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Alma Mater	Одеський інститут Сухопутних військ аеромобільний факультет 2003-2007
Псевдо	«Маршал»
Військова служба
Роки служби	2007—по т.ч.
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС
Війни / битви	Війна на сході України Протистояння у Слов'янську 2014 року; Бої на українсько-російському кордоні 2014; Бої за Савур-Могилу (2014); Бої за Донецький аеропорт;
Нагороди та відзнаки

Євге́ній (Євген) Олекса́ндрович Жу́ков (15 липня 1986, Коломия, Івано-Франківська область) — український військовик, десантник, поліцейський, начальник Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (з вересня 2015), генерал поліції 3-го рангу^[2]^[3]. У минулому — командир окремої розвідувальної десантної роти 79 ОАЕМБр, заступник командира батальйону 79 ОАЕМБр, учасник війни на сході України, «кіборг», позивний «Маршал».

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жуков.

Життєпис ред.

Народився у Коломиї на Івано-Франківщині в сім'ї військового льотчика. Навчався у місцевому ліцеї № 8. Стати військовим десантником мріяв ще змалку. Перший стрибок з парашутом зробив ще у 14 років^[4].

Закінчив Одеський інститут сухопутних військ, де навчався на факультеті аеромобільних військ. З 2007 року служив у 79-й окремій аеромобільній бригаді (м. Миколаїв) на посадах від командира взводу до заступника командира батальйону:

командир 3 взводу 2 роти 1 аеромобільного батальйону — 2007—2009
командир 1 розвідувального взводу, розвідувальної десантної роти — 2009—2011
заступник командира розвідувальної десантної роти — 2011—2014
командир розвідувальної десантної роти — 2014—2015
заступник командира 2 десантно-штурмового батальйону — 2015…

1 березня 2014 року особовий склад розвідувальної десантної роти висунувся в напрямку району Чонгар. У березні-квітні та травні підрозділ виконував різноманітні бойові завдання у різних районах на півдні та сході України.

1 червня брав участь у штурмі населеного пункту Красний Лиман. Після — Солнцеве, Амбросіївка, Савур-Могила, Дякове, Бирюкове, Бобрикове, Червонопартизанськ, Свердловськ, Довжанський, Зеленопілля, Краснодон, Ізварине.

6 серпня 2014 року дістав вогневе осколкове поранення в обличчя під час рейду, 9 серпня з лицевої кістки був усунутий осколок методом хірургічного втручання. На початку вересня висунувся зі своїм підрозділом у м. Краматорськ.

Під особистим керівництвом Євгенія Жукова зведений підрозділ у період з 12 по 18 жовтня та з 15 по 29 листопада 2014 року утримував аеропорт «Донецьк». Завдяки високому рівню професійної підготовки офіцера та вмілому керівництву підлеглим особовим складом, попри численні атаки терористів та обстріли території аеропорту ворожою артилерією та танками, групі вдалося утримати позиції та завдати відчутних втрат живій силі противника. У вересні 2015 призначений заступником начальника департаменту патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України. Отримав особистий жетон під номером 00079 — на знак шани 79 ОАЕМБр.

11 листопада отримав спеціальне звання підполковник поліції та був призначений на посаду начальника департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

В листопаді 2019 року разом з кількома опозиційними нардепами став на захист групи військовослужбовців ГУРСМЗ Міноборони на чолі з генералом Дмитром Марченком, обвинувачених у закупівлі неякісних бронежилетів та відправлених судом під арешт, взявши на поруки першого заступника начальника Головного управління розвитку та супроводу матеріального забезпечення Збройних сил України Сергія Почтаренка^[5].

з 24 лютого 2022 року «Маршал» бере участь у звільненні України від російських загарбників у складі батальону.^[6]

24 серпня 2023 року Євгенію Олександровичу присвоєне звання генерала поліції третього рангу^[7].

Особисте життя ред.

Одружений. Виховує двох синів — Станіслава і Гліба^[8].

Цікаві факти ред.

Автор фрази «Потому, шо получили пи*ды!», яка стала крилатою. Так він коментував поразку російських військ на півночі України^[9].

Євген вчився на одному потоці з керівником ГУР Кирилом Будановим.^[6]

Веде власний телеграм канал^[10]

Нагороди ред.

Орден Богдана Хмельницького III ступеня (4 грудня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високий професіоналізм та з нагоди Дня Збройних Сил України^[11]
Орден «Народний Герой України» (19 вересня 2015)^[12]

Примітки ред.

↑ Николаевский десантник «Маршал» утверждает, что Украина должна пересмотреть свое отношение к армии. Архів оригіналу за 26 травня 2015. Процитовано 30 червня 2015.
↑ «Маршала» призначено заступником начальника Департаменту патрульної служби. Архів оригіналу за 20 вересня 2015. Процитовано 14 вересня 2015.
↑ Зеленський присвоїв Жукову генерала
↑ Жуков Евгений, позывной "Маршал", орден Богдана Хмельницкого 3-й степени, Народный Герой Украины. Архів оригіналу за 7 жовтня 2022. Процитовано 7 жовтня 2022.
↑ Справа «бронежилетів Марченка»: боротьба з корупцією чи з офіцерами часів Порошенка?
↑ ^а ^б «МАРШАЛ» ЖУКОВ: ДРУЖБА З БУДАНОВИМ/ПОЛІЦЕЙСЬКІ-ЗРАДНИКИ/АХЕРЕВ*ИЙ ПАША МЕРСЕДЕС (uk-UA) , процитовано 3 лютого 2023
↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №536/2023 Про присвоєння спеціального звання (укр.). Процитовано 02.11.2023.
↑ Віолетта Кіртока. Начальник департаменту патрульної поліції Національної поліції України, полковник Євгеній Жуков: «Патрульна поліція стала першим кроком до змін у країні, але суспільство змінюватися не хоче» Цензор.нет. 07.11.2020.
↑ Почему русская армия отступила из Киевской области?
↑ marshalvdv
↑ Указ Президента України від 4 грудня 2014 року № 915/2014 «Про відзначення державними нагородами України»;
↑ Боевое становление николаевского десантника. Архів оригіналу за 26 березня 2017. Процитовано 23 жовтня 2015.

Джерела ред.

Жуков Євген Олександрович (збережено на archive.org)
Позивний "Маршал", 06.02.2015 на YouTube
Добрый вечер, 26.10.2014 Маршал на YouTube
Хоробрі серця. Кіборги. Маршал на YouTube
Позывной Маршал на Facebook

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Николаевский десантник «Маршал» утверждает, что Украина должна пересмотреть свое отношение к армии. Архів оригіналу за 26 травня 2015. Процитовано 30 червня 2015.

[2] «Маршала» призначено заступником начальника Департаменту патрульної служби. Архів оригіналу за 20 вересня 2015. Процитовано 14 вересня 2015.

[3] Зеленський присвоїв Жукову генерала

[4] Жуков Евгений, позывной "Маршал", орден Богдана Хмельницкого 3-й степени, Народный Герой Украины. Архів оригіналу за 7 жовтня 2022. Процитовано 7 жовтня 2022.

[5] Справа «бронежилетів Марченка»: боротьба з корупцією чи з офіцерами часів Порошенка?

[:0-6] а ^б «МАРШАЛ» ЖУКОВ: ДРУЖБА З БУДАНОВИМ/ПОЛІЦЕЙСЬКІ-ЗРАДНИКИ/АХЕРЕВ*ИЙ ПАША МЕРСЕДЕС (uk-UA) , процитовано 3 лютого 2023

[7] УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №536/2023 Про присвоєння спеціального звання (укр.). Процитовано 02.11.2023.

[8] Віолетта Кіртока. Начальник департаменту патрульної поліції Національної поліції України, полковник Євгеній Жуков: «Патрульна поліція стала першим кроком до змін у країні, але суспільство змінюватися не хоче» Цензор.нет. 07.11.2020.

[9] Почему русская армия отступила из Киевской области?

[10] rshalvdv

[11] Указ Президента України від 4 грудня 2014 року № 915/2014 «Про відзначення державними нагородами України»;

[12] Боевое становление николаевского десантника. Архів оригіналу за 26 березня 2017. Процитовано 23 жовтня 2015.

[2]

[3]

[1]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]