Відкрити головне меню
Жолудниця європейська
Eliomys quercinus01.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Гризуни (Rodentia)
Родина: Вовчкові (Gliridae)
Підродина: Соневі (Leithiinae)
Рід: Жолудниця (Eliomys)
Вид: Жолудниця європейська
Біноміальна назва
Eliomys quercinus
(Linnaeus, 1766)
Eliomys quercinus distribution.svg
Синоніми
Myoxus nitela
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Eliomys quercinus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Eliomys quercinus
EOL logo.svg EOL: 327936
ITIS logo.svg ITIS: 584970
IUCN logo.svg МСОП: 7618
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 53277
Fossilworks: 131740

Жолудниця європейська, соня садова, че́ртіж[1] (Eliomys quercinus) — гризун родини вовчкових (Gliridae).

Зміст

Поширення серед світуРедагувати

Країни проживання: Андорра, Австрія, Білорусь, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Чеська Республіка, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Італія, Латвія, Люксембург, Молдова, Нідерланди, Польща, Португалія, Румунія, Російська Федерація, Словаччина, Словенія, Іспанія; Швейцарія, Україна. Висота проживання: від рівня моря до 2000 м.

Його основне середовище проживання це ліси (хвойні, листяні та мішані), хоча іноді зустрічається в садах і городах. Він менш деревний, ніж деякі інші види родини, і часто зустрічається на землі в скелястих районах, тріщини в кам'яних стінах, і навіть в будинках.

Жолудниця європейська в УкраїніРедагувати

В Україні знахідки виду відомі у Черкаській, Київській, Рівненській і Закарпатській областях. Ареал інтенсивно скорочується зі сходу й з півдня. Вид найімовірніше зберігся на Волині та у Центральному Поліссі. Причини зміни чисельності: суттєве скорочення площ природних деревостанів, поширення лісових монокультур та масштабні санітарні рубки, спрямовані на знищення дуплистих дерев.

Зовнішня будоваРедагувати

Голова та тіло довжиною від 10 до 15 см, хвіст довжиною від 8 до 14,5 см. Вага від 60 до 140 гр. Хутро від сірого або коричневого кольору, з білим низом. Жолудниця європейська може бути позначена чорними плямами навколо очей, має відносно великі вуха, коротке волосся і білий кінчик хвоста. Хвіст вкритий густою шерстю, ступні широкі з великими мозолями.

ПоведінкаРедагувати

Вид нічний, спить у сферичних гніздах на деревах протягом дня. Вночі вони шукають їжу, в основному їдять більше комах, таких як коники, жуки і равлики, також яйця птахів, молодих пташенят, невеликих мишей і павуків, також споживає ягоди, фрукти і горіхи. Хоча жолудниця європейська всеїдна, раціон містить трохи більше тваринного білка, ніж рослинності. На зиму впадає в сплячку. Зимові гнізда влаштовує у дуплах або норах. Живуть до 3-5 років.

ВідтворенняРедагувати

Шлюбний період триває з квітня по червень. У цей час самиця вказує про свою готовність до спаровування скрипучим голосним звуком. Молодь зазвичай народжуються в виводках від трьох до семи, після вагітності періодом 23 днів. Сліпі й голі при народженні, вони відкривають очі приблизно через 18 днів, і годуються молоком місяць. Вони стають самостійними у віці двох місяців, але не досягають статевої зрілості до наступного року. Вони мають тривалість життя близько п'яти років. Не є незвичайним для цих тварин їсти нещасних суперників під час шлюбного сезону. Канібалізм спостерігається також іноді коли тварина виходить зі сплячки.

Загрози та охоронаРедагувати

Було висловлено припущення, що вид перебуває під загрозою в деяких областях (особливо Корсика) через пряму конкуренцію з пацюком Rattus norvegicus. У деяких районах садів, вид вважається шкідником. Він занесений до Додатка III Бернської конвенції. Зустрічається в багатьох охоронних територіях, проте в Україні — на жодній. Вид включений до Червоної книги України (2009).

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати