Жозе Марсело Феррейра

бразильський футболіст та футбольний тренер

Жозе Марсело Ферейра (порт. José Marcelo Ferreira), більш відомий як (порт. Zé Maria, нар. 25 липня 1973, Оейрас) — бразильський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2016 року очолює тренерський штаб кенійської команди «Гор Махіа».

Ф
Зе Марія
Зе Марія
Зе Марія
Зе Марія у складі «Парми». 1996 рік.
Особисті дані
Повне ім'я Жозе Марсело Феррейра
Народження 25 липня 1973(1973-07-25) (50 років)
  Оейрас, Бразилія
Зріст 175 см
Вага 73 кг
Громадянство  Бразилія
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1991–1993 Бразилія «Португеза Деспортос» 11 (0)
1993   Бразилія «Сержипі» 38 (5)
1994   Бразилія «Понте-Прета» 22 (0)
1995 Бразилія «Португеза Деспортос» 17 (2)
1996 Бразилія «Фламенго» 13 (1)
1996–1998 Італія «Парма» 45 (1)
1998–1999 Італія «Перуджа» 11 (0)
1999   Бразилія «Васко да Гама» 0 (0)
1999   Бразилія «Палмейрас» 15 (1)
2000   Бразилія «Крузейру» 0 (0)
2000–2004 Італія «Перуджа» 131 (16)
2004–2006 Італія «Інтернаціонале» 30 (1)
2006–2007 Іспанія «Леванте» 14 (0)
2007–2008 Англія «Шеффілд Юнайтед» 0 (0)
2008 Бразилія «Португеза Деспортос» 5 (1)
2008–2009 Італія «Читта-ді-Кастелло» 0 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1996–2001 Бразилія Бразилія 27 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2009–2010 Італія «Дон Боско Перуджа» (мол.)
2010 Італія «Читта-ді-Кастелло»
2010 Італія «Катандзаро»
2015 Румунія «Чахлеул»
2016– Кенія «Гор Махіа»
Олімпійські ігри
Бронза Атланта 1996
Кубок конфедерацій
Золото Саудівська Аравія 1997
Кубок Америки
Золото Болівія 1997
Золотий кубок КОНКАКАФ
Срібло США 1996
Бронза США 1998

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав за ряд клубів на батьківщині, а також значну частину кар'єри провів в Італії, де грав за клуби «Парма», «Перуджа» та «Інтернаціонале». Виступаючи на Апеннінах став чемпіоном Італії, дворазовим володарем Кубка Італії, володарем Суперкубка Італії та переможцем Кубка Інтертото. Крім того виступав за національну збірну Бразилії. У складі збірної — володар Кубка Америки та Кубка Конфедерацій.

Клубна кар'єра ред.

У дорослому футболі дебютував 1991 року виступами за команду клубу «Португеза Деспортос», в якому провів чотири сезони, два з яких в оренді в клубах «Сержипі» та «Понте-Прета».

У 1996 році він приєднався до «Фламенго», за який провів півсезону, після чого б куплений італійською «Пармою». За «Парму» Зе Марія грав два роки, після чого перебрався в «Перуджу». У новому клубі справи у Зе Марії справи не пішли, він довго не міг потрапити в стартовий склад, тому кілька разів віддавався в оренду до бразильських клубів, але, зрештою, виграв конкуренцію на правому фланзі оборони, ставши одним з ключових гравців команди. Разом з «Перуджею» Зе Марія виграв Кубок Інтертото і грав у Кубку УЄФА.

У 2004 році «Перуджа» залишила Серію А і Зе Марія захотів змінити прописку. Влітку 2004 року захисника підписав міланський «Інтернаціонале», де за два сезони бразилець зіграв лише 29 матчів, будучи здебільшого дублером, хоча і виграв з командою національний чемпіонат, Кубок і Суперкубок.

У 2006 році Зе Марія на правах вільного агента приєднався до іспанського «Леванте». Однак кар'єра в Іспанії у Зе Марії не задалася і через рік він залишив команду. У 2008 році бразилець безуспішно намагався працевлаштуватися в англійські команди «Квінз Парк Рейнджерс» та «Шеффілд Юнайтед»[1]. У січні 2008 року він повернувся в рідну «Португезу», за яку грав півроку.

У серпні Зе Марія несподівано прийняв пропозицію від аматорського клубу «Читта-ді-Кастелло»[2], де відіграв сезон і в 2009 році повісив бутси на цвях. Проживає в Італії[3]. Згодом він заснував власну футбольну школу в Перуджі[4].

Виступи за збірну ред.

1996 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у формі головної команди країни 27 матчів, забивши 1 гол. Він не був заявлений на жодний чемпіонат світу, але взяв участь в двох Кубках Конфедерацій, в тому числі і в першому, що проходив у Саудівській Аравії, який його збірна виграла, а на Кубку конфедерацій 2001 року в Японії і Південній Кореї зайняв з командою 4 місце.

Також Зе Марія взяв участь у Кубку Америки 1997 року у Болівії, здобувши того року титул континентального чемпіона. Крім того Бразилія двічі поспіль була запрошена на Золотий кубок КОНКАКАФ у США, куди також Зе Марія їздив, здобувши на турнірі 1996 року «срібло», а 1998 року — бронзові нагороди.

У 1996 році Зе Марія допоміг олімпійській збірній Бразилії виграти бронзову медаль на літніх Олімпійських іграх в Атланті, зігравши у всіх шести матчах.

Кар'єра тренера ред.

З вересня 2009 року він викладав футбол дітям спортивного клубу «Дон Боско Перуджа», в Перуджі. У січні 2010 року зробив стажування в «Інтері» на запрошення Жозе Моурінью[5].

16 березня 2010 року Зе Марія став тренером клубу «Читта-ді-Кастелло», що виступав у Еччеленці[6]. 25 серпня того року він очолив «Катандзаро» з Секонда Дівізіоне, проте провів у команді лише 9 турів і покинув клуб на початку листопада[7].

5 липня 2012 року в Коверчано Зе Марія отримує звання тренера категорії УЄФА Pro, що дає право очолити команду з вищого дивізіону[8]. У січні 2015 році він стає тренером румунського «Чахлеула»[9]. Перед 41-річним наставником була поставлена задача зберегти для команди прописку в елітному дивізіоні. [10], але вже 14 квітня, після поразки від клубу «Газ Метан» його було звільнено, але гравці тоді відстояли свого тренера від претензій італійського власника клубу Анджело Массоне, зо що, він назвав футболістів «румунськими рабами». Через тиждень «Чахлеул» знову програв, цього разу «Ботошані», і Массоне все ж вручив повідомлення про звільнення Зе Марії[11], мовчки вручивши бразильцеві авіаквиток в Італію[12].

На початку 2016 року Зе Марія очолює кенійський клуб «Гор Махіа», з яким став віце-чемпіоном країни та фіналістом національного кубка[13].

Титули і досягнення ред.

Гравець ред.

«Фламенго»: 1996
«Інтернаціонале»: 2005–06
«Інтернаціонале»: 2004–05, 2005–06
«Інтернаціонале»: 2005
«Перуджа»: 2003
Бразилія: 1997
Бразилія: 1997

Тренер ред.

«Тирана»: 2017

Примітки ред.

  1. Zé Maria snubs Sheffield contract [Архівовано 5 червня 2011 у Wayback Machine.]; Mirror, 15 September 2007
  2. Dalla A all'Eccellenza: i big del calcio che giocano per divertirsi [From A to Eccellenza: Football greats who play for fun] (Italian) . La Stampa. 29 серпня 2008. Архів оригіналу за 3 серпня 2012. Процитовано 29 серпня 2008.
  3. A tu per tu...with Zè Maria [One on one...with Zé Maria] (Italian) . Tutto Mercato. 29 серпня 2008. Архів оригіналу за 23 січня 2020. Процитовано 29 серпня 2008.
  4. Zé Maria spends week watching Inter train. Inter Milan. 15 січня 2010. Архів оригіналу за 19 січня 2010. Процитовано 24 січня 2010.
  5. Appiano: Zé Maria, ancora in nerazzurro…. Архів оригіналу за 14 серпня 2010. Процитовано 28 травня 2017.
  6. Storie di ex – Zè Maria diventa allenatore del Group Città di Castello [About ex – Zé Maria becomes Group Città di Castello's coach] (Italian) . Gazzetta di Parma. 15 березня 2010. Архів оригіналу за 23 березня 2010. Процитовано 15 березня 2010.
  7. Calcio, Catanzaro: Esonerato Zé Maria, squadra ad aloi [Football, Catanzaro: Zé Maria sacked, Aloi takes charge of team] (Italian) . La Repubblica. 2 листопада 2010. Архів оригіналу за 3 листопада 2010. Процитовано 7 листопада 2010.
  8. Coverciano, Roby Baggio tra i nuovi allenatori — tuttomercatoweb.com. Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 28 травня 2017.
  9. Mamma mia, Ze Maria! Antrenorul brazilian a fost prezentat astăzi sub Pietricica!. sportnews.ro. Архів оригіналу за 12 лютого 2015. Процитовано 15 січня 2015.
  10. Ученик Моуриньо будет работать с румынским «Чахлэулом». Архів оригіналу за 8 січня 2015. Процитовано 28 травня 2017.
  11. Ceahlăul îşi schimbă antrenorul: sârbul Vanja Radinović îl înlocuieşte pe Zé Maria. oricesport.ro. Архів оригіналу за 27 квітня 2015. Процитовано 20 квітня 2015.
  12. Зе Марія про скандальне звільнення з «Чахлеула». Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 28 травня 2017.
  13. Ze Maria, in Kenya la seconda vita: «Qui ho ritrovato il sorriso». Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 28 травня 2017.

Посилання ред.