Відкрити головне меню

Жоель Лотьє (12 квітня 1973, Скарборо) – французький шахіст, тренер i шаховий фунціонер, гросмейстер від 1990 року.

Жоель Лотьє
Оригінал імені Joël Lautier

Lautier, Joel.JPG

Москва, 2012 рік
Країна Франція Франція
Народження 12 квітня 1973(1973-04-12) (46 років)
Скарборо
Титул Міжнародний майстер (1988), Гросмейстер (1990)
Рейтинг ФІДЕ 2658 (жовтень 2017)
Піковий
рейтинг
2687 (січень 2002)

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився в Канаді, де прожив до 12 років. Від наймолодших років проявив надзвичайний шаховий талант. Після переїзду до Франції вступив до паризького шахового клубу Caissa. 1985 року здобув звання чемпіона світу в категорії до 12 років. То було перше офіційне звання чемпіона світу з шахів, яке здобув француз. Три роки по тому в Аделаїді здобув звання чемпіона світу серед юнаків до 20-ти років, випередивши Василя Іванчука i Бориса Гельфанда. Тоді йому було 15 років і він став наймолодшим володарем цього звання. У 1990 році ФІДЕ присудила йому титул гросмейстера.

Успішно виступав у міжнародних турнірах. Переміг на турнірах у Ліоні (1990), Поляниці-Здруй (1991) i Памплоні (1993). 1994 року отримав запрошення на елітарний турнір у Лінаресі. Посів на ньому, разом з Володимиром Крамником, високе 5-те місце i став автором сенсації, перемігши чорними Гаррі Каспарова. У подальших турнірах він зазнав від Каспарова лише однієї поразки і є одним з небагатьох, у кого з ним позитивний баланс партій (+2 -1 =7). У наступних роках переміг на турнірах в Амстердамі (1995, меморіал Макса Ейве, попереду Каспарова), Убеді (1997), Мальме (1998, турнір Sigeman & Co, разом з Ігорем Міладіновичем), Анг'ян-ле-Бені (1999) i Мондаріс (2000). 2003 року разом з Петром Свідлером посів 1-ше місце на турнірі Пойковський.

Від 1990 року Лотьє брав участь у розіграшах чемпіонату світу. Дебют на міжзональному турнірі в Манілі (1990) не був успішним (29-те місце), однак вже в Biel (1993) Лотьє зміг пробитися до претендентських матчів. Там у чвертьфіналі поступився Янові Тімману 3½ – 4½. На чемпіонатах світу ФІДЕ, які проходили за нокаут-системою двічі (Гронінген, 1997 i Лас-Вегас, 1999) потрапляв до 3-го кола і обидва рази поступився Борисові Гельфанду 2 - 4 (на тай-брейку). 2000 року в [Нью-Делі]] вибув у 1-му колі. Найвищий успіх припадає на 2001 рік у Москві, де потрапив до чільної вісімки, вибивши, зокрема, колишнього чемпіона світу ФІДЕ, Олександра Халіфмана. Однак, у 5-му колі поступився Василеві Іванчуку. П'ять разів вигравав медалі чемпіонату Франції: двічі золоті (2004, 2005), двічі срібні (2002, 2003), а також бронзову (1987)[1].

У 19902004 роках шість разів представляв Францію на шахових олімпіадах. 1992 року на олімпіаді в Манілі здобув бронзову медаль в особистому заліку на першій шахівниці. П'ять разів брав участь у командному чемпіонаті Європи. 2001 року в Гетеборгу став найкращим гравцем турніру, а збірна Франції виборола срібні медалі. 2005 року Леоні його команда посіла 3-тє місце[2].

Найвищий рейтинг у кар'єрі мав 1 січня 2002 року, досягнувши 2687 пунктів, посідав тоді 19-те місце в світовій класифікації ФІДЕ, водночас посідав 1-ше місце серед французьких шахістів[3].

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати