Каракурт (село)
Каракурт (алб. Karakurti, гаг. Karakurt, рум. Caracurt) — село Василівської сільської громади Болградського району Одеської області в Україні. Населення становить 2707 осіб.
| село Каракурт | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Одеська область | ||||
| Район |  Болградський район
| ||||
| Громада | Василівська сільська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA51060070050065222 | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1811 | ||||
| Колишня назва | Жовтневе | ||||
| Населення | 2707 | ||||
| Площа | 2,97 км² | ||||
| Густота населення | 911,45 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 68751 | ||||
| Телефонний код | +380 4846 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 45°38′01″ пн. ш. 28°42′18″ сх. д. / 45.63361° пн. ш. 28.70500° сх. д.Координати: 45°38′01″ пн. ш. 28°42′18″ сх. д. / 45.63361° пн. ш. 28.70500° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
24 м | ||||
| Водойми | р. Карасулак | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 68751, Одеська обл., Болградський р-н, с. Каракурт, вул. Арнаутська, 74 | ||||
| Карта | |||||
  Каракурт | |||||
 Каракурт | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Назва ред.
За радянських часів село дістало назву Жовтневе, на честь Жовтневого перевороту. Село було внесено до переліку населених пунктів, які потрібно перейменувати згідно із законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»[1]. Відтак з 2016 року селу було повернено історичну назву.
Географія ред.
Розташоване за 7 км від районного центру та за 14 км від залізничної станції Болград. Через село проходить автодорога Одеса — Рені. Дворів — 793, населення — 2707 осіб. Сільраді підпорядковане село Новий Каракурт.
Історія ред.
Село засноване 1811 року арнаутами — переселенцями з Добруджі, куди вони в свою чергу потрапили з півдня Албанії, і спочатку мало назву Каракурт. 1945 року було перейменовано у Жовтневе.[2] У 2016 було повернуто історичну назву. 1861—1862 років частина мешканців села переселилася далі на схід, заснувавши нові албанські села на території сучасного Приазовського району Запорізької області: Тююшки, Джандран і Таз.
З 1867 р. громада селища мала власну печатку з гербом — зображенням виноградного грона.
В околицях села виявлено залишки поселень епохи пізньої бронзи (кінець II тисячоліття до н. е.), раннього заліза (VIII—VII ст. до н. е.), перших століть нашої ери і два поселення періоду Київської Русі (X—XI ст.).
Населення ред.
Згідно з переписом 1989 року населення села становило 2775 осіб, з яких 1318 чоловіків та 1457 жінок.[3]
За переписом населення 2001 року в селі мешкали 2707 осіб.[4]
Нині в селі компактно проживає албанська спільнота. В школі вивчається албанська мова, діють різноманітні фольклорні гуртки, підтримується зв'язок з Албанією.[5]
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]
| Мова | Частка, % | Осіб |
|---|---|---|
| албанська | 48,60 | 1322 |
| болгарська | 18,47 | 500 |
| російська | 15,11 | 409 |
| гагаузька | 11,49 | 311 |
| українська | 4,62 | 125 |
| румунська | 1,37 | 37 |
| білоруська | 0,07 | 2 |
| вірменська | 0,04 | 1 |
Символіка ред.
Герб представляє собою щит двічі скошений зліва. У першому лазуровому полі летять три срібні голуби. У другому червоному срібна селянська хата. У третьому зеленому срібне гроно винограду. Щит вписаний у декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною.
Економіка ред.
На території села Каракурт розміщений плем-репродуктор ТОВ «Агропрайм Холдинг» який займається розведенням та реалізацією свиней породи ландрас, а також іншими породами свиней.
Відомі особистості ред.
В поселенні народилися:
- Дерментлі Федір Семенович (1937—2013) — український промисловець, економіст, керівник «Харцизького трубного заводу» з 1986 по 2013 рік, кандидат економічних наук, повний кавалер ордена «За заслуги», кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня, почесний громадянин міста Харцизька.
- Михаїл Пейков (нар. 1941) — болгарський художник.
Пам'ятки ред.
Поблизу села створено ентомологічний заказник місцевого значення «Жовтневий».
Галерея ред.
-
Церква Різдва Богородиці -
Старі споруди у селі -
На вулиці села -
Одна з вулиць -
Вівці на подвір'ї
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Український інститут національної пам'яті. Перелік міст та сіл до перейменування. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 15 листопада 2015.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 14 листопада 1945 р. «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Ізмаїльської області»
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.
- ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України. socialdata.org.ua (укр.). Процитовано 17 квітня 2024.
- ↑ В Жовтневом побывал консул Албании [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України. socialdata.org.ua (укр.). Процитовано 17 квітня 2024.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "населення 2001", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
<ref> з назвою "населення 2001 мова", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.Джерела ред.
- В. І. Наулко. Албанці // Радянська енциклопедія історії України. Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1969, т. 1, с. 43-44.
- Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1969, с. 394.
Посилання ред.
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |