Жмудське князівство

Жмудське князівство, або Жемайтійське князівство (лат. Ducatus Samogitiae; лит. Žemaičių seniūnija, пол. Księstwo żmudzkie) — у 12191795 роках балтське удільне князівство на території Жмуді (Жемайтії). Розташовувалося у північно-західній частині сучасної Литви. Прилягала до Балтійського моря. Відоме з 1219 року. Входило до складу Великого князівства Литовського. Основне населення — жмудини. У 1419-1441 рр. існувало в формі Жмудського староства. Великий князь литовський мав одночасно й титул князя жмудського; фактичним правителем провінції, призначеним з волі великого князя, був головний жмудський староста. На півночі межувало Курляндією, на заході — з Прусією, на сході й півдні — з власне Литвою. Після закінчення Лівонської війни і до 1795 року, кордони Жемайтійського князівства були чітко визначені й не змінювались. Перестало існувати після захоплення Російською імперією. Сьогодні Жемайтія є одним з кількох етнографічних регіонів і не визначена як окрема адміністративна одиниця.

Жмудське князівство
Herb Woewodstwo Zmudzkie.png
Flag of Duchy of Samogitia (1419-1795)-1.svg
Герб Прапор
Адм. центр Расейняй
Країна Royal banner of the Grand Duchy of Lithuania.svg Велике князівство Литовське
Населення
 - повне
Площа
 - повна 23 300 км²
Дата заснування 1219
Дата ліквідації 1795
IRPŻmudzkie.PNG

Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Жмудське князівство
Карта литовських князівств.

Жмудські старостиРедагувати

КнязіРедагувати

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Э. Гудавичюс. История Литвы. Т.1: С древнейших времен до 1569 года. М., 2005. — с.236 (рос.)