Житомирський військовий інститут імені С. П. Корольова
50°17′6″ пн. ш. 28°36′54″ сх. д. / 50.28500° пн. ш. 28.61500° сх. д.
Житомирський військовий інститут імені С. П. Корольова | |
---|---|
ЖВІ | |
Житомир, Україна | |
Тип | заклад вищої освіти |
Країна | Україна |
Засновано | 8 грудня 1919 |
Ректор | Левченко Олександр Віталійович |
Адреса | 10004, м. Житомир, просп. Миру, 22 |
Сайт | www.zvir.zt.ua |
Жито́мирський військо́вий інститу́т і́мені С. П. Корольо́ва — державний вищий навчальний заклад ІІІ рівня акредитації. Утворений у 1919 році як навчальний заклад, що готує фахівців протиповітряної оборони. На сьогоднішній день (2020 рік) готує, як військових, так і цивільних фахівців у галузях радіотехніки, системної інженерії, інформаційної та кібернетичної безпеки тощо. Інститут має велику наукову школу, досліджує та розробляє роботизовані системи військового призначення. Має досвід участі в бойових діях (серед цього й — на Сході України).
Історія
ред.Попередником навчального закладу можна вважати перші у світі курси протиповітряної оборони, які були створені 8 грудня 1914 року. Ті курси очолив начальник Офіцерської електротехнічної школи (місто Петроград) генерал-майор Георгій Бурман та керував ними під час Першої світової війни[1].
Але після Жовтневого перевороту 1917 року курси припинили своє існування, наступності підготовки фахівців протиповітряної оборони не відбулося.
У лютому 1918 року в РСЧА почались заходи зі створення (відтворення) зенітної артилерії та системи підготовки кадрів до неї. В червні 1918 року у Петрограді було створено Управління завідувача з формування зенітних батарей. У листопаді того ж року Управління було переведено до Калуги.
З метою якісної організації та систематичного навчання комскладу протилітакових батарей 13 лютого 1919 року завідувач формуванням зенітних батарей РСЧА Б.П.Ненашев наказом № 34 встановив: «...нова справа боротьби з повітряним флотом настійно вимагає грунтовної розробки і передачі досягнутих результатів всім зенітникам. З цією метою і наказую організувати при ввіреному мені управлінні школу стрільби по повітряному флоту, як орган, що розробляє всі галузі зенітної справи, так і навчає командний склад формованих батарей. Заняття розпочати 18-го цього лютого"».[2]
У травні 1919 року Управління було переведено до Нижнього Новгорода. У наказі № 364 від 7 грудня 1919 року новий завідувач формуванням А.Н.Вукотич зажадав: «8-го цього грудня відновити заняття з командним складом управління, перервані через відсутність приміщення, а також приступити до навчання стрільбі колишніх феєрверкерів, що складаються в наявності в змінному складі управління і в 4-й батареї».[3]
З 8 грудня 1919 року в школі стрільби по повітряному флоту почалися заняття, які йдуть практично безперервно до теперішнього часу, незважаючи на проведені передислокації і реорганізації навчальних закладів, зміни профілю підготовки і контингенту навчаємих.
З 1919 до 1934 року це був єдиний в країні військово-навчальний заклад протиповітряної оборони. До війни після Нижнього Новгорода послідовно базувався:
- у селищі "20-а верста" (зараз - в межах міста Одинцово) з 1 жовтня 1921 - зенітне відділення Повторної артшколи середнього комскладу артилерії особливого призначення Республіки;[4]
- у Москві (казарми ім. Троцького) з 1 жовтня 1922 — два зенітнх відділення Повторної школи середнього комскладу і підготовки молодшого комскладу і фахівців частин артилерії особливого призначення;[5]
- у Петрограді (Ленінграді) з 1 жовтня 1923 — Повторна школа середнього командного складу зенітної артилерії особого призначення при Управлінні начальника зенітної артилерії особливого призначення[6];
- у Севастополі з 1 жовтня 1924 — Спеціальна школа старшого та середнього командного складу зенітної артилерії; з 1 листопада того ж року — Курси удосконалення командного складу зенітної артилерії РСЧА; з 1 жовтня 1927 року — Школа зенітної артилерії РСЧА; з 16 березня 1937 року — Севастопольське училище зенітної артилерії РСЧА (СУЗА)[7].
У серпні 1941 року училище було евакуйовано спочатку до Петровська, потім — до Уфи[8]. Після завершення війни інститут був переведений до Житомира (1946)[9]. 1947 року навчальний заклад отримав нову назву — Житомирське Червонопрапорне зенітно-артилерійське училище.
З 31 січня 1968 року училище було переведено в розряд вищих та отримало назву Житомирське вище ракетне командне Червонопрапорне училище ППО[10]. 1973 року училище отримало почесне найменування, отримавши ім'я Ленінського комсомолу[11]. 15 листопада 1979 училище було нагороджено орденом Жовтневої Революції[12].
У 1996–1997 роках навчальний заклад мав статус військового факультету радіоелектроніки при Житомирському інженерно-технологічному інституті, після чого знову став окремим вищим військовим навчальним закладом. 1999 року інституту було надано ім'я Сергія Павловича Корольова[13].
2007 року інститут увійшов до складу Національного авіаційного університету[14], а з 2013 — у складі Державного університету телекомунікацій[15].
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2015 року № 94 Житомирський військовий інститут імені С. П. Корольова вийшов зі складу Державного університету телекомунікацій та став самостійним вищим навчальним закладом[16].
Освітня діяльність
ред.Військовий інститут здійснює підготовку фахівців та наукові дослідження у таких галузях знань:
- автоматика та управління;
- радіотехніка;
- радіоелектронні апарати та зв'язок;
- електротехніка та електромеханіка;
- інформаційна безпека;
- інформаційні технології.
Серед професорсько-викладацького складу військового інституту 16 % докторів наук та професорів, 65 % кандидатів наук, доцентів і старших наукових співробітників. Окрім того інститут має у своєму складі заслужених працівників освіти України, заслужених діячів науки і техніки України, лауреатів Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужених тренерів України, заслужених раціоналізаторів України.
Наукова та науково-технічна діяльність
ред.В інституті активно проводяться пошукові та прикладні наукові дослідження з проблем створення, випробування, бойового застосування, експлуатації, модернізації високотехнологічних систем і засобів озброєння та військової техніки[17].
Курсанти і студенти беруть участь у всеукраїнських та міжнародних конкурсах, тематичних олімпіадах[17][18][19]. В інституті діє спеціалізована вчена рада із захисту дисертацій[20]. Видається фаховий збірник наукових праць[21]. Регулярно проводяться науково-практичні конференції[22][23][24][25].
Розроблений та створений в інституті діючий макет Центру кібернетичної безпеки використовувався для забезпечення безпеки проведення Чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Макет Комплексу оперативного управління силами та засобами у кризових ситуаціях застосовувався під час військових навчань і тренувань[26].
Матеріально-технічна база
ред.Загальна площа навчальних приміщень військового інституту становить понад 28 тисяч м2. Аудиторний фонд інституту складається з 6 навчальних корпусів, де обладнано 22 лекційні аудиторії, 39 спеціальні класи, 58 лабораторій, 5 навчальних командних пунктів, 40 класів загального призначення[27] тощо.
Для забезпечення практичної підготовки курсантів і студентів на кафедрах військового інституту створено 8 навчально-лабораторних комплексів та лабораторій, розгорнуто понад 70 класних варіантів комплексів озброєння та військової техніки, обладнано 3 майданчики військової техніки на рухомій базі, розгорнутий значний парк обчислювальної техніки, що включає 23 сучасних спеціалізованих комп'ютерних класів[27].
Навчально-виховний процес забезпечують 2 бібліотеки. Книжковий фонд загальної бібліотеки налічує близько 300 тисяч примірників.
У військовому інституті діє спортивний комплекс з басейном. У розпорядженні курсантів та студентів є стадіон, 3 спортивних зали, 5 спортивних майданчиків, стрілецький тир, полігонна база.
Міжнародне співробітництво
ред.Військовий інститут активно бере участь у програмах міжнародного співробітництва з питань підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації іноземних військових фахівців[17].
Наукові та науково-педагогічні працівники військового інституту беруть участь у міжнародних наукових та науково-практичних конференціях, публікують результати наукових досліджень у закордонних виданнях[28].
Спорт
ред.Військовий інститут має:
- критий басейн з доріжками довжиною 25 метрів,
- футбольне поле з біговими доріжками,
- смуга перешкод,
- ігровий зал,
- зали для занять з рукопашного бою,
- гімнастичні зали,
- тренажерні зали,
- зали для занять з аеробіки, гирьового спорту, армспорту,
- 6 майданчиків для занять з рукопашного бою, волейболу, баскетболу, міні-футболу,
- 5 гімнастичних майданчиків з багатосекційними гімнастичними спорудами.
В інституті діють різноманітні спортивні секції:
- рукопашного бою,
- гирьового спорту,
- багатоборства військово-спортивного комплексу,
- офіцерського триборства,
- армспорту,
- стрільби із штатної зброї,
- легкої атлетики,
- шахів,
- настільного тенісу,
- паверліфтингу,
- силового жонглювання,
- міні-футболу,
- волейболу,
- баскетболу,
- аеробіки тощо.
Найкращі спортсмени інституту беруть участь у чемпіонатах світу, України, Збройних Сил України, чемпіонатах та універсіадах Житомирщини. За останні роки в інституті підготовлено 2 заслужених майстри спорту України, 5 майстрів спорту міжнародного класу, 62 майстри спорту України. Переможцями та призерами чемпіонатів України є 38 спортсменів, чемпіонатів світу — 12. Спортсмени інституту виборюють перші місця на чемпіонатах із шахів, рукопашного бою тощо[29][30].
2002 року було започатковано та щорічно проводиться Міжнародний турнір з гирьового спорту на честь академіка Корольова.
Структура інституту
ред.Факультети
ред.- Факультет радіоелектронних систем спеціального призначення
- Факультет геоінформаційних і космічних систем
- Факультет інформаційних і телекомунікаційних систем
- Факультет підготовки за програмою офіцерів запасу
Центри
ред.- Науковий центр[31]
- Обчислювальний центр
- Навчально-методичний центр з охорони праці Міністерства оборони України
- Центр високотехнологічної творчості молоді
Загальноінститутські кафедри
ред.- Кафедра фізичного виховання, спеціальної фізичної підготовки і спорту
- Кафедра іноземних мов
Курси та школи
ред.- Курси іноземних мов
- Курси перепідготовки та підвищення кваліфікації
- Школа військово-патріотичного виховання молоді «Поліська гвардія»
Керівники навчального закладу
ред.Фото | Військове звання | Керівник | Роки на посаді | |
---|---|---|---|---|
1 | без звання | Борис Коломенський | 1920-1921 | |
2 |
без звання |
Олександр Мамонтов | 1921-1922 | |
3 | без звання | Ніл Чудотворцев | 1922-1924 | |
4 | без звання | Микола Виноградов | 1924-1926 | |
5 | без звання | Олександр Вукотич | 1927-1931 | |
6 | без звання | Михайло Семенов | 1931-1934 | |
7 | комбриг | Микола Рачинський | 1934-1936 | |
8 | полковник | Павло Абросімов | 1936-1939 | |
9 | полковник | Іван Морозов | 1939-1942 | |
10 | полковник | Георгій Кирш | 1942 | |
11 | полковник | Михайло Рерле | 1942-1944 | |
12 | полковник | Михайло Кудряшов | 1944-1945 | |
13 | генерал-майор артилерії | Михайло Рибаков | 1945-1947 | |
14 | генерал-майор артилерії | Гліб Десницький | 1947-1954 | |
15 | генерал-майор артилерії | Микола Грабовський | 1954-1960 | |
16 | генерал-майор артилерії | Петро Харчиков | 1960-1966 | |
17 | генерал-майор артилерії | Євген Полуектов | 1966-1977 | |
18 | генерал-майор артилерії | Валентин Кузіков | 1977-1980 | |
19 | генерал-майор артилерії | Геннадій Воротников | 1980-1982 | |
20 | генерал-майор артилерії | Борис Бондарев | 1982-1992 | |
21 | генерал-майор | Дмитро П'ясковський | 1992-2003 | |
22 | генерал-майор | Михайло Пічугін | 2004-2010 | |
23 | генерал-майор | Юрій Даник | 2011-2016 | |
24 | генерал-майор | Олександр Левченко | від 2016 |
Відомі випускники
ред.- Микола Воробйов [Архівовано 7 квітня 2012 у WebCite] (1916–1956) — майор, Герой Радянського Союзу (14.06.1942), командир 365-ї зенітної батареї 110-го зенітного артилерійського полку протиповітряної оборони Берегової оборони Чорноморського флоту (був позбавлений всіх нагород 13.07.1954)
- Іван П'янзін [Архівовано 27 липня 2020 у Wayback Machine.] (1919–1942) — старший лейтенант, Герой Радянського Союзу (24.07.1942 - посмертно), командир 365-ї батареї 110-го зенітного артилерійського полку ППО Берегової оборони Чорноморського флоту
- Іван Горбенко (1919–1944) — капитан, Герой Радянського Союзу (24.03.1945 - посмертно), командир 743-го окремого винищувального протитанкового артилерійського дивізіону 43-ї армії (1-й Прибалтійський фронт)
- Лука Мерешко [Архівовано 27 липня 2020 у Wayback Machine.] (1914–1972) — старший лейтенант, Герой Радянського Союзу (24.03.1945), командир батареї 1354-го зенітного артилерійського полку 27-ї зенітної дивізії резерву головного командування, кандидат сільськогосподарських наук
- Іван Бєдін [Архівовано 29 червня 2012 у WebCite] (1906–1975) — полковник, Герой Радянського Союзу (10.04.1945), командир 1372-го зенітного артилерійського Ченстоховського полку (29-а зенитно-артилерійська Першотравнева Червонопрапорна дивізія, 5-а гвардійска армія, 1-й Український фронт)
- Іван Єгоров [Архівовано 4 серпня 2012 у WebCite] (1908–1973) — полковник, Герой Радянського Союзу (31.05.1945), командир 303-го гвардійського зенітного артилерійського полку 2-ї гвардійської зенітної артилерійської дивізії 5-ї ударної армії 1-го Білоруського фронту
- Костянтин Попов [Архівовано 27 липня 2020 у Wayback Machine.] (1926-2015) — полковник, Герой Радянського Союзу (26.08.1970), командир зенітно-ракетного дивізіону 18-ї особливої зенітно-ракетної дивізії
- Іван Туркенич [Архівовано 26 липня 2020 у Wayback Machine.] (1920–1944) — капитан, Герой Радянського Союзу (5.05.1990 — посмертно), командир підпільної комсомольської організації Молода гвардія в місті Краснодон
- Ігор Шифрін [Архівовано 16 лютого 2018 у Wayback Machine.] (1952-2002) - генерал-лейтенант, Герой Російської Федерації, (26.11.2002 - посмертно), начальник Військового експлуатаційно-відновлювального управління зв'язку Федеральної служби спеціального будівництва Російської Федерації
- Сергій Штеменко (1907–1976) — генерал армії, начальник Генерального штабу (1948—1952), начальник Головного розвідувального управління (1956 −1957), 1977 року його ім'я було надано Краснодарському вищому військовому училищу
- Валентин Пеньковський (1904–1969) — генерал армії, заступник Міністра оборони СРСР з бойової підготовки
- Гаврило Зашихін (1898–1950) — генерал-полковник артилерії, командувач військ Південно-Західного округу ППО (Українська РСР)
- Григорій Орел (1904–1974) — генерал-полковник танкових військ, заступник командувача з бойової підготовки - начальник управління бойової підготовки Закавказького військового округу
- Василь Окунєв (1920-1995) - генерал-полковник артилерії, перший заступник Головнокомандувача Військами ППО СРСР
- Микола Чукарін (1934-2014) - генерал-полковник артилерії, заступник Головнокомандувача Військами ППО СРСР з бойової підготовки
- Василь Бахирєв (1901-1979) — генерал-лейтенант артилерії, начальник військ ППО Закавказького військового округу
- Володимир Мартинюк-Максимчук (1902-1988) - генерал-лейтенант артилерії, 1-й заступник командувача військами Бакинського округу ППО
- Микола Марков (1902-1988) - генерал-лейтенант артилерії, командувач військами Ленінградського району ППО
- Іван Баришполець (1916-1976) - генерал-лейтенант, начальник Управління РТЦ-81 (радянського об'єднання протиракетної оборони)
- Микола Карташов (1945) - генерал-лейтенант, командир 9 окремого корпусу ПРО (СРСР, Росія)
- Анатолій Шишкін (1952-2013) - генерал-лейтенант, заступник командувача російськими Космічними військами, кандидат технічних наук
- Сергій Курушкін (1952) - генерал-лейтенант, командувач російським об'єднанням ракетно-космічної оборони, кандидат військових наук
- Дмитро Уманець (1948) — генерал-лейтенант, головний інспектор військ ППО Головної інспекції МО України, кандидат військових наук[32]
- Володимир Ляпоров [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.] (1960) - генерал-лейтенант, начальник Військової академії повітряно-космічної оборони (м. Твер, Росія), кандидат технічних наук
- Олег Фролов [Архівовано 30 серпня 2020 у Wayback Machine.] (1962) - генерал-лейтенант, начальник Військово-космічної академії ім. А. Ф. Можайського (м. Санкт-Петербург, Росія), доктор військових наук, професор
- Гліб Десницький (1904-1975) - генерал-майор артилерії, начальник ЖКЗАУ (1947-1954)
- Микола Грабовський - генерал-майор артилерії, начальник Житомирського Червонопрапорного радіотехничного училища Військ ППО країни
- Юрій Даник (1964) - генерал-майор, начальник Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова, доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки
- Євген Гороховський (1967) - генерал-майор, начальник Тилу Збройних Сил України (2010-2013), з 2020 року - начальник штабу - заступник командувача Сил логістики ЗСУ
- Сергій Смирнов (1915–1976) — радянський письменник, історик, диктор радіо й телебачення, громадський діяч. Лауреат Ленінської премії (1965)
- Сергій Вікулов (1922–2006) — радянський поет
- Едуард Фельдблюм - підполковник, будучи старшим лейтенантом офіцером наведення у складі бойового розрахунку 2-го зенітно-ракетного дивізіону 57-ї зенітно-ракетної бригади 1 травня 1960 року в районі міста Свердловська знищив висотний літак-розвідник Lockheed U-2, що здійснював розвідувальний політ над територією СРСР. Нагороджений орденом Червоної Зірки.
-
Пам'ятна дошка на честь Івана Туркенича на території військового інституту
-
Генерал армії Сергій Штеменко
-
Старший лейтенант Іван П'янзін
Нагороди
ред.- Орден Червоного Прапора (1944)
- Орден Жовтневої Революції (1979)
Див. також
ред.- Національний університет оборони України імені Івана Черняховського.
- Військова академія (Одеса).
- Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
- Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба.
- Полтавський військовий інститут зв'язку.
- Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
- Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації.
Примітки
ред.- ↑ Супрунов, 2014, с. 6-8
- ↑ РДВА, ф. 83, оп. 1, спр. 4, арк. 32, 32зв
- ↑ РДВА, ф. 83, оп. 1, спр. 4, арк. 147
- ↑ РДВА, ф. 24758, оп. 1, спр. 80, арк. 3
- ↑ РДВА, ф. 4, оп. 12, спр. 37, арк. 588
- ↑ РДВА, ф. 4, оп. 12, спр. 37, арк. 588-595зв
- ↑ Супрунов, 2014, с. 24-38
- ↑ Супрунов, 2014, с. 39-45
- ↑ Супрунов, 2014, с. 47
- ↑ Супрунов, 2014, с. 59
- ↑ Супрунов, 2014, с. 61
- ↑ Супрунов, 2014, с. 65
- ↑ Супрунов, 2014, с. 73
- ↑ Постанова КМ України від 1 березня 2007 року № 344
- ↑ Структура Державного університету телекомунікацій. Архів оригіналу за 14 грудня 2014. Процитовано 13 грудня 2014.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 18 березня 2015.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б в Про військовий інститут. Архів оригіналу за 29 грудня 2014. Процитовано 29 грудня 2014.
- ↑ Чернівчанка Анастасія Багрійчук: «Всі мрії здійснюються». Архів оригіналу за 5 січня 2015. Процитовано 5 січня 2015.
- ↑ ІТ-Universe. Архів оригіналу за 5 січня 2015. Процитовано 5 січня 2015.
- ↑ Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від 14.03.2014 № 2 «Про затвердження рішення атестаційної колегії від 01.03.2013»
- ↑ Свідоцтво про державну реєстрацію від 17.11.2014 № КВ 21088-10888ПР. Архів оригіналу за 22.10.2014. Процитовано 29.12.2014.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 грудня 2014. Процитовано 29 грудня 2014.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Наукові конференції та семінари. Архів оригіналу за 28 грудня 2014. Процитовано 28 грудня 2014.
- ↑ Конференція 2012. Архів оригіналу за 5 січня 2015. Процитовано 5 січня 2015.
- ↑ XX Науково-практична конференція. Архів оригіналу за 5 січня 2015. Процитовано 5 січня 2015.
- ↑ Олексій Тригуб (12:22 28.11.2012). ЖВІ НАУ: ще один крок до столітнього ювілею. "Крила України" - Новини. Архів оригіналу за 29 грудня 2014. Процитовано 30.12.2014.
- ↑ а б Матеріально-технічна база. Архів оригіналу за 28 грудня 2014. Процитовано 28 грудня 2014.
- ↑ Electronics and Control Systems 2013. N 4(38) стор. 119—123. ISSN 1990-5548
- ↑ Житомир спортивний. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 грудня 2014.
- ↑ Кафедра ФВСФПіС. Архів оригіналу за 15 грудня 2014. Процитовано 28 грудня 2014.
- ↑ Науковий центр. Архів оригіналу за 14 грудня 2014. Процитовано 14 грудня 2014.
- ↑ Житомирський військовий інститут імені С. П. Корольова Державного університету телекомунікацій. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 5 вересня 2014.
Джерела
ред.- 100 років на варті безпеки України. 1914—2014. Житомир-2014. Інформаційний буклет.
- Голованов, Николай Яковлевич. Житомирское Краснознаменное имени Ленинского комсомола: История Житомир. высш. командного Краснознам. училища радиоэлектроники противовоздуш. обороны им. Ленинского комсомола / Н.Я. Голованов. - Москва: Воениздат, 1977. - 232 с., 16 л. ил.: ил.; 21 см.
- Супрунов, Юрій. Житомирський військовий інститут імені С. П. Корольова. Начальники військового навчального закладу. Історичний нарис (вид. грудень 2014). ЖВІ ДУТ.
{{cite book}}
:|access-date=
вимагає|url=
(довідка) - Молчановский, Андрей Леонидович. О создании Школы стрельбы по воздушному флоту и ее реорганизациях в 1919-1924 гг.: монография / Молчановский Андрей Леонидович. - Москва : Сам Полиграфист, 2019. - 107 с. : ил., портр., табл.; 21 см. - ISBN 978-5-00166-002-6
- Артиллерия русской армии (1900—1917 гг.) [Архівовано 31 серпня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Офіційний сайт військового інституту [Архівовано 18 листопада 2015 у Wayback Machine.]
- Довідник ВНЗ [Архівовано 14 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Житомирський військовий інститут відзначив 100-річчя з дня заснування [Архівовано 14 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Народна Армія
- Урядовий Кур'єр. Потенціал військового інституту в Житомирі досі залишається задіяним не повністю [Архівовано 5 січня 2015 у Wayback Machine.]
- У Житомирському військовому інституті розпочався Всеукраїнський збір вихованців військово-патріотичних клубів та об'єднань «Соколята України» [Архівовано 5 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
Ця сторінка належить до добрих статей української Вікіпедії. |