Відкрити головне меню
Жировик Льозеля
Liparis loeselii - Habitus.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Зозулинцеві (Orchidaceae)
Рід: Жировик (Liparis)
Вид: Жировик Льозеля
Біноміальна назва
Liparis loeselii
(L.) Rich., 1817
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Liparis loeselii
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Liparis loeselii
EOL logo.svg EOL: 1140586
IPNI: 641004-1
ITIS logo.svg ITIS: 43623
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 226209

Жирови́к Льозе́ля (Liparis loeselii)[1] — багаторічна рослина родини Зозулинцевих. Вид занесений до Червоної книги України, також має охоронний статус у багатьох країнах Європи. Маловідома декоративна культура.

Зміст

ОписРедагувати

Трав'яниста рослина 8-25 см заввишки, геофіт. Кореневище коротке. При основі стебла розташована псевдобульба, обгорнута піхвами старих листків. Стебло пряме, голе, жовтувато-зелене. Листків, розташованих при основі стебла, 2 (рідше — 3), вони загострені, широколанцетні, лискучі, завдовжки 2-11 см.

Суцвіття — китиця завдовжки до 8 см, яка складається з 2-18 зеленкуватих або жовтувато-зеленкуватих зигоморфних квіток на коротких квітконіжках. Зрідка можуть бути і поодинокі квітки. Приквітки маленькі, трикутні або яйцеподібно-ланцетні, плівчасті, не довші за квітконіжки. Зовнішні листочки оцвітини трижилкові, лінійно-довгасті, внутрішні — одножилкові, вузьколінійні. Губа майже дорівнює за довжиною іншим листочкам оцвітини, здебільшого догори обернена. Плід — коробочка.

ПоширенняРедагувати

Жировик Льозеля належить до голарктичних бореальних видів, тобто його ареал охоплює широкою смугою усі помірні регіони Північної півкулі. Рослина розповсюджена у Північній і Західній Європі, Західному Сибіру, Японії, на сході Сполучених Штатів і Канади. Південна межа поширення проходить через лісостепову зону Східної Європи, Північне Середземномор'я, Малу і Середню Азію.

Українські популяції зосереджені здебільшого в Карпатах, на Поліссі, у північній частині Лісостепу, в степовій зоні вони приурочені лише до долин річок.[2] Нові популяції жировика Льозеля виявлені поблизу с. Комарове (Старовижнівський р-н, Волинської області)[3] і на околицях Києва у місцині з високим антропогенним навантаженням.[4]

ЕкологіяРедагувати

Рослина морозостійка, дуже вологолюбна, віддає перевагу бідним або, навпаки, надмірно багатим мінеральним і торф'янистим ґрунтам. Зростає на мезотрофних осокових та осоково-трав'яних болотах, заболочених луках. Уникає угруповань на карбонатних і кислих ґрунтах, тяжіє до мохових асоціацій. В горах підіймається до висоти 700 м над рівнем моря.

Трапляється поодинці, попарно або невеликими групами, розташованими на відстані 10-200 м. Близьке розташування рослин у парі пояснюється з одного боку здатністю до вегетативного розмноження, з іншого — більш сприятливими умовами для проростання насіння, оскільки для цього потрібен симбіотичний гриб, а зараження його спорами більш ймовірне поблизу вже наявної мікоризи.

Квітне у травні-липні, плодоносить у червні-вересні. Розмножується переважно насінням, рідше — вегетативно (дочірніми бульбами). Запилення відбувається за допомогою комах, можливе самозапилення. Насіннєва продуктивність становить 82-97%.

Значення і статус видуРедагувати

Вид занесений до Додатку ІІ Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),[5] до Конвенції про збереження дикої фауни і флори та природних середовищ у Європі.[6] Крім того, охороняється в Німеччині, Росії, Естонії, Латвії і Литві. Вивчення і охорона українських популяцій здійснюється в Шацькому національному природному парку, Канівському і Черемському заповідниках[2], заказнику «Озерище».[3]

Дрібні квіти цієї орхідеї надто непоказні, щоб приваблювати погляд, але жировик Льозеля інколи культивують з демонстраційною метою в ботанічних садах.

СинонімиРедагувати

  • Anistylis lutea Raf.
  • Cymbidium loeselii (L.) Sw.
  • Leptorchis loeselii (L.) MacMill.
  • Leptorkis loeselii (L.) MacMill.
  • Liparis bifolia St.-Lag.
  • Liparis correana(W.P.C.Barton) Spreng.
  • Liparis loeselii var. cracoviensis Zapal.
  • Liparis loeselii subsp. loeselii
  • Liparis loeselii var. lutosa Clairv.
  • Liparis loeselii f. lutosa (Clairv.) Soó
  • Liparis loeselii var. ovata Ridd. ex Godfery
  • Liparis loeselii f. ovata (Ridd. ex Godfery) Soó
  • Liparis loeselii f. squamigera Zapal.
  • Malaxis correana W.P.C.Barton
  • Malaxis loeselii (L.) Sw.
  • Malaxis longifolia W.P.C.Barton
  • Mesoptera loeselii (L.) Raf.
  • Ophrys loeselii L.
  • Ophrys paludosa O.F.Müll.
  • Ophrys pulchella Salisb.
  • Ophrys trigona Gilib.
  • Orchis loeselii (L.) MacMill.
  • Paliris loeselii (L.) Dumort.
  • Pseudorchis loeselii (L.) Gray
  • Serapias loeselii (L.) Hoffm.
  • Sturmia loeselii (L.) Rchb.[1]


ДжерелаРедагувати

  1. а б The Plant List.(англ.)
  2. а б Коніщук В. В. Рідкісні види рослин Черемського природного заповідника // Укр. Ботан. журн. — 2003. — 60, № 3. — С. 264–271.
  3. а б Нові місцезнаходження рідкісних видів флори Волинського Полісся / В. І. Мельник, О. Р. Баранський // Укр. ботан. журн. — 2006. — Т. 63, № 3. — С. 333–339.
  4. Унікальне місцезнаходження Liparis loeselii (L.) Rich. в м. Києві / М. С. Шевченко, І. А. Тимченко, І. Ю. Парнікоза // Укр. ботан. журн. — 2007. — Т. 64, № 3. — С. 438–443.
  5. Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (Вашингтон, 1973) / Упорядник В. Г. Домашлінець. — К.: Мінекобезпеки України, 1999. — С.84.
  6. Конвенція про збереження дикої фауни і флори та природних середовищ у Європі (Берн, 1979). — К.: Мінекобезпеки України, 1998. — С. 76.

ПосиланняРедагувати