Жжонов Георгій Степанович
радянський і російський актор театру і кіно, літератор, мемуарист, громадський діяч
Гео́ргій Степа́нович Жжо́нов (рос. Георгий Степанович Жжёнов; 9 (22) березня 1915 — 8 грудня 2005) — радянський і російський актор театру і кіно, літератор, мемуарист, громадський діяч. Лауреат Державної премії РРФСР ім. братів Васильєвих (1975). Народний артист СРСР (1980).
| Георгій Жжонов | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | рос. Георгий Степанович Жжёнов | |||
| Народився | 9 (22) березня 1915[1] Петроград, Російська імперія | |||
| Помер | 8 грудня 2005[1][2] (90 років) Москва, Росія | |||
| Поховання | Новодівичий цвинтар | |||
| Громадянство |  СРСР Росія | |||
| Діяльність | актор, літератор, мемуарист, прозаїк, громадський діяч | |||
| Alma mater | Російський державний інститут сценічних мистецтв (1935) | |||
| Роки діяльності | з 1931 | |||
| Членство | Рада при Президенті РФ з розвитку громадянського суспільства і прав людиниd | |||
| IMDb | nm0955921 | |||
| Нагороди та премії | ||||
|
| ||||
 Георгій Жжонов у Вікісховищі | ||||
Лауреат низки російських мистецьких премій; зокрема ВРКФ у Сочі «Кінотавр» («За унікальний творчий внесок у розвиток кіномистецтва Росії», 1995), кінопремія «Ніка» у номінації «Честь і гідність» (1996)[3], Спеціальний приз Академії російського телебачення «ТЕФІ» (1999)[4].
Життєпис
ред.Народився 22 березня 1915 року в Петрограді. Батьки — Степан Филипович Жжонов та Марія Федорівна Щолкіна — були за походженням селянами Тверської губернії (село Кесова Гора).
Перші 22 роки провів на рідному Васильєвському острові. 1930-го закінчив школу з фізико-математичним напрямком і вступив до Ленінградського естрадно-циркового технікуму, згодом закінчив Ленінградське театральне училище (1935, майстерня С. Герасимова).
Був ув'язнений у таборах ГУЛАГу (1937—1954).
Після виходу на свободу працював у Театрі імені Ленсовєта (1958—1968) та Театрі імені Моссовєта (1969—2000).
Був популярним актором радянського кінематографу. Багато знімався, грав, у тому числі драматичні і характерні ролі — переважно людей військової служби, розвідників, керівників та ін. Знявся у низці кінострічок українських кіностудій. Акторствував на дубляжі.
Помер 8 грудня 2005 року. Похований у Москві на Новодівочому цвинтарі.
Фільмографія
ред.Актор:
- 1931: «Путівка в життя» — безпритульний (немає в титрах)
- 1932: «Помилка героя» — Пашка Вєтров
- 1934: «Чапаєв» — Терьоша, ординарець Фурманова
- 1934: «Наслідний принц Республіки» — архітектор
- 1934: «Золоті вогні» — ординарець
- 1938: «Одинадцяте липня» — епізод
- 1938: «Комсомольськ» — Маврин
- 1949: «Алітет іде в гори» — епізод
- 1955: «Чужа рідня» — гість на весіллі
- 1957: «На острові Дальному…» — Клепіков
- 1957: «Шторм» — Гаврила
- 1958: «Нічний гість» — Сергій Петрович, художник
- 1958: «День перший» — епізод
- 1958: «У дні Жовтня» — Ейно Рах'я
- 1958: «Люба моя людина» — Афанасій Устименко, батько Володимира
- 1959: «Виправленому вірити» — слідчий Брайцев; Одеська кіностудія
- 1960: «Людина не здається» — Маслюков
- 1960: «Людина з майбутнім» — начальник шахти Крилов
- 1960: «Балтійське небо» — шофер (1 серія)
- 1961: «День, коли виповнюється 30 років» — пацієнт лікарні
- 1961: «Водив поїзди машиніст» — Іван Череда; Одеська кіностудія
- 1961: «Планета штормів» — Роман Бобров, інженер, член екіпажу космічного корабля «Сіріус»
- 1962: «Маленькі мрійники» (кіноальманах) (новела «Зірка на пряжці») (1962, дядько Лапша)
- 1963: «Третя ракета» (1963, Желтих)
- 1963: «Останній хліб» (1963, майор міліції, начальник відділення)
- 1963: «Тиша» (1963, Гнєзділов)
- 1964: «Велика руда» (1964, хірург)
- 1964: «Розповідь у телеграмах» (1964, фільм-спектакль)
- 1964: «Поки фронт в обороні» (1964, Сергій Миколайович, батальйонний комісар)
- 1964: «Хокеїсти» (1964, Андрій Прокопович Сперантов, тренер «Металіста»)
- 1965: «Про що мовчала тайга» (1965, Григорій Анікін)
- 1965: «Загибель ескадри» (1965, Раєвський; Кіностудія ім. О. Довженка)
- 1965: «Подорож на доісторичну планету» (1965, Ганс Вальтерс (Курт Боден) (у титрах не вказаний)
- 1966: «Людина, яку я кохаю» (1966, Євген Едуардович Муромцев, батько Кості і Родьки)
- 1966: «Бережись автомобіля» (1966, автоінспектор; реж. Е. Рязанов)
- 1966: «Іду шукати» (1966, Андрій Ілліч Гусаров)
- «А тепер суди...» (1967, Аркадій Іскра; Кіностудія ім. О. Довженка)
- «Пауза» (1967, розвідник)
- «Стюардеса» (1967, сценарист)
- «Весна на Одері» (1967, Петрович)
- «Лікар Віра» (1967, Сухохлєбов)
- «Шлях до „Сатурна“» (1967, генерал Микола Іванович Тимерін)
- «Журавушка» (1968, отець Леонід (Леонід Трохимович)
- «Кінець „Сатурна“» (1968, генерал Тімерін)
- «Помилка резидента» (1968, резидент західної розвідки, Михайло Олександрович Тульєв)
- «Острів Вовчий» (1969, Тагілов; Кіностудія ім. О. Довженка)
- «Зустрічі на світанку» (1969, Олексій Дмитрович Воробйов, голова колгоспу)
- «Несподівана любов» (1970, Матвій Концевой, батько Олексія, коваль)
- «Доля резидента» (1970, резидент західної розвідки, псевдонім «Надія», Михайло Олександрович Тульєв)
- «Все королівське військо» (1971, Віллі Старк)
- «Кінець Любавіних» (1971, Омелян Любавін)
- «Улюблені сторінки» (1972, фільм-спектакль)
- «Золото, золото — серце народне» (1972, фільм-спектакль)
- «Мічений атом» (1972, Микита Олексійович Дубровін, полковник)
- «Бій після перемоги» (1972, Генерал-лейтенант Микола Іванович Тімерін)
- «Гарячий сніг» (1972, Петро Олександрович Бессонов, генерал-лейтенант, командувач армією)
- «Таємниця забутої переправи» (1973, Козирєв)
- «Океан» (1974, Максим Ілліч Часословов, контр-адмірал)
- «Вибір мети» (1974, Віталій Петрович Зубавін)
- «Шукаю мою долю» (1974, Володимир Сергійович Карякін, викладач історії)
- «Здобудеш у бою» (1975, Валентин Савич Збандут, новий директор комбінату)
- «Така вона гра» (1976, Басов Віктор Трохимович; Кіностудія ім. О. Довженка)
- «Особисте щастя» (1977, Олексій Трохимович Ширяєв)
- «„Посейдон“ поспішає на допомогу» (1977, Олексій Петрович Чигринов, капітан «Посейдона»)
- «Чужа» (1978, Павло Леонтійович Кунгурцев, директор заводу)
- «Ліки проти страху» (1978, генерал-майор Шарапов)
- «Однофамілець» (1978, Павло Віталійович Кузьмін, начальник БМУ)
- «Екіпаж» (1979, Андрій Васильович Тимченко, командир екіпажу; реж. О. Мітта)
- «Крєпиш» (1981, Шапошников)
- «Операція на серці» (1982, фільм-спектакль; Олексій Васильович Іванов, головний хірург у клініці)
- «Сімейна справа» (1982, т/ф, Свиридов; Кіностудія ім. О. Довженка)
- «Повернення резидента» (1982, Михайло Олександрович Тульєв, оперативний псевдонім «Надія»)
- «Кінець операції „Резидент“» (1986, Михайло Олександрович Тульєв)
- «Брама до небес» (1983, полковник Іван Лукич Лебеденко)
- «Місто наречених» (1985, Андрій Дмитрович Прохоров, головний інженер текстильного комбінату)
- «Подорож на планету доісторичних жінок» (1986, Ганс Вальтерс (Мюррей Джерард) (у титрах не вказаний)
- «Час синів» (1986, Сергій Васильович Узєлков, директор заводу)
- «Звіздар» (1986, начальник розвідуправління; Одеська кіностудія)
- «Суд над суддями» (1986, фільм-спектакль; полковник Лоусон)
- «Кінець Вічності» (1987, Старший Обчислювач Лабан Твіссел)
- «Іван Великий» (1987, дід Іван, батько Івана Владика)
- «На Золотому озері» (1996, фільм-спектакль; Норман Тейєр)
- «Незримий мандрівник» (1998, лейб-медик Вілліє, шотландець)
Примітки
ред.- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ Лауреаты Национальной кинематографической премии «НИКА» за 1996 год (рос.)
- ↑ ПОБЕДИТЕЛИ "ТЭФИ-1999" (рос.)
Література
ред.- Кинословарь: В 2-х т. Т.2. М, 1970. — С. 1094—1095;
- Кино: Знциклопедический словарь. М., 1987. — С. 140—141;
- Всемирный биографический знциклопедический словарь. М., 1998. — С.274;
- УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.502;
- Раззаков Ф. Популярная знциклопедия звезд. М, 2000. — С.209—213;
- Кинословарь. Т.1. СПб., 2001. — С.425-426.