Женченко Віктор Васильович
Ві́ктор Васи́льович Же́нченко (11 жовтня 1936, с. Оболонь Семенівський район, Полтавська область — 28 жовтня 2021, м. Київ) — український співак (бас), поет та перекладач. Виконавець пісень, романсів, арій українсьих та чужоземних композиторів. Член Національної спілки письменників України (з 1975), Заслужений артист України, Заслужений діяч мистецтв України. Працював в Українському фонді культури.
| Віктор Женченко | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Основна інформація | |||
| Дата народження | 11 жовтня 1936 | ||
| Місце народження | с.Оболонь, Семенівський район, Полтавська область, УРСР | ||
| Дата смерті | 28 жовтня 2021 (85 років) | ||
| Місце смерті | Київ | ||
| Причина смерті | коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19) | ||
| Громадянство |
 Україна | ||
| Національність | українець | ||
| Професія | співак | ||
| Співацький голос | бас | ||
| Нагороди | . | ||
| Премії | «Літературна премія імені Андрія Малишка» | ||
| Звання |
| ||
Життєпис ред.
Віктор Женченко народився 11 жовтня 1936 року в с. Оболонь на Полтавщині в родині педагогів. Під час німецько-радянської війни втратив батьків. З 1943 року його виховували в Хорольському дитячому будинку. Закінчив Харківську державну консерваторію.
Помер від ускладнень COVID-19.
Творчість ред.
| Стогін | |
|---|---|
| Серед спраглих степів
Стогне століттями сива слава, | |
Працював у Донецькому театрі опери та балету (1960—1962), Ташкентському театрі опери та балету ім. Алішера Навої (1962—1965), з 1965 року — соліст Київської державної філармонії. Заслужений артист Української РСР.
Виконував партії:
- Виборний («Наталка Полтавка» Миколи Лисенка);
- Мефістофель («Фауст» Шарля Ґуно);
- Кончак, Галицький («Князь Ігор» Олександра Бородіна);
- Сальєрі («Моцарт і Сальєрі» Миколи Римського-Корсакова);
- Гремін («Євгеній Онєгін» Петра Чайковського).
Поетичні збірки ред.
- «Струна» (1971);
- «Батькова скрипка» (1974);
- «Сонячний бік вулиці» (1980);
- «У сяйві тополиних грацій» (1983);
- «Яринчин віночок» (1984);
- «Поезії» (1986);
- «Зневаж свій страх» (1997);
- «Зорова поезія» (2000);
- «Спрага на двох» (2001);
- «Живу» (2006).
Переклади ред.
Перекладав з казахської, узбецької; окремі переклади з татарської, білоруської, московської, азербайджанської, латвійської та інших мов. Упорядник та перекладач антології хорватської поезії «У цей страшний час» (1996).
- З узбецької
- «Пісні Узбекистану» (1972);
- «Повісті» X. Назіра (1975);
- «Пригоди Турткоза» С. Анарбаєва (1984);
- окремі твори Зульфії, Сайяра, М. Бабаєва, Е. Вахідова, А. Ібодінова, Л. Махмудова.
- З казахської
- «Удвох із батьком» К. Найманбаєва (1983).
Відзнаки ред.
- Почесне звання Заслужений діяч мистецтв України (1997)[1]
- Лауреат літературної премії імені Андрія Малишка часопису «Дніпро»[2].
- Кавалер орденів Святого Рівноапостольного Князя Володимира Великого, Святого Архистратига Михаїла.
Родина ред.
Син — Ігор (нар. 1962), художник книги, маляр краєвидів, дизайнер, видавець, викладач. Член Національної спілки художників України, голова правління Київської спілки художників книги. Очолює видавництво «Жнець», викладає дизайн в Інституті журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка.[3] Донька Ярина — провідна орудуща з міжнародного туризму, син Василь — співробітник поліції; двоє онуків — Євгеній та Станіслав.
Невістка — Марина, редактор, педагог, доцент Навчально-наукового інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Головний редактор київського видавництва «Жнець».
Примітки ред.
- ↑ Указ Президента України від 27 жовтня 1997 року № 1195/97 «Про відзначення активістів Українського фонду культури»
- ↑ Журнал «Дніпро» вручив премію імені Малишка. Архів оригіналу за 16 лютого 2018. Процитовано 15 лютого 2018.
- ↑ ІГОР ЖЕНЧЕНКО — біографія. Архів оригіналу за 12 січня 2022. Процитовано 29 жовтня 2021.
Посилання ред.
- Женченко Віктор Васильович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 81.
- Віктор Женченко коротенька біографія
- «Я тримаюсь на музиці, поезії і друзях» [Архівовано 16 березня 2017 у Wayback Machine.]
- Два крила творчості Віктора Женченка[недоступне посилання з травня 2019]
- Сергій Шевченко. Віктор Женченко: диво наприкінці життя. vectornews.net. 27 грудня 2021. Архів оригіналу за 27 грудня 2021. Процитовано 27 грудня 2021.