Жданов Володимир Іванович

Володимир Іванович Жданов (16 (29) квітня 1902(19020429), Київ — 19 жовтня 1964, поблизу Белграду) — радянський воєначальник; генерал-полковник, Герой Радянського Союзу.

Володимир Іванович Жданов
Владимир Иванович Жданов
Zhdanov v i.jpg
Народження 16 (29) квітня 1902(1902-04-29)
Київ,
Flag of Russia.svg Російська імперія
Смерть 19 жовтня 1964(1964-10-19) (62 роки)
поблизу Белграду,
Югославія Югославія
Поховання Новодівочий цвинтар
Країна СРСР СРСР
Приналежність КПРС
Рід військ RAF A emb-Armoured forces1936.gif танкові війська
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби 19201921
19211964
Партія КПРС
Звання CCCP army Rank general-polkovnik infobox.svg Генерал-полковник
Командування 4th Guards Motor Rifle Divisiond
Війни / битви Громадянська війна в Росії
Радянсько-німецька війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Суворова I ступеня Орден Суворова II ступеня Орден Суворова II ступеня
Орден Червоної Зірки Орден Кутузова I ступеня
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За визволення Белграда»
Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»

Нагороди інших країн

Народний Герой Югославії Орден Заслуг 3 класу (Угорська НР)
CMNS: Жданов Володимир Іванович у Вікісховищі
Володимир Жданов та Пеко Дапчевич в Белграді

БіографіяРедагувати

Народився 16 (29) квітня 1902(19020429) року в Києві. Після здобуття середньої освіти працював в Єсентуках на електростанції.

Військова службаРедагувати

Громадянська війнаРедагувати

В 1920 році був призваний до лав РСЧА та брав участь у громадянській війні. Був демобілізований в 1921 році.

Міжвоєнний періодРедагувати

В 1923 році був повторно призваний до лав РСЧА. В 1926 році закінчив Київську піхотну школу, в 1932 році- курси перепідготовки командного складу, в 1940 році заочно закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе, в 1942 році — прискорений курс Військової академії Генерального штабу.

В 1941 році вступив до лав ВКП(б) .

Друга світова війнаРедагувати

З травня 1942 року Жданов брав участь у бойових діях.

З 19 травня 1942 року по 9 січня 1943 року служив на посаді начальника штабу 13-го танкового корпусу, який 9 січня 1943 року був перетворений в 4-й гвардійський механізований корпус. З 1 по 17 липня 1942 року тимчасово виконував обов'язки командира 13-го танкового корпусу.

З 31 березня 1944 року до 9 травня 1945 року командував 4 гвардійським механізованим корпусом. проявив організаторські здібності під час Сталінградської битви, в боях на півдні України, в другій Яссько-Кишинівській операції, брав участь у визволенні Болгарії, Югославі, Угорщини.

20-25 серпня 1944 року гвардії генерал-майор Жданов відзначився в ході Яссько-Кишинівської операції, в якій корпус, яким він командував, прорвав оборону противника ні ріці Дністер та взяв участь в оточенні Кишинівського угруповання противника, першим вийшовши на ріку Прут.

В ході Белградської операції в жовтні 1944 року 4-й гвардійський механізований корпус під командуванням Жданова воював разом з НВАЮ.

13 вересня 1944 року Жданову було присвоєне звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна та медалі «Золота зірка» (№ 3772). Того ж дня йому були присвоєне звання генерал-лейтенант танкових військ.

20 жовтня 1944 року за заслуги в боротьбі проти спільних ворогів, вклад у звільнення Белграда та інших регіонів Югославії Володимиру Івановичу Жданову було присвоєне звання Народного героя Югославії.

Післявоєнний періодРедагувати

В 1950 році закінчив повний курс Вищої військової академії імені К. Є. Ворошилова із золотою медаллю, після чого був призначений на посаду начальника Військової академії бронетанкових військ. З травня 1951 року — начальник штабу — заступник командувача Далекосхідного військового округу. З серпня 1953 року — помічник командувача військами Південно-Уральського військового округу. З квітня 1954 року — помічник Головнокомандувача-начальник управління бойової підготовки Центральної групи військ. З вересня 1955 року — перший заступник командувача військами Забайкальського військового округу.

В 1957 році, коли зіпсувались стосунки між Хрущовим та Тіто, а потім і між СРСР та Югославією, Жданову було запропоновано відмовитись від звання Народного героя Югославії та відіслати Орден народного героя особисто Тіто з відповідною заявою. Жданов відмовився, відповівши Хрущову, що навіть Сталін в 1949 році не вимагав від нього такого вчинку. Після цього конфлікту Жданов був відправлений на посаду заступника командувача Забайкальського військового округу, відповідального за спортивну підготовку особового складу. В період правління Хрущова його ім'я було викреслене зі всіх військових довідників, енциклопедій та військово-історичних публікацій.

Тільки після того, як восени 1964 року Хрущов був усунутий з посади, Володимир Іванович Жданов повернувся в Москву. Йому було присвоєне звання генерал-полковника, а через чотири дні він як радник міністра оборони разом із начальником Генерального штабу маршалом С. С. Бірюзовим був скерований радянським урядом в Югославію на святкування 20-річного ювілею визволення Белграда. В умовах поганої видимості літак Іл-18 врізався в гору за 20 км від Белграда. Всі пасажири літака та члени екіпажу загинули.

Похований на Новодівочому цвинтарі, Москва.

НагородиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Боевые звёзды киевлян. — Киев: Политиздат Украины, 1983.
  • Народни хероји Југославије, «Партизанска књига» Љубљана, «Народна књига» Београд, «Побједа Титоград», 1982. година