Вікіпедія

Жванецький Михайло Михайлович

російський письменник українського походження

Миха́йло Миха́йлович Жване́цький (справжнє по-батькові — Маньєвич[4][5][6], рос. Михаил Михайлович Жванецкий; 6 березня 1934, Одеса, Україна — 6 листопада 2020, Москва, РФ) — радянський та російський єврейського походження письменник-сатирик, виконавець власних творів. Виступи та твори Жванецького вирізняються так званим «одеським гумором» й дещо алегоричною подачею матеріалу. З 1988 року був художнім керівником Московського театру мініатюр, з 1990 року був президентом Всесвітнього клубу одеситів.

Жванецький Михайло Михайлович
рос. Михаил Михайлович Жванецкий
рос. Михаил Маньевич Жванецкий Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженнірос. Михаил Маньевич Жванецкий Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився6 березня 1934(1934-03-06)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Одеса, Українська СРР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер6 листопада 2020(2020-11-06)[2] (86 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, Росія[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
·рак простати Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняНоводівичий цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, сатирик, сценарист, ведучий, актор, гуморист, телеведучий, інженер, механік Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materОдеський національний морський університет (1956) Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяюдаїзм Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зЖванецька Наталя Валеріївнаd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиЖванецький Дмитро Михайловичd і Ривкін Андрій Михайловичd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Сайт: jvanetsky.ru Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Жванецький Михайло Михайлович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

ред.

Народився 6 березня 1934 року в Одесі в єврейській родині лікарів. Ріс у Томашполі.

У 1956 році закінчив Одеський інститут інженерів морського флоту за фахом «Інженер-механік підіймально-транспортного устаткування портів». У студентські роки юнак брав участь у самодіяльності, де почав писати мініатюри та монологи, які часто сам і виконував.

У 1963 році під час гастролей в Одесі Ленінградського театру мініатюр[ru] познайомився з Аркадієм Райкіним, який узяв його твори до репертуару театру, а 1964 року запросив Михайла у свій театр на посаду завідувача літературної частини.

Разом із Жванецьким Райкін поставив 1969 року програму «Светофор», де вперше були показані мініатюри «Авас», «Дефицит», «Век техники». У часи роботи під проводом Райкіна колегами Жванецького були Роман Карцев і Віктор Ільченко, для яких він написав понад 300 мініатюр і монологів[7].

Згодом, коли Михайло Жванецький отримав досвід, він пішов з театру Райкіна та почав працювати самостійно. Він влаштувався працювати в Одеську обласну філармонію, а згодом у Московський театр «Ермітаж»[ru], де отримав славу. Згодом, 1988 року, Жванецький заснував Московський театр мініатюр, керівником залишався до смерті. Там він поставив спектаклі: «Птичий полет» (1987), «Избранное» (1988), «Политическое кабаре» (1989), «Моя Одесса» (1994), «Престарелый сорванец» (1999).[8]

Наприкінці 2019 року у Жванецького було діагностовано рак, у жовтні 2020-го він заявив про припинення публічних виступів. Помер 6 листопада 2020 року в Москві у віці 86 років.[9]

Творчість

ред.

Попри популярність, у часи СРСР Жванецький видав лише кілька книжок. Зокрема, «В помощь художественной самодеятельности» і збірку «Год за два» (1987)[10], а також у 1982 році — «Встречи на улицах», після розвалу СРСР було видано книгу «Моя Одесса» (1993).

2001 року до 65-річчя письменника у видавництві «Время»[ru] вийшло чотиритомне «Собрание произведений» Жванецького.[11]

У 2006 році вийшов пʼятий том «Собрание произведений» Жванецького у видавництві "Время".[12]

Нагороди та почесні звання

ред.

Громадянська позиція

ред.

У січні 1996 року разом з іншими діячами культури та науки підписав колективного листа з вимогою зупинити війну у Чечні та перейти до процесу перемовин.[16]

У червні 2015 року під час церемонії вручення премії «ТЕФІ» виступив з монологом «Дівчина та дідусь», який висміював вади російського телебачення. За задумом автора, у ньому розповідалося про те, як молода співробітниця пропагандистського телеканалу вчила жартувати досвідченого письменника-сатирика:[17]

  Це телебачення, це не для розумних, діду. Для рейтингу у лоб потрібно. Вдома будеш натякати бабці своїй, а з екрану — репризою у дих!  

Але через незадоволену реакцію глядачів у залі на цей монолог, автор його не дочитав. У підсумку номер не потрапив до запису телевізійної трансляції премії на телеканалі «РЕН ТВ».

Влітку 2015 року Міністерство культури України включило сатирика до «білого списку» тих російських артистів, які підтримують територіальну цілісність України та виступають проти окупації окремих районів Донеччини і Луганщини та Криму зі сторони Росії. Сам Жванецький прокоментував це рішення ось так: [18]

  Моя публіка, концерти — у мене ж, в основному, вся работа у Росії. Я маю все це обдумати. Я весь свій час якось так займаюсь своєю справою, а мене так або інакше втягують у політику.  

В лютому 2019 році Путін нагородив Жванецького орденом «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня.[19] У відповідь на критику Жванецький відповів:

Мені дали орден за мої розповіді про Одесу, і я його прийняв. Як мій тато-лікар прийняв в Одесі орден Трудового Червоного Прапора. Одеса – моя маленька країна.

В указі зазначено, що сатирика нагороджують «за великий внесок у розвиток вітчизняної культури і мистецтва, багаторічну плідну діяльність».[20] Жванецького підтримав мер Одеси Геннадій Труханов.[21]

У грудні 2019 року знявся в фільмі «Одеський пароплав» разом з Михайлом Пореченковим та Федором Добронравовим, зйомки пройшли в тимчасово анексованому РФ Криму (Севастополь та Євпаторія). Фільм було створено за замовленням пропагандистського телеканалу «Росія-1».[22]

Особисте життя

ред.

Дружина Наталя (*1966), є син Дмитро[23].

Пам'ять

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
  2. ↑ https://tvrain.ru/news/umer_mihail_zhvanetskij-518910/
  3. ↑ https://crimea.ria.ru/society/20201106/1118911419/Umer-Mikhail-Zhvanetskiy.html
  4. ↑ Михаил Жванецкий. «Сиэтл». Собрание сочинений, том 5 [Архівовано 2011-06-28 у Wayback Machine.]: «— У русских Родина всегда есть. Вам, Михаил Маньевич, этого, к сожалению, не понять, — сказала она […]»
  5. ↑ ГУК «Московский театр миниатюр» (управляющий: Жванецкий Михаил Маньевич). Архів оригіналу за 15 червня 2018. Процитовано 10 вересня 2011.
  6. ↑ Список лауреатов Государственных премий Российской Федерации 2001 года [Архівовано 2011-10-08 у Wayback Machine.]
  7. ↑   Миниатюры М.Жванецкого в исполнении Романа Карцева и Виктора Ильченко (1975) на YouTube
  8. ↑ а б Официальная биография. Офіційний сайт Михайла Жванецького (рос.). Архів оригіналу за 12 листопада 2015. Процитовано 8 червня 2016.
  9. ↑ Помер Михайло Жванецький: названа причина смерті. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 7 листопада 2020.
  10. ↑ Божко Г. (04-11-2005). Михайло Жванецький: «Зло — це добро, яке прийшло до влади». «Дзеркало тижня».
  11. ↑ Жванецкий, Михаил Михайлович (2001). Собрание произведений. В 4-х томах. Время. ISBN 5-94117-105-6.
  12. ↑ Жванецкий, Михаил Михайлович (2006). Том 5 из Собрания произведений. Двадцать первый век. Время. ISBN 5969101095.
  13. ↑ Указ Президента України від 8 вересня 1999 року № 1146/99 «Про присвоєння М. Жванецькому почесного звання "Народний артист України"»
  14. ↑ Путін нагородив орденом Народного артиста України. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 14 листопада 2020. Процитовано 7 листопада 2020.
  15. ↑ http://publication.pravo.gov.ru/Document/View/0001201902280005?index=9&rangeSize=1 [Архівовано 28 лютого 2019 у Wayback Machine.] Указ Президента Российской Федерации от 27.02.2019 № 79 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»
  16. ↑ http://www.yeltsinmedia.com/events/jan-6-1996/ | ВОЙНА В ЧЕЧНЕ: «Известия» публикуют призыв интеллигенции остановить войну
  17. ↑ https://youtu.be/l11rZ8X562g | Михаил Жванецкий ТЭФИ 2015 Девочка и дедушка
  18. ↑ https://24tv.ua/zhvanetskogo_spantelichiv_biliy_spisok_u_yakiy_vin_potrapiv_n598347 | Жванецького спантеличив Білий список, у який він потрапив
  19. ↑ Путін нагородив орденом народного артиста України Жванецького. Україна Молода.
  20. ↑ Жванецький прийняв орден від Путіна. СБУ закликає не пускати його в Україну. Новинарня.
  21. ↑ Труханов заступився за Жванецького, який отримав орден від Путіна: Одеса вас чекає. Главком.
  22. ↑ Жванецький знявся у фільмі про Одесу: там багато фанатів "руского міра". РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 7 листопада 2020.
  23. ↑ Михайлу Жванецькому діагностували рак: лікарі дали прогноз. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 18 січня 2020.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жванецький_Михайло_Михайлович&oldid=44831897