Жан-Луї-Ернест Мейссоньє

Жан-Луї-Ернест Мейссоньє, також Мейсоньє, Месоньє[7] (фр. Jean-Louis-Ernest Meissonier; 21 лютого 1815, Ліон, Франція — 31 січня 1891, Париж, Франція) — був французьким живописцем і скульптором-класиком, відомий своїми зображеннями Наполеона, його армій та військової тематики.

Жан-Луї-Ернест Мейссоньє
фр. Ernest Meissonier

Ernest Meissonier young.png

При народженні фр. Jean-Louis-Ernest Meissonier
Народження 21 лютого 1815(1815-02-21)[1][2][…]
Ліон[4]
Смерть 31 січня 1891(1891-01-31)[1][2][…] (75 років)
  Париж[4]
Поховання Cimetière de la Tournelled
Країна Flag of France (1794–1815, 1830–1958).svg Франція[6]
Жанр портрет
Навчання Ліцей Карла Великого
Діяльність скульптор, художник, політик, ілюстратор
Напрямок живопис
Вчитель Леон Коньє
Відомі учні Жан-Батист Детайль і Gabriel Coffinières de Nordeckd
Член Société héliographiqued, Королівська академія мистецтв, Шведська королівська академія вільних мистецтв, Société nationale des beaux-artsd і Академія красних мистецтв Франції
Твори Рік 1814, Жан-Луї-Ернест Мейсон'єр 1864.d, Antibes. La promenade à chevald і Au cabaret. Reître et lévrierd
У шлюбі з Q96219155? і Emma Steinheild
Діти Charles Meissonierd
Нагороди
Великий Хрест ордена Почесного легіону великий офіцер ордена Почесного легіону командор ордена Почесного легіону офіцер ордена Почесного легіону кавалер ордена Почесного легіону

CMNS: Жан-Луї-Ернест Мейссоньє у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Народився в бідній родині в 1815 році в Ліоні, дуже рано виявив любов і рідкісну схильність до творчості. В 19-річному віці подався до Парижу, розвивав свій талант копіюванням картин старовинних живописців в Луврської галереї, переважно голландських майстрів. Хоч короткий час навчався у Леона Коньє, як митець сформувався самостійно, не піддавшись впливу жодного з корифеїв тодішнього французького живопису. Похований в Пуассі (департамент Івлін), де був мером з 1846 року.

ТворчістьРедагувати

Спочатку, щоб заробляти кошти на життя, Месоньє займався малюванням ілюстрацій до різних книг, наприклад до Біблії, «Загальної історії» Боссюе, «Несамовитого Роланда» Аріосто, романів Бернардена де Сен-П'єра, і вже в цих роботах виявив легкість, з якою давалася йому композиція, докладне знайомство з натурою і витончену завершеність виконання.

Взявшись потім за пензлі і фарби, став писати картини в дусі старовинних голландців, здебільшого незначного розміру, що зображують домашні сцени, переважно з фігурами в костюмах минулого сторіччя, що відрізняються чудовою характеристичністю, майстерним малюнком, дивовижною тонкістю і, водночас, соковитістю кисті, але в яких прагнення художника блищати досконалістю техніки переважає над ідеєю і серйозністю змісту. Маленькі картини художника, написані як правило на дерев'яних дошках або мідних пластинах і стилізовані під жанрові сцени XVII—XVIII століть, дуже високо цінувалися цінителями і колекціонерами[8]. З цього приводу Теофіль Готьє писав: «Хоча розмір картин і дуже малий, але місце, займане ним в ряду найвідоміших сучасних жанристів, дуже значне… творами Месоньє дорожать до такої міри, що вони купуються мало не на вагу золота»[9].

Одна з перших картин Месоньє (писаних найчастіше на дереві), «Гра в шахи» (1841), відразу виділила його з-поміж французьких живописців. Продовжуючи в наступних картинах брати сюжети з інтимного побуту старих часів Франції, задовольняючись як і раніше композиціями з однієї або з небагатьох постатей і не пускаючись в передачу сильних душевних порухів, він все вище і вище розвивав свою техніку і завдяки їй набував все більшої і більшої слави. З його творів тільки два можна назвати дійсно драматичними:

  • «Браво» (1852),
  • «Поєдинок» («La Rixe», 1855, в якому, до того ж, фігури крупніші ніж зазвичай).
 
Автопортрет, 1889

У 1860-х рр. художник розширив коло своїх завдань зображенням окремих форм і сцен часів революції, а також батальними сюжетами, але залишився при своїх колишніх якостях і недоліках, як то доводять, наприклад:

  • «Сцена на барикадах»
  • «Наполеон III при Сольферіно» (1863)
  • дуже виразний «Наполеон в поході 1814 року»
  • «Генерал Дезе в Рейнської армії»
  • «Моро і начальник його штабу при Гогенліндені».

Є. В. Тарле в своїй популярній монографії «Наполеон» писав про відображення подій 1813—1814 років після поразки імператора в «Битві народів» в образотворчому мистецтві: «У французькому живописі неодноразово цей саме момент і події початку 1814 року служили темами для художників, причому в центрі їх уваги був Наполеон. Геніальна кисть Мейссоньє вловила настрій імператора. Він їде на бойовому коні між своїми гренадерами і похмуро до чогось придивляється, чого не бачать очі гренадер»[10].

Ілюстрував «Людську комедію» Бальзака.

ОфортиРедагувати

Крім картин Мейссоньє неодноразово виставляв в паризьких салонах портрети, в яких однак його талант відбивається не особливо яскраво. Займаючись також гравіюванням, він створив кілька офортів власної композиції, чудових за майстерністю малюнка і делікатністю виконання.

Офорти з його картин відомі також у виконанні гравера Жюля Жакмара.

Організаторська діяльністьРедагувати

 
Пам'ятник Мейссоньє в Пуассі в парку його імені, роботи скульптора Антонена Мерсьє

У 1890 зробив оновлення Національного товариства образотворчих мистецтв, став його президентом. Після його смерті на цю посаду був обраний Пюві де Шаванн, віце-президентом — Роден.

Визнання і спадщинаРедагувати

Користувався загальною пошаною, був обсипаний всілякими відзнаками і з 1861 року був членом Французького інституту; помер в Парижі в 1891 році. Ніколи твори художників не досягали при їх житті таких величезних цін, за які продавалися картини Мейссоньє, який отримав, наприклад, за «Кавалерійську атаку» і за «Наполеона I в 1814 р.» по 300 000 франків, а за «Наполеона III при Сольферіно» 200 000 франків (згодом ця картина була перепродана її першим власником за 850 000 франків).

У 1889 році Вінсент Ван Гог писав своєму брату Тео про творчість французького художника: «… для кожного, хто може протягом року споглядати твір Мейссоньє, для нього і на наступний рік знайдеться що в ній подивитися, чи не зважаючи навіть на те, що Мейссоньє був людиною, який створював у свої найщасливіші дні досконалі роботи. Я відмінно знаю, що у Дом'є, Мілле, Делакруа інший малюнок, але в кисті Мейссоньє є щось зовсім французьке, чого ніколи не могли б домогтися голландці; крім того, він сучасний»[11].

Серед його учнів були, зокрема, Франсуа-Луї Франсе і Жан-Батист Едуард Детайль.

ГалереяРедагувати

Деякі інші праціРедагувати

  • «Гра в пікет»,
  • «Три друга»,
  • «Гра в кеглі» (1843, повторення 1865),
  • «Курець»,
  • «Недільний день» (1850),
  • «Лютніст» (1851),
  • «Очікування»,
  • «Любитель картин»,
  • «Бретер» (1857);
  • «Коваль» (1861),
  • «Вершник перед шинком» (1862) і деякі ін.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Ernest Meissonier
  3. Jean Louis Ernest Meissonierministère de la Culture.
  4. а б Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118782967 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. Benezit Dictionary of Artists — 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  6. RKDartists
  7. Мейссонье. БРЭ. Процитовано 2019-04-16. 
  8. Савинская Л. Коллекция живописи князей Юсуповых — феномен художественной культуры России второй половины XVIII – начала ХХ века: пополнение и функционирование // Искусствознание. Журнал по теории и истории искусства. — 2013. — № 1—2 (26 січня). — С. 221—269.
  9. «Век». 1861. — С. 654.
  10. Тарле Е. В. Наполеон. — М. : Пресса, 1992. — С. 406.
  11. Ван Гог, Винсент. Письма / Пер., ст. и коммент. Н. М. Щекотова. Предисл. и ред. А. Эфроса. — М.-Л., 1937. — Т. 2. — С. 226—227.

ЛітератураРедагувати

  • Benedite L. Meissonier, P. [1911].
  • JW Mollett, "J.-L.-E. Meissoniered bis works "(Лондон, 1881). E. Barroumét, «Meissonier» (1893).
  • Булгаков Ф. Мейсонье і його твори, СПБ. 1907 (1908 на обкладинці).

ПосиланняРедагувати