Дави́д Нау́мович Е́хт (* 20 лютого 1902, Київ — † 1982, Москва) — військовик радянських часів, генерал-майор танкової служби — 1943; заслужений майстер спорту СРСР, 16-разовий рекордсмен СРСР та 3-разовий світу, майстер спорту СРСР. Перший чемпіон СРСР по штанзі в середній вазі — 1921 рік. Нагороджений двома орденами Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, трьома — Вітчизняної війни, орденом Богдана Хмельницького та 26 медалями.

Ехт Давид Наумович
Загальна інформація
Національність єврей
Громадянство  СРСР
Народження 20 лютого 1902(1902-02-20)
Київ
Смерть 1982(1982)
Москва
Поховання Москва
Зріст 175
Вага 80
Військове звання генерал-майор
Спорт
Країна Російська імперіяСРСР СРСР
Вид спорту важка атлетика
Дисципліна штанга
Спортивне звання майстер спорту
Участь і здобутки
Світові змагання 3-разовий світовий рекордсмен
Національні змагання

56-разовий рекордсмен УРСР,


16-разовий рекордсмен СРСР
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни II ступеня медаль «За відвагу» медаль «За оборону Ленінграда»
заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений майстер спорту СРСР
Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Вітчизняної війни II ступеняОрден Вітчизняної війни II ступеняОрден Вітчизняної війни II ступеняОрден Богдана Хмельницького III ступеняМедаль «За відвагу»
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За оборону Ленінграда»
 Генерал-майор

Життєпис ред.

Його батько працював токарем. 1915 року закінчив 2 класи міського училища. До 1920 року працював на виробництві — помічником слюсаря, слюсарем-мотористом в автомайстерні.

У 1916—1950 роках брав участь в змаганнях по важкій атлетиці.

З 1920 року — в рядах Червоної армії, воював з Білою армією як водій панцерника. В складі зведеного морського загону вів бої за Одесу, по закінченні громадянської війни залишився служити в дивізії Блюхера.

П'ятиразовий чемпіон СРСР — 1921, 1922, 1923 (на тих змаганнях Яків Шепелянський став другим в найлегшій вазі), 1924, 1926 роки — у вазі 75 кг, згодом — 82,5 кг.

Блюхер рекомендував його в Броньову школу при Центральному броньовому управлінні у Москві.

Найкращий штангіст СРСР в середній вазі у 1924—1926 роках.

56-разовий рекордсмен УРСР.

1933 року очолив технічний відділ пробігу-випробування автомобілів Московського та Горьківського заводів по маршруту Москва — Каракуми, за 86 днів колона подолала 9500 км по бездоріжжі та пустелях; за це нагороджений орденом Леніна.

У 1936—1940 роках — військовий радник в Монголії, інженер 2-го рангу, учасник боїв з японцями 1939 року; нагороджений медаллю «За відвагу» та двома монгольськими орденами «Полярна Зірка».

З осені 1940 — помічник начальника по технічній частині, військовий інженер 1-го рангу Ленінградських червонопрапорних бронетанкових курсів вдосконалення командного складу РСЧА.

В часі нацистсько-радянської війни у 1941—1942 роках був заступником командира танкового корпусу.

У боях під Ленінградом у одній з контратак було вбито екіпаж танка, Ехт був важкопоранений в ногу, отямився пізно ввечері. Перев'язавши ногу, він пробирався з оточення, несучи із собою 20-кілограмовий клин затвору гармати.

У одному з нічних боїв зимою 8 радянських танків провалилися під лід. Командир батальйону поставив завдання підполковнику Ехту за добу їх дістати; при мінус 30 Давид у саморобному водолазному костюмі особисто більше десяти разів пірнав з буксирувальним тросом, всі 8 танків дістали.

У 1942—1945 — заступник командира танкової армії. Станом на лютий 1945-го — замісник командуючого 3-го Українського фронту по ремонту, постачанню та експлуатації.

Протягом 1945—1948 років — заступник командира бронетанкових військ Південної групи військ.

У 1948-1960-х — помічник командира 5-ї гвардійської танкової армії, служив в Бобруйську. З 1960 року — в запасі.

Спеціаліст військової справи; по його розробці виготовлені

  • лічильник-автомат для артилерії,
  • протиковзальні ланцюги для бронеавтомобілів,
  • прилад для відсмоктування пилу з відділень танка,
  • прилад для очистки гусениць танка.

Написав «Шлях до сили» — Москва, 1964 та «Займайтесь важкою атлетикою».

Юрій Власов та Леонід Жаботинський вважали його за свого вчителя[1].

Примітки ред.

  1. [Підійди до штанги (рос.). Архів оригіналу за 22 квітня 2014. Процитовано 8 березня 2014. Підійди до штанги (рос.)]

Джерела ред.

[[Категорія:Учасники Другої світової війни] з СРСР]