Анатолій Васильович Ефрос (справжнє ім'я: Натан Ісайович Ефрос[3]; 3 липня 1925, Харків, УРСР, СРСР — 13 січня 1987, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський режисер театру і кіно, педагог. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1976).

Ефрос Анатолій Васильович
Дата народження 20 вересня 1925(1925-09-20) або 3 липня 1925(1925-07-03)[1]
Місце народження Харків, СРСР
Дата смерті 13 січня 1987(1987-01-13)[2] (61 рік)
Місце смерті Москва, СРСР
Поховання Кунцевське кладовище
Громадянство  СРСР
Alma mater Російський університет театрального мистецтва
Професія театральний режисер, кінорежисер
Кар'єра 1951—1986
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів
Заслужений діяч мистецтв РРФСР
IMDb ID 0250620

Біографія ред.

Народився в родині службовця авіаційного заводу. У роки німецько-радянської війни до 1945 року перебував в евакуації в Пермі, де працював слюсарем на Харківському авіаційному заводі, який був евакуйований тодішнє місто Молотов.

З дитинства захоплювався театром, тому в 1943 році вступив до акторської студії Завадського Ю. О. при Театрі імені Моссовєта, який в той час знаходився в евакуації. В 1944 році — вступив на режисерський факультет Російського інституту театрального мистецтва, який закінчив в 1950 році (майстерня Петрова М. В. та Кнебель М. Й.).

Дебютував як режисер в 1951 році своєю виставою «Прага залишається моєю» у Центральному будинку культури залізничників. На професійній сцені дебютував у тому ж році у виставі «Приїжджайте в Дзвінкове» за п'єсою Корнійчука О. Є. в Московському обласному драматичному театрі ім. Острівського.

Центральний дитячий театр ред.

В 1951—1953 роках Ефрос набирався досвіду в Рязанському драматичному театрі. У 1954 році став художнім керівником Центрального дитячого театру в Москві.

В Центральному дитячому театрі свою кар'єру починали Олег Єфремов та запрошені Ефросом актори Олег Табаков і Лев Дуров.

«Ленком» і Театр на Малій Бронній ред.

У 1963—1967 рр. — Ефрос став головним режисером театру «Ленком», який в ті часи переживав не кращі дні. За короткий час йому вдалось відродити цей театр. В репертуарі він надав перевагу сучасній драматургії.

В 1967—1984 рр. — став режисером в театрі на Малій Бронній. Коли засновник театру на Таганці і режисер Юрій Любимов потрапив в немилість і був позбавлений радянського громадянства в 1984 році. Призначення призвело до конфліктів у трупі.

Роботи ред.

Театральні роботи ред.

Ранние постановки

Рязанський драматичний театр

Центральний дитячий театр

«Современник»

Фільмографія ред.

Режисер-постановник:

Сценарист:

Нагороди ред.

Примітки ред.

  1. Большая российская энциклопедияМосква: Большая российская энциклопедия, 2004.
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Анатолій Ефрос в енциклопедії «Кругосвет». Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 24 червня 2018. 
  4. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 2 июля 1985 года № 2762 «О награждении тов. Эфроса А. И. орденом Трудового Красного Знамени». Архів оригіналу за 27 березня 2019. 

Посилання ред.