Ефор (грец. Ἔφορος, 405 — 330 до н. е.) — давньогрецький історик. Згадується як один із «семи мудреців». Походив із м. Ким в Еолії. Був учнем Ісократа.

Ефор
Народився 400 до н. е.
Кими Еолідські, Ізмір (іл), Туреччина
Помер 330 до н. е.
Діяльність історик, письменник
Галузь історик
Вчителі Ісократ
Знання мов давньогрецька
Magnum opus Historiesd
Діти Демофіл[d]

«Історія»

ред.

Сумлінно збираючи матеріали під час подорожей та інші свіжчення, Ефор спочатку склав план історії усіх народів. Проте відкинувши часи добу міфів, розпочав записувати історію грецьких народів, зокрема й колоній, з часу повернення Гераклідів. Так постала найголовніша праця Ефора — «Історія» у 30-ти томах. Закінчується виклад описом військових подій македонського царя Філіппа ІІ у 340 до н. е..

Загалом, для Ефора характерне негативне ставлення до сучасної йому цивілізації та ідеалізація життя і моралі відсталіших народів. «Історія» Ефора дійшла до нас у фрагментах і переказах пізніших античних авторів.[1]

Примітки

ред.
  1. Велика радянська енциклопедія. Архів оригіналу за 31 травня 2009. Процитовано 19 лютого 2009.