Ефедра хвощевидна

вид рослин

Ефедра хвощевидна[джерело?] (Ephedra equisetina) — вид голонасінних рослин класу гнетоподібних.

Ефедра хвощевидна
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Голонасінні (Gymnosperms)
Відділ: Гнетоподібні (Gnetophyta)
Клас: Гнетоподібні (Gnetopsida)
Порядок: Ефедроцвіті (Ephedrales)
Родина: Ефедрові (Ephedraceae)
Рід: Ефедра (Ephedra)
Вид:
E. equisetina
Біноміальна назва
Ephedra equisetina
Bunge, 1852

Опис ред.

Багаторічний, густо гіллястий чагарник висотою до 1–1,5 м. Корінь товстий, довгий, гіллястий. Стебло поодиноке або їх кілька, товсте, від основи гіллясте, дерев'яніє, сіре; гілочки вгору спрямовані, прямі, стирчать, діаметром 1,5–2 мм, членисті, гладкі, зелені, тонко борознисті, з міжвузлями до 2 см.

Поширення, екологія ред.

У природі ареал виду охоплює Кавказ, заволзькі райони південного сходу європейської частини Росії, Західного Сибіру, ​​гори Середньої Азії, Східний Тянь-Шань, Монголію і Китай.

Типово гірська рослина, звикла переважно до горно-степового, горно-лісового та субальпійського поясу. Виростає на кам'янистих ділянках, щебенистих осипи і в ущелинах скель на висоті 1000-1800 м над рівнем моря, де вкорінюється завдяки потужній кореневій системі. Утворює негусті, але великі зарості.

Вимоглива до світла.

Здатна розмножуватися вегетативно, поділом кущів.

Примітки ред.

Джерела ред.

  • Гаммерман А. Ф., Гром И. И. . Дикорастущие лекарственные растения СССР. — 4-е изд., перераб. и доп. — М. : Медицина, 1976. — 288 с. — 415 000 прим. — С. 26.
  • Мазнев Н. И. . Энциклопедия лекарственных растений. — 3-е изд., испр. и доп. — М. : Мартин, 2004. — 496 с. — 10 000 прим. — ISBN 5-8475-0213-3. — С. 439—440.
  • Муравьёва Д. А., Самылина И. А., Яковлев Г. П. . Фармакогнозия: Учебник. — 4-е изд., перераб. и доп. — М. : Медицина, 2002. — 656 с. — ISBN 5-225-04714-9. — С. 374—377.
  • Турова А. Д., Сапожникова Э. Н. . Лекарственные растения СССР и их применение. — 4-е изд., стереотип. — М. : Медицина, 1984. — 304 с. — 100 000 прим. — С. 17—19.

Посилання ред.