Еудженіо Ладзаріні
Еудже́ніо Ладзарі́ні (італ. Eugenio Lazzarini; народився 26 березня 1945, Урбіно, Італія) — італійський мотогонщик, триразовий чемпіон світу з шосейно-кільцевих мотогонок MotoGP: двічі в класі 50сс (1979, 1980) та одного разу у класі 125сс (1978).
| Еудженіо Ладзаріні італ. Eugenio Lazzarini | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Еудженіо Ладзаріні, 2010 рік | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Національність |
 італієць | ||||
| Громадянство |
Італія | ||||
| Народження |
26 березня 1945 (79 років) Урбіно, Італія | ||||
| Спорт | |||||
| Вид спорту | мотоспорт | ||||
| Дисципліна | MotoGP: 50сс, 125сс, 250сс | ||||
| Участь і здобутки | |||||
 Еудженіо Ладзаріні у Вікісховищі | |||||
| |||||
Біографія ред.
Кар'єра мотогонщика ред.
У 1967 році Еугеніо Лаззаріні переміг на чемпіонаті Італії в класі 125сс серед юніорів. В наступному році перейшов в розряд «дорослих», посівши у чемпіонаті Італії четверте місце, виступаючи у класі 125сс на мотоциклі Bultaco.[1] У 1969 році Лаззаріні, виступаючи за кермом Aermacchi, покращив свої результати у чемпіонаті Італії, посівши друге місце.[2]
Кар'єра Еугеніо Лаззаріні в чемпіонаті світу починається в 1969 році, коли він взяв участь у двох гонках в класі 50сс з Morbidelli та одній в класі 250сс з Benelli. У наступні три роки він брав участь у декількох гонках протягом сезону.
Перший повноцінний сезон у чемпіонаті світу Лаззаріні провів у 1973 році, провівши вісім гонок у класі 125сс з Maico. Цей рік подарував Еугеніо першу перемогу на етапах серії, яка сталася на Гран-Прі Нідерландів у класі 125сс.
Залишивши виступи у класі 50сс в 1970 році, Лаззаріні знову повертається до нього у 1975 році, до кінця кар'єри регулярно виступаючи у двох класах: 50сс і 125сс (окрім сезонів 1981 і 1984 років, коли він виступав лише у 125сс).
У 1975 році Еугеніо виграв свій перший Гран-Прі в класі 50сс: у Швеції на Piovaticci.
У 1978 році Лаззаріні завоював свій перший титул чемпіона світу, виступаючи в класі 125cc на MBA, протягом сезону вигравши 4 з 10 гонок.
В наступному році Еугеніо повторив свій успіх, вигравши чемпіонат світу в класі 50сс, виступаючи на Kreidler. У 1980 році Лаззаріні вдруге поспіль виграв чемпіонат світу в класі 50сс, виступаючи на IPREM — мотоциклі, який сконструював його друг Гвідо Манчіні, що до цього був звільнений з Kreidler.
Кар'єру у MotoGP Еугеніо Лаззаріні завершив у 1984 році.
Кар'єра менеджера ред.
Після завершення виступів у MotoGP як мотогонщик, Еугеніо Лаззаріні розпочав свою кар'єру як менеджер команди «Team Italia». Під його керівництвом гонщикам команди тричі поспіль вдалося виграти чемпіонат світу в класі 125сс:[3]
| Сезон | Мотоцикл | Гонщик |
|---|---|---|
| 1985 | Garelli | Фаусто Грезіні
|
| 1986 | Garelli | Лука Кадалора
|
| 1987 | Garelli | Фаусто Грезіні
|
У 2003 році президент Італії Чампі нагородив Еугеніо Лаззаріні почесною відзнакою «Кавалер ордена за заслуги перед Італійською Республікою», що підняло його в один ряд із такими видатними італійськими чемпіонами, як Джакомо Агостіні, Бруно Руффо, П’єр Паоло Б’янчі та Карло Уббіалі.
Онук Еугеніо Лаззаріні, Іван теж професійно займався мотоспортом, виступаючи на чемпіонаті світу з Supermoto.
Статистика виступів ред.
MotoGP ред.
У розрізі сезонів ред.
| Сезон | Клас | Мотоцикл | Гонки | Перемоги | Подіуми | Поули | Очки | Місце |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1969 | 50cc | Morbidelli | 2 | 0 | 0 | 0 | 6 | 21 |
| 250cc | Benelli | 1 | 0 | 0 | 0 | 4 | 33 | |
| 1970 | 50cc | Morbidelli | 2 | 0 | 0 | 0 | 9 | 12 |
| 125cc | Morbidelli | 1 | 0 | 0 | 0 | 5 | 31 | |
| 1971 | 125cc | Maico | 2 | 0 | 0 | 0 | 3 | 32 |
| 1972 | 125cc | Maico | 4 | 0 | 0 | 0 | 22 | 11 |
| 1973 | 125cc | Maico | 8 | 1 | 2 | 0 | 59 | 5 |
| 1974 | 125cc | Piovaticci | 2 | 0 | 0 | 0 | 9 | 20 |
| 1975 | 50cc | Piovaticci | 7 | 1 | 6 | 7 | 61 | 2 |
| 125cc | Piovaticci | 8 | 0 | 3 | 1 | 47 | 5 | |
| 1976 | 50cc | Morbidelli | 7 | 0 | 4 | 0 | 53 | 4 |
| 125cc | Morbidelli | 6 | 0 | 1 | 0 | 26 | 7 | |
| 1977 | 50cc | Kreidler | 6 | 2 | 5 | 3 | 72 | 2 |
| 125cc | Morbidelli | 9 | 1 | 8 | 1 | 105 | 2 | |
| 1978 | 50cc | Kreidler | 5 | 2 | 5 | 3 | 64 | 2 |
| 125cc | MBA | 10 | 4 | 8 | 5 | 114 | 1 | |
| 1979 | 50cc | Kreidler | 5 | 5 | 5 | 4 | 75 | 1 |
| 125cc | MBA | 4 | 0 | 0 | 0 | 22 | 15 | |
| 1980 | 50cc | Kreidler Van Veen | 6 | 2 | 6 | 1 | 74 | 1 |
| 125cc | Iprem | 2 | 0 | 0 | 0 | 8 | 17 | |
| 1981 | 125cc | Iprem | 1 | 0 | 0 | 0 | 8 | 18 |
| 1982 | 50cc | Garelli | 5 | 3 | 5 | 1 | 69 | 2 |
| 125cc | Garelli | 9 | 2 | 6 | 3 | 95 | 2 | |
| 1983 | 50cc | Garelli | 5 | 3 | 5 | 2 | 69 | 2 |
| 125cc | Garelli | 7 | 1 | 5 | 3 | 67 | 3 | |
| 1984 | 125cc | Garelli | 8 | 0 | 7 | 1 | 78 | 2 |
| Всього | 132 | 27 | 81 | 35 | 1224 | |||
Примітки ред.
- ↑ Albo 125 CIV 1948/68 (італ.) . Moto Club Paolo Tordi. Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 09.07.2013.
- ↑ Albo 125 CIV 1969/90 (італ.) . Moto Club Paolo Tordi. Архів оригіналу за 26 червня 2020. Процитовано 09.07.2013.
- ↑ Eugenio Lazzarini (італ.) . SOLOMOTO s.a.s. di та F.LLI LAZZARINI s.n.c. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 09.08.2013.
Джерела ред.
- Профіль [Архівовано 31 грудня 2013 у Wayback Machine.] на офіційному сайті MotoGP (англ.)
.svg){kind=small}