Відкрити головне меню

Естрогенові рецептори (EP) — рецептори, що належать до суперродини нуклеарних рецепторів та агоністами яких є естрогени. Виділяють ЕР альфа (EPα) та ЕР бета (EPβ). Як більшість інших стероїдних рецепторів, EP мають домен з ліганд-незалежною активуючою функцією на N-кінці, ДНК-зв'язучий домен, hinge-домен (D-домен), а також ліганд-зв'язуючий/димеризуючий домен на C-кінці.[1]

Естрогеновий рецептор альфа
PBB Protein ESR1 image.png
Димер ліганд-зв’язуючої ділянки ЕР альфа
Ідентифікатори
Символ ESR1
Інші символи ER-α, NR3A1
OMIM 133430
PDB 1ERE
RefSeq NM_000125
UniProt P03372
Інша інформація
Локус Хр. 6 q24-27
Естрогеновий рецептор бета
Estrogen receptor beta 1U3S.png
Димер ліганд-зв’язуючої ділянки ЕР бета
Ідентифікатори
Символ ESR2
Інші символи ER-β, NR3A2
OMIM 601663
PDB 1QKM
RefSeq NM_001040275
UniProt Q92731
Інша інформація
Локус Хр. 14 q21-22

ФункціяРедагувати

У ссавців ЕР регулюють клітинний ріст та диференціацію, оскільки при зв'язувані з естрогенами завдяки відбувається контроль експресії генів. Під час зв'язування з лігандом, наприклад з 17-бета-естрадіолом, ЕР взаємодіють з ко-активаторами або ко-репресорами, ініціюючи або пригнічюючи таким чином транскрипцію. ЕР зв'язуються з ДНК на елементах естрогенової відповіді, що розміщені на транскрипторних регулюючих сайтах генів.

Експресія рецепторівРедагувати

ЕР розташовані в різних тканинах організму людини. Переважно, ЕР альфа демонструють експресію в ендометрії, стромальних клітинах яєчників, гіпоталамусі. У чоловіків, ЕР альфа визначаються в епітеліальних клітинах еферентного протоку. ЕР бета експресуються в гранульозних клітинах яєчника, тканинах нирки, головного мозку, кістках, міокарді, легенях, передміхуровій залозі, ендотеліальних клітинах.

Участь у розвитку захворюваньРедагувати

Рак молочної залозиРедагувати

На визначенні наявності або відсутності на поверхні і в середині пухлинних клітин рецепторів до гормонів естрогенів (ER, від англ. Estrogen Receptor) і прогестерону (PR, від англ. Progesterone Receptor), рецепторів до епідермального фактора росту HER2/new (укр. хертунеу) та деяких інших молекулярних і генетичних маркерів базується сучасна молекулярна класифікація злоякісних пухлин молочної залози[2].

ПосиланняРедагувати

  1. Dahlman-Wright K, Cavailles V, Fuqua SA, Jordan VC, Katzenellenbogen JA, Korach KS, Maggi A, Muramatsu M, Parker MG, Gustafsson JA (2006). International Union of Pharmacology. LXIV. Estrogen receptors. Pharmacol. Rev. 58 (4): 773–81. PMID 17132854. doi:10.1124/pr.58.4.8. 
  2. Молекулярна класифікація злоякісних пухлин молочної залози. Рак молочної залози в Україні.