Естер Шимерова-Мартинчекова

Естер Шимерова-Мартинчекова (словац. Ester Šimerová-Martinčeková, 23 січня 1909, Братислава, Австро-Угорщина — 7 серпня 2005, Ліптовський Мікулаш, Жилінський край, Словаччина) — словацька маля́рка і художник-декоратор, деякий час працювала в сценографії та журналістиці. Її часто називали першою дамою словацького живопису.[1][2]

Естер Шимерова-Мартинчекова
Ester Šimerová-Martinčeková
Народження 23 січня 1909(1909-01-23)
Братислава, Австро-Угорщина
Смерть 7 серпня 2005(2005-08-07) (96 років)
  Ліптовський Мікулаш, Жилінський край, Словаччина
Національність словачка
Країна Словаччина Словаччина
Жанр живопис
Діяльність художниця, сценограф
У шлюбі з Martin Martinčekd
Нагороди Орден Томаша Ґарріґа Масарика
Орден Мистецтв та літератури
Орден Людовита Штура

БіографіяРедагувати

Естер М.-Шимерова народилася як Естер Фрідрикова (Ester Fridriková), після першого шлюбу її повне ім'я було Естер Фрідрикова-Шимерова, а після другого весілля Естер Шимерова-Мартинчекова.

Під час Першої світової війни вона відвідувала євангелічну школу, а потім гімназію. В останні роки навчання вона приватно відвідувала школу живопису Густава Маллі[sk]. Після закінчення гімназії вона поїхала до Парижа, де вчилася малювати в двох академіях, академії французького художника Родольфа Жуліана, та в приватній школі української художниці Олександри Екстер.[1]

Вже під час навчання в Парижі вона створила кілька важливих робіт, які сьогодні знаходяться головним чином у колекції Словацької національної галереї («Сірий натюрморт», «Шахова композиція», «Порт Дьєпп», «Натюрморт», «Квартет», «Виноград» тощо).[3]

Уже в 1931 році вона виставлялася у Празі. Там вона стала членом відділу мистецтв Умелецької Беседи. У 1932 році вона вийшла заміж за професора Франтішека Шімера і жила з ним у Братиславі. Після розпаду Першої Чехословацької Республіки вона разом із чоловіком виїхала до Протекторату Богемії та Моравії та оселилася в Пльзе́ні.

Під час нападу на Райнгарда Гейдріха її чоловік, як головний лікар лікарні, переховував чехословацьких десантників з Англії. Внаслідок зради гестапо заарештувало його, ув'язнило і стратило. У 1947 році вона вийшла заміж повторно. Після відновлення спільної республіки в 1945 році вона повернулася до Словаччини, була обрана президентом Блоку словацьких художників і брала активну участь у культурному житті. Вона вийшла заміж за адвоката Мартина Мартинчека[sk], тодішнього президента офісу Словацької національної ради, а згодом видатного словацького фотографа.[4]

У 1952 році була змушена переїхати разом зі своїм чоловіком з Братислави до села поблизу Ліптовського Мікулаша. З 1954 року вони мешкали в Ліптовському Мікулаші, де вони прожили до кінця життя.[2]

У 1966 році їй було присвоєно звання заслуженої художниці. Вона виставлялася у багатьох галереях Польщі та за кордоном та отримала багато нагород та відзнак. Естер Шимерова-Мартинчекова створила відносно велику кількість колажів, особливо з мотивом садів та натюрмортів. Окрім живопису, вона також розробляла театральні костюми для Нової сцени[sk] в Братиславі.

НагородиРедагувати

  • 1966 — Присвоєно звання Заслуженої художниці[cs].
  • 1984 — Отримала Ліптовську премію в Ліптовському Мікулаші.
  • 1987 — Чехословацька пошта опублікувала репродукцію картини «Тюльпани» як поштову марку.
  • 1991 — Нагороджена орденом Томаша Ґарріґа Масарика, 4 ступеня (у Празі).
  • 1992 — Отримала нагороду Мартина Бенка.
  • 1998 — Отримала нагороду Мілоша Базовського з Фонду образотворчих мистецтв.
  • 2001 — Отримала премію фонду банку Татра[sk] за свою роботу.
  • 2001 — Нагороджена орденом Мистецтв та літератури, (найвищим званням командор).
  • 2002 — Нагороджена орденом Людовита Штура 1-го класу.
  • 2016 — «Словацька пошта» опублікувала репродукцію картини «Шахова композиція».

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати