Еріх Бахем
| Еріх Бахем | |
|---|---|
| Erich Bachem | |
 | |
| Народився |
12 серпня 1906.svg){kind=small} Німецька імперія, Мюльгайм-на-Рурі |
| Помер |
25 березня 1960 (53 роки) ФРН, Мюльгайм-на-Рурі |
| Країна |
Німеччина |
| Національність | німець |
| Діяльність | Q10497074, інженер |
| Галузь | авіабудування, транспортні засоби |
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини |
| Відомий завдяки: | конструюванням літальних апаратів та трейлерів |
 Еріх Бахем у Вікісховищі | |
Еріх Бахем (нім. Erich Bachem; 12 серпня 1906, Мюльгайм-на-Рурі, Німецька імперія — 25 березня 1960, Мюльгайм-на-Рурі, ФРН), німецький інженер та авіаційний конструктор, також розробляв житлові трейлери. Був піонером європейського караванінгу.
Біографія ред.
Еріх Бахем народився 12 серпня 1906 у місті Мюльгайм-на-Рурі, земля Північний Рейн-Вестфалія.
Конструктор ред.
У 1938, ґрунтуючись на знаннях аеродинаміки та власному конструкторському досвіді, розробив свій перший житловий фургон — «Aero-Sport», котрий був виготовлений на планерному заводі «Wolf Hirth» з клеєної фанери[1]. При організації виробництва сфокусував свою увагу на трьох основних якостях: надійності, звукоізоляції та аеродинаміці.
Від 1933 до 1942 займав посаду технічного директора на фірмі Fieseler у німецькому містечку Кассель, а у 1938 очолив її відділ розвитку[2]. У 1935 Бахем бере участь в розробці багатоцільового Fieseler Fi 156. Разом з ним, творцями «Лелеки» були: керівник проекту Герхард Фізелер (нім. Gerhard Fieseler), начальник конструкторського бюро Райнгольд Мевес (нім. Reinhold Mewes), Віктор Маугш (нім. Viktor Maugsch), Герман Вінтер (нім. Herman Winter)[3] та Зігурд Хернер (нім. Sigurd Hoerner), що відповідав за аеродинаміку[4]. У 1941 — 1942 розробив два проекти висотних винищувачів Fieseler Fi 166, котрі досягали більшої бойової стелі швидше ніж звичайні винищувачі. Перший варіант, був комбінацією ракети з літаком, на основі Messerschmitt Bf 109, з двома реактивними двигунами Jumo 004[Вин. 1]. Ракета повинна була підняти літак на висоту 12000 метрів, потім відділитися та повернутися на землю на парашуті. Другим проектом, був двомісним літак з ракетним двигуном, що використовувався не тільки при запуску, але й і в польоті. Обидві конструкції далі стадії проектування не пішли.
Bachem Ba 349 ред.
10 лютого 1942 заснував «Bachem Werke GmbH» у Бад-Вальдзе. Компанія спочатку будувала запасні частини для поршневих авіадвигунів, а у серпні 1944, разом з німецьким конструктором ракетно-космічної техніки Вернером фон Брауном, виготовила перший пілотований ракетний перехоплювач вертикального зльоту, для атаки бомбардувальників — Ba 349 Natter («Змія»). У вересні 1944 Bachem Werke GmbH отримала контракт на 15 експериментальних літаків. Єдиний пілотований випробувальний політ 1 березня 1945 завершився загибеллю тест-пілота Лотара Зібера (нім. Lothar Sieber; * 7 квітня 1922, Дрезден — † 1 березня 1945, Штеттен-ам-кальтен-Маркт). Часу на продовження льотних випробувань вже не було і, у підсумку, ракетний перехоплювач на озброєння не надійшов[5].
Повоєнний період ред.
У 1948 Бахем, через Данію та Швецію, покинув Німеччину, щоб згодом оселитися в Аргентині. Припускають, що він хотів уникнути американських агентів, котрі планували доправити його до США з групою Вернера фон Брауна в рамках «Операції Скріпка»[2]. В Аргентині, серед іншого, він брав участь у проекті по будівництву заводу музичних інструментів.
У 1952 повернувся до Німеччини та оселився в Бад-Вальдзе, став технічним директором в компанії свого батька Генріха Вільгельма Шварца — «Ruhrthaler Maschinenfabrik Schwarz & Dyckerhoff GmbH», в Мюльгаймі. Там він розробив сучасний корпус шахтного локомотиву Ruhrthaler Vollsicht та інші частини устаткування гірської промисловості, а також магістральні тепловози. З 1957 разом з Ервіном Хумером (нім. Erwin Hymer) розробляє житлові трейлери, що продаються під торговельною маркою «Hymer» — найуспішніший в Європі кемпінг для караванінгу. Бахем захоплювався туризмом і вже до війни мав свої власні проекти, тому був поставлений на чолі збутової мережі, що отримала назву «Eriba»[6]. Марка Eriba збереглася і сьогодні, але тепер уже як частина продукції великого концерну «Hymer». У Німеччині та в сусідніх з нею країнах існують клуби любителів Eriba-Hymer[1].
Останні роки ред.
Еріх Бахем помер 25 березня 1960 у Мюльгаймі-на-Рурі, а у 1978, там само, померла і його дружина Еріка.
Див. також ред.
Посилання ред.
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
Бахем на тлі Ba 349 |
|
|
Трейлер «Eriba» |
|
|
Логотип «Bachem Werke GmbH» |
Примітки ред.
- ↑ а б autocamper.com.ua. Архів оригіналу за 21 серпня 2016. Процитовано 8 серпня 2016.
- ↑ а б spiegel. Архів оригіналу за 3 вересня 2016. Процитовано 8 серпня 2016.
- ↑ UniversalInternetLibrary.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 серпня 2016.
- ↑ luftarchiv.de. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 20 березня 2022.
- ↑ Маловідомі літаки Третього Рейху. Штурмові літаки Третього Рейху. Fw.190 Würger
- ↑ astronautix.com. Архів оригіналу за 5 січня 2009. Процитовано 8 серпня 2016.
Джерела з інтернету та література ред.
- lonesentry.com [Архівовано 28 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- taringa.net
- Каталог [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Національної бібліотеки Німеччини
- Deutschen Nationalbibliothek [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Hartmut Löffel et al.: Erich Bachem; in: Hartmut Löffel (Hg.): Oberschwaben als Landschaft des Fliegens. Eine Anthologie. Konstanz & Eggingen: Edition Isele, 2007; S. 357—360. ISBN 978-3-86142-429-1.
Виноски ред.
- ↑ Junkers Jumo 004 — перший крупносерійний реактивний двигун у світі, виготовлявся на заводах фірми «Junkers» її підрозділом з виробництва авіадвигунів — «Junkers Motorenbau GmbH». Всього, з лютого 1944 по березень 1945, було вироблено 6010 одиниць версій серії B1 і B2, з яких 4752 для літаків — в першу чергу для Messerschmitt Me 262 і Arado Ar 234 Blitz. Після Другої світової війни в закрите містечко ГАЗ-19, що під Куйбишевим, на завод №2 Мінавіапрому, було практично повністю вивезено обладнання заводів фірми «Юнкерс» з міст Дессау та Бернбург, разом з 1000 німецьких та австрійських авіаційних фахівців і розпочато, під маркою РД-10, виробництво реактивних двигунів