Ерік Верлінде

нідерландський фізик

Ерік Петер Верлінде (нід. Erik Peter Verlinde; нар. 21 січня 1962, Воуденберг, провінція Утрехт) — нідерландський фізик-теоретик у галузях теорії струн, гравітації, чорних дір і космології.

Ерік Верлінде
нід. Erik Verlinde
ErikVerlinde.jpg
Народився 21 січня 1962(1962-01-21) (60 років)
Woudenbergd, Утрехт, Нідерланди
Країна Flag of the Netherlands.svg Нідерланди
Діяльність фізик-теоретик, викладач університету, фізик
Alma mater Утрехтський університет
Галузь теоретична фізика
Заклад Амстердамський університет і Утрехтський університет
Науковий керівник Bernard de Witd[1] і Герард 'т Гофт
Аспіранти, докторанти Miranda Chengd[1], Marcel Louis Vonkd[1], Christiaan Michael Hofmand[1], Ivo Lothar Savonijed[1], Gijsbert Theodoor Johan Zwartd[1], Whee Ky Mad[1], Jan Manschotd[1] і Johannes Michael Oberreuterd[1]
Брати, сестри Herman Verlinded
Нагороди
Особ. сторінка staff.science.uva.nl/%7Eerikv/

CMNS: Ерік Верлінде у Вікісховищі

Ерік Верлінде закінчив гімназію в Утрехті. Від 1980 року навчався в Утрехтському університеті. Його науковими керівниками були Герард 'т Гофт і Бернард де Віт[en]. 1988 року Верлінде захистив дисертацію на тему «Теорія конформного поля та її застосування до струн» (англ. Conformal field theory and its application to strings).

До 1993 року Верлінде працював у Інституті перспективних досліджень у професора Едварда Віттена. Верлінде займався галузями квантової теорії поля і теорії струн.

Потім Верлінде працював у теоретичному відділі ЦЕРНу і одночасно викладав в Утрехтському університеті.

1999 року він став професором Принстонського університету. Від 2002 року Верлінде — професор Амстердамського університету, де він продовжував займатися теорією струн.

В теорії поля відома формула Верлінде, яку він вивів у своїй дисертаційній роботі[2].

Ерік Верлінде також працював зі своїм братом-близнюком Германом Верлінде[en], який також є фізиком-теоретиком і працює в галузі теорії струн.

8 грудня 2009 на симпозіумі в голландському інституті Спінози Верлінде запропонував свою теорію гравітації, яка пояснює класичну механіку Ньютона виходячи з голографічного принципу та статистичної термодинаміки[3]. В теорії Верлінде гравітація пояснюється відмінністю в густині ентропії в просторі між двома тілами і в навколишньому просторі. Тяжіння двох макроскопічних тіл (і закон обернених квадратів) пояснюється зростанням повної ентропії зі зменшенням відстані між тілами, тобто, переходом системи в більш імовірний (що реалізується більшим числом мікростанів) макростан. Верлінде каже[4]:

« Закони Ньютона не працюють на мікрорівні, але вони діють на рівні яблук і планет. Ви можете порівняти це з тиском газу. Самі по собі молекули газу не створюють ніякого тиску, але певний об'єм газу чинить тиск. «

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  2. E.Verlinde. Fusion rules and modular transformations in 2 dimensional conformal field theories // Nuclear Physics B : journal. — 1988. — Vol. 300 (28 June). — P. 360—376.
  3. E.P. Verlinde. On the Origin of Gravity and the Laws of Newton // JHEP[en] : journal. — 2011. — Vol. 04, no. 29 (28 June). — arXiv:1001.0785. — Bibcode:2011JHEP…04..029V. — DOI:10.1007/JHEP04(2011)029.
  4. De Volkskrant January 27, 2010. Архів оригіналу за 5 квітня 2013. Процитовано 24 березня 2013. (нід.)

ПосиланняРедагувати