Ернест Бандровський
Ерне́ст Ти́тус Бандро́вський (пол. Ernest Tytus Bandrowski; 3 січня 1853, м. Рава-Руська, нині Львівська область — 28 листопада 1920, м. Краків, Польща) — польський вчений-хімік, громадський діяч. Доктор філософії (Львів, 1877), доктор хімії (Краків, 1880). Член Польської АМ у Кракові (1894).
| Ерне́ст Ти́тус Бандро́вський | |
|---|---|
 | |
| Народився |
3 січня 1853 м. Рава-Руська |
| Помер |
28 листопада 1920 (67 років) м. Краків |
| Поховання | Раковицький цвинтар |
| Громадянство |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина →  Польща |
| Діяльність | вчений-хімік, громадський діяч |
| Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка |
| Науковий ступінь | доктор хімічних наук |
| Знання мов | польська |
| Заклад | Ягеллонський університет |
| Членство | Академія знаньd |
| Посада | посол до Галицького сейму[d] |
| Рід | Q124434464? |
| Нагороди |
 |
Біографія ред.
Син Міхала, брат Юліуша Мар'яна — лікаря, публіциста.[1]
Навчався в гімназіях: при монастирі оо. Василіян у Бучачі, цісарсько-королівській у Станиславові. У Львові закінчив у 1874 році філософський виділ.[2] Від 1882 — професор хімії Технічно-промислової академії в Кракові, згодом декан факультету Ягайлонського університету (1882—1920). З травня 1894 року — обраний член-кореспондент математично-природничого відділу Польської Академії наук. Після смерті Яна Роттера став директором Промислової школи в Кракові (давнішньої Академії). Від 1908 — посол Галицького крайового сейму; у 1915—1918 роках — призначений, від 8 лютого 1919 року — обраний[2] першим віце-президентом Кракова.
Автор «Загальної хімії» у 2-х т. (1891, 1893), «Проекту термінології органічної хімії» (1907).
Батько співачки Еви, двох синів[3].
Помер 28 листопада 1920 року в м. Краків, Польща.
Нагороди ред.
У 1898 році нагороджений лицарським хрестом ордена Франца Йосифа[4].
Примітки ред.
- ↑ Zembicki W. Bandrowski Juljusz Marian (1855—1919) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Т. 1, zeszyt 1. — Reprint. Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — S. 258. — ISBN 8304034840. (пол.)
- ↑ а б Bandrowski Ernest Tytus (1853—1920)… — S. 257.
- ↑ Bandrowski Ernest Tytus (1853—1920)… — S. 258.
- ↑ Odznaczenia jubileuszowe [Архівовано 22 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Nowa Reforma, Nr 277 z 3 grudnia 1898. — S. 5.
Джерела ред.
- Гуцал П., Ткачов С. Бандровський Ернест Тітус // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 75. — ISBN 966-528-197-6.
- Bandrowski Ernest Tytus (1853—1920) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Т. 1, zeszyt 1; Reprint. Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — S. 473—474; 257—258. — ISBN 8304034840. (пол.)
Посилання ред.
- Ernest Bandrowski [Архівовано 30 січня 2020 у Wayback Machine.]. (пол.)
- Ernest Tytus Bandrowski de Nowosielce h. Sas (ID: 1.370.149) [Архівовано 6 квітня 2017 у Wayback Machine.]. (пол.)
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про польського науковця чи науковицю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |