Відкрити головне меню

Еремія Григореску (рум. Eremia Grigorescu; *28 листопада 1863 село Голешей Тиргу-Бужор, жудець Галац, Румунія — †21 липня 1919 Бухарест) — румунський генерал-лейтенант, учасник Першої світової війни, військовий міністр Румунії.

Еремія Григореску
рум. Eremia Grigorescu
EremiaGrigorescu.JPG
Народження 28 листопада 1863(1863-11-28)
село Голешей Тиргу-Бужор, жудець Галац, Румунія
Смерть 21 липня 1919(1919-07-21) (55 років)
Бухарест
Іспанський грип
Громадянство Flag of Romania.svg Румунія
Освіта Паризький університет, Military School of Infantry and Cavalry[d] (1884), Vasile Alecsandri National College[d] (1878), Iași National College[d] (1881) і Q18549426? (1886)
Звання генерал-лейтенант
Командування Q20431268?, 15th Infantry Division (1916-1918)[d], Q25468195?, Q25468213? і Q25468205?
Війни / битви Перша світова війна
Нагороди
Орден Михайла Хороброго
Орден Святої Анни
Кавалер Великого Хреста ордена Почесного легіону
ордена Лазні
Еремія Григореску у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Народився в селі Голешей поблизу Тиргу-Бужор. Освіту здобув в середній школі в Галаці і в Ясському колежді на медичному факультеті.

У 1884 був зарахований на румунську військову службу в артилерію і відряджений в Сорбонський університет для проходження курсу математики. У 1887 прийнято в військове міністерство Румунії, де служив до початку XX століття. У 1907 очолив військово-інженерну школу, потім командував 14-ю піхотною дивізією.

Напередодні Першої світової війни отримав у командування 15-ту піхотну дивізію, на чолі якої боровся в Карпатах проти Австро-Угорщини. У жовтні 1916 Григореску зупинив наступ в німецьких військ Молдавії, за що в січні 1917 російський імператор Микола II подарував йому орден св. Георгія 4- го ступеня.

24 жовтня 1918 Григореску був призначений військовим міністром Румунії, але перебував на цій посаді недовго, оскільки вже 28 листопада був призначений міністром торгівлі і промисловості. Незадовго до смерті, що послідувала 21 липня 1919 в Бухаресті, Григореску був призначений генерал-інспектором армії.

ДжерелаРедагувати