Ергономі́чність — це сукупність властивостей, які характеризують пристосованість конструкції товару до взаємодії зі споживачем (користувачем) з урахуванням фізико-біологічних особливостей людини.

Ергономічність продукції — властивість конкретної продукції, яка полягає в узгодженні її технічних характеристик з ергономічними потребами (вимогами) чи властивостями людини-користувача (споживача)[1].

До головних умов раціонального ергономічного конструювання відносять обов'язковий облік специфічних компонентів системи «людина — техніка — середовище», що виявляються в процесі функціонування виробу. Такими особливостями вважають:

  • вид виробу та особливості його роботи;
  • своєрідність людського організму;
  • умови навколишнього середовища.

Однак для переважної більшості споживачів ергономічність будь-якого товару ототожнюється зі зручністю. Зручність використання можна визначити як сукупність усіх властивостей, що характеризують рівень комфортності у взаємодії людини з предметом. Як відомо, споживач передовсім звертає увагу саме на ті властивості виробу, що його цікавлять. Перевагу споживачі віддають корисним результатам, а не технічному процесу їх створення. Найпростіша утилітарна взаємодія людини з речами має місце за використання предметів особистого споживання — одягу, взуття тощо. Ці речі є немовби частиною самої людини, тому вони мусять мати конструкцію й форму, яка б відповідала її анатомії й фізіології.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ДСТУ 3278—95 Державний стандарт України. Система розроблення та постачання продукції на виробництво. Основні терміни та визначення.

ДжерелаРедагувати

  • Тлумачний російсько-українсько-англійський словник з інтелектуальної власності. Основні терміни: понад 2000 термінів / уклад.: М. Д. Гінзбург, Л. М. Дунаєвський, І. О. Требульова та ін.; за заг. ред. А. А. Рудніка. — Харків, 1999. — 560 с.