Еппле Жанна Володимирівна
Жанна Володимирівна Еппле (нар. 15 липня 1964 року, Москва) — радянська та російська акторка театру і кіно, телеведуча. Заслужена артистка Росії (2010)[2].
| Жанна Еппле | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | рос. Жанна Владимировна Эппле | |||
| Народилася |
15 липня 1964[1] (59 років) Москва, СРСР | |||
| Громадянство |
 СРСР Росія | |||
| Діяльність | акторка, ведуча, телеведуча | |||
| Alma mater | Російський університет театрального мистецтва | |||
| Роки діяльності | 1986 — тепер. час | |||
| IMDb | nm1081141 | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
|
| ||||
 Жанна Еппле у Вікісховищі | ||||
Внесена до бази даних українського сайту «Миротворець» за «свідоме порушення українського кордону» і участь у заходах на окупованому півострові. У 2016 році вона брала участь у постановці трупи Московського незалежного театру «Анна Кареніна» в Криму[3].
Життєпис ред.
Народилася 15 липня 1964 року в Москві в родині Володимира Миколайовича Еппле (1929-2000), директора НДІ торф'яної промисловості (інженера за фахом) та вчительки Людмили Миколаївни Еппле (в дівоцтві Трудолюбової) (нар. 1945). Прізвище Еппле належало французьким аристократам; бабуся по батькові - походила з єврейської сім'ї Ентін.
Після народження її відправили на Сахалін до батьків матері. Дід був журналістом, бабуся працювала головним бухгалтером в управлінні виправно-трудових установ (УВТУ). У них було мало вільного часу і складні стосунки в родині, тому Жанну віддали в дитячий сад-інтернат, де вона пробула п'ять років. Коли настав час іти до школи, мама забрала її до Москви. До того часу вона встигла розлучитися і у Жанни з'явився вітчим Сергій Володимирович Уланцев. Він працював на високій посаді в міністерстві і добре ставився до названої доньки. З рідним батьком вона бачилася не часто, але кожну зустріч той перетворював на свято, возив її до Сергія Гінзбурга в дачне селище «Відпочинок», де жили вчені і винахідники, у Молдавію. Тато потім одружився вдруге, у нього народився син Микола, брат Жанни.
У школі вона навчалася добре, займалася художньою гімнастикою, плаванням, фігурним катанням, балетом та музикою[4][5][6][7].
Навчалася в ГІТІСі. Грала в Театрі Комедії (нині — «Театр на Покровці»).
Акторка Московського драматичного театру ім. К. С. Станіславського.
Ведуча (разом з Володимиром Винокуром) програми «Вино-шоу-кур» на російському телебаченні, співведуча програми «Клуб колишніх дружин» на телеканалі ТНТ. У 2015 році працювала ведучою медичного ток-шоу «Немає заборонених тем» на каналі «Домашній» в парі з Сергієм Арсеніним[8].
Особисте життя ред.
- Перший чоловік Олексій Бакай, балетмейстер і танцівник, виїхав до США.
- Фактичний чоловік — кінооператор, потім підприємець Ілля Ілліч Фрез, син режисера Іллі Фреза. Два сина: Потап Фрез (нар. 18 грудня 1991)[9] та Юхим Фрез (нар. 2 листопада 2000)[10]. Онук Северин (нар. 3 лютого 2018).[11]
Фільмографія ред.
- 1987 — Абориген — Олена
- 1990 — Спритник і хіпі — Олена («хіпі»)
- 1991 — Заряджені смертю — Діана Трівілл, стриптизерка
- 1992 — Білі одежі — Олена Володимирівна Блажко
- 1999 — Директорія смерті — Лариса Олександрівна
- 1999 — Транзит для диявола — Лада Костюнець
- 2000 — Марш Турецького — Тамара, наркодилер, племінниця Ніно
- 2002 — За лаштунками — режисер ТБ
- 2003 — Євлампія Романова. Слідство веде дилетант — Надя
- 2003 — Моя рідня — Неллі
- 2003 — Щит Мінерви — дружина
- 2004 — Марш Турецького — Тамара, наркодилер, племінниця Ніно
- 2004 — 2007 — Бальзаківський вік, або Всі чоловіки сво... — Юля Шашкова
- 2005 — Навіжена — Ксенія Оверська
- 2006 — Справжній Дід Мороз — Олена Юріївна Нікітіна
- 2006 — Велика любов — стюардеса Таня
- 2006 — Рейки щастя — провідник Віра
- 2007 — Пиріжки з картоплею — Віра
- 2007 — Янгол-охоронець — Ліза Свиридова
- 2008 — Репортери — Галина, редактор
- 2008 — 2010 — Любов під грифом «Цілком таємно» — Тетяна / Марина Ігорівна
- 2010 — Папараца — Ельвіра, мати Ніки
- 2010 — Робінзон — Ольга
- 2010 — Галигін. Ру — мама Шаркова
- 2010 — Віра, Надія, Любов — Клара
- 2011 — 2012 — Обручка — Мальвіна
- 2012 — Білий мавр, або Інтимні історії про моїх сусідів — Віка, дружина Леоніда
- 2012 — Виходжу тебе шукати 2 — Алла Сергіївна Вагнер
- 2013 — Бальзаківський вік, або Всі чоловіки сво… 5 років потому — Юля Шашкова
- 2013 — Фатальна спадщина — Олена Вікторівна Ульянова, мати Тоні
- 2014 — Земський лікар. Любов всупереч — Олена Сергіївна
- 2014 — Неспокійний відділок — Ольга Левицька
- 2015 — Непідкупний — Алла Сергіївна, дружина Анісімова
- 2015 — Хороший хлопчик — мама Спічі
- 2015 — Погана сусідка — мама Олі
- 2015 — Бармен — мати Юлії
- 2015 — 25-а година — єва Бронський
- 2016 — Син мого батька — Олена, дружина Дашкевича
- 2016 — Швидкі родичі — Лариса Кондратьєва
- 2018 — Сусіди — Елла
Примітки ред.
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ Почётное звание присвоено указом Президента России № 1616 от 27.12.2010 [Архівовано 13 жовтня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Російська актриса Жанна Еппле потрапила в базу «Миротворця». Архів оригіналу за 18 квітня 2018. Процитовано 23 листопада 2018.
- ↑ Жанна Эппле: «Я проклята»[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Жанна Эппле: «Я проклята»[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Жанна Эппле: «Я проклята»[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Жанна Владимировна Эппле peoples.ru. Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 4 жовтня 2018.
- ↑ «Нет запретных тем»: Жанна Эппле – о том, как сохранить молодость. 23 марта на телеканале «Домашний» стартует самое женское шоу о здоровье «Нет запретных тем». Актриса, телеведущая Жанна Эппле и врач, директор НИИ натуротерапии Сергей Арсенин расскажут телезрительницам, как сохранить молодость, красоту и правильно следить за здоровьем. Теленеделя. 24 березня 2015. Архів оригіналу за 6 жовтня 2018. Процитовано 4 жовтня 2018.
- ↑ Potap Frez. vk.com. Процитовано 19 лютого 2018.
- ↑ Efim Frez. vk.com. Процитовано 19 лютого 2018.
- ↑ Жанна Эппле в Instagram: «Добро пожаловать в наш дом, СЕВЕР. Постигай этот мир так, как и положено северу - напористо и крепко, Мы с твоими родителями сделаем все,…». Instagram. Процитовано 19 лютого 2018.
Посилання ред.
- Офіційний сайт [Архівовано 21 вересня 2019 у Wayback Machine.]