Ентре-Ріос

провінція Аргентини

Е́нтре-Рі́ос (ісп. Entre Ríos — «між річками») — провінція Аргентини, розташована на північному сході країни. Межує з провінціями Буенос-Айрес на півдні, Коррієнтес на півночі, Санта-Фе на заході, і з Уругваєм на сході. Столиця провінції — Парана. Разом з провінціями Кордова і Санта-Фе, починаючи з 1999 року, провінція розглядається як частина економічно-політичної асоціації, відомої як Центральний регіон[3].

Ентре-Ріос
—  Провінція  —

Entre Ríos

Escudo de la Provincia de Entre Ríos.svg
Flag of Entre Ríos.svg
Герб провінції Ентре-Ріос Прапор провінції Ентре-Ріос
Entre Rios Province Montage.png
Столиця Парана
Країна Аргентина Аргентина
Межує з: сусідні адмінодиниці
Буенос-Айрес, Санта-Фе, Коррієнтес, Сальто, Пайсанду, Ріо-Неґро, Соріано, Колонія ?
Департаментів 17
Офіційна мова Іспанська
Населення (2010)
 - повне 1 236 300[1] (7-ма)
 - густота 15,69 (7-ма)
Етнікон Entrerriano
Площа
 - повна 78 781 км² (17-та)
Висота
 - максимальна 57 м
 - мінімальна 57 м
Часовий пояс UTC-3
ВВП 8,18 млрд. $ ]]
ІРЛП 0,822 (2010)[2]
Губернатор Густаво Бордет
Вебсайт entrerios.gov.ar
Код ISO 3166-2 AR-E
Провінція Ентре-Ріос на мапі Аргентини

Провінція Ентре-Ріос на мапі Аргентини
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Ентре-Ріос

ГеографіяРедагувати

Провінція Ентре-Ріос разом з провінціями Місьйонес і Коррієнтес входить до складу Аргентинської Месопотамії, обмеженої на сході і заході річками Парана і Уругвай відповідно.

Рельєф Ентре-Ріоса горбистий, поборознений великою кількістю річок. Найважливішими річками є Парана, Гвайкіраро, Мокорета, Уругвай.

У провінції Ентре-Ріос переважають 5 типів ґрунтів[4]:

Клімат Ентре-Ріоса змінюється від субтропічного на півночі до помірного на півдні. Переважають вітри Памперо і Судестада. Середня річна кількість опадів становить 1000 мм. Середня температура повітря влітку 26 °C на півночі і 19-23 °C на півдні, узимку — 7-10 °C[5].

ІсторіяРедагувати

 
Франсіско Рамірес
 
Спорудження тунелю Рауль Уранга — Карлос Сильвестре Беньїс (1970-ті)

До приходу європейців територія, де зараз знаходиться провінція Ентре-Ріос, була заселена індіанцями чана, тумбуе, чарруа, гуарані.

Під владою іспанської корони Ентре-Ріос входив з 1617 року до віце-королівства Перу, а з 1783 року — до віце-королівства Ріо-де-ла-Плата. Перші європейські поселення Ентре-Ріоса Сан-Антоніо-де-Гвалегвай-Гранде, Консепсьйон-дель-Уругвай і Сан-Хосе-де-Гвалегвайчу були засновані 1783 року.

1810 року населення Ентре-Ріоса підтримало Травневу Революцію і надало допомогу військам Мануеля Бельграно. Але 1811 року відносини з Буенос-Айресом різко погіршилися через те, що центральна влада погодилася на окупацію міст провінції військами роялістів. 1820 року Франсіско Рамірес оголосив про незалежність Республіки Ентре-Ріос, до якої також увійшла територія сучасної провінції Коррієнтес, але держава проіснувала лише рік, до смерті засновника.

З 1853 по 1860 роки, внаслідок виходу Буенос-Айреса з Аргентинської конфедерації, конгрес назвав Парану тимчасовою столицею країни, а губернатора Ентре-Ріоса Хусто Хосе де Уркісу — президентом. 1860 року була прийнята конституція провінції.

У 1853—1930 роках до Ентре-Ріоса прибула значна кількість європейських мігрантів, які переважно засновували сільськогосподарські поселення. У 1930-х роках внаслідок Великої Депресії селяни почали масово переселятися до міст, завдяки чому розпочалася хвиля індустріалізації.

Численні державні перевороти у 1930—1983 роках звели до мінімуму автономію Ентре-Ріоса. Найпомітнішими подіями цього періоду вважається спорудження тунелю Рауль Уранга — Карлос Сильвестре Беньїс, який поєднав міста Парана і Санта-Фе, та будівництво ГЕС Сальто-Гранде у 1974—1979 роках.

Створення економічного союзу Меркосур 1991 року мало велике значення для провінції Ентре-Ріос завдяки її розташуванню на перетині шляхів сполучення чотирьох країн, які увійшли до блоку.

2004 року спорудження целюлозно-паперового комбінату на уругвайському березі річки Уругвай стало причиною відтоку туристів з міст Гвалегвайчу і Колон у провінції Ентре-Ріос, що згодом вилилося у дипломатичний конфлікт між двома країнами.

1 листопада 2008 року була затверджена нова конституція провінції Ентре-Ріос[6].

 
Вирощування сої у провінції Ентре-Ріос

ЕкономікаРедагувати

Найважливішими галузями економіки провінції Ентре-Ріос є сільське господарство та туризм, дещо менше значення мають гірництво та промисловість.

Головними сільськогосподарськими культурами провінції є рис, соя, пшениця, кукурудза, цитрусові та евкаліпт. Ентре-Ріос є найбільшим аргентинським виробником мандаринів, апельсинів і рису. У скотарстві переважають вирощування великої рогатої худоби і птахівництво, менш розвинене вівчарство.

У промисловості найрозвиненішою є харчова галузь. Також важливою є деревообробна, хімічна, металургійна та машинобудівна промисловість.

ТранспортРедагувати

Провінція Ентре-Ріос розташована на перехресті важливих шляхів сполучення у Південній Америці. Оскільки провінція оточена річками, мости грають важливу роль у її транспортній системі. Три мости поєднують Ентре-Ріос з Уругваєм: Лібертадор Сан Мартін, Хенераль Артігас та міст по дамбі Сальто-Гранде. Між містами Росаріо у провінції Санта-Фе і Вікторія в Ентре-Ріосі збудовано міст Росаріо-Вікторія. Головним шляхом з провінції Буенос-Айрес до Ентре-Ріоса є міст Сарате — Брасо-Ларго. Водним кордоном з провінцією Коррієнтес є річки Гвайкіраро та Мокорета, над якими проведено три і два мости відповідно. Під річкою Парана прокладено тунель Рауль Уранга — Карлос Сильвестре Беньїс довжиною 2 397 м.

Загалом у провінції налічується 2 500 км асфальтованих доріг, з яких найважливішими є національні автотраси № 12, 14, 18, 127 і провінційні № 11, 6, 39[7]. Також є 2000 км залізничних шляхів.

ОсвітаРедагувати

Освіта у провінції Ентре-Ріос (2009)[8]
Рівень Навчальних закладів Учнів Працівників
 Дошкільні 1 174 43 348 2 422
 - державні 1 006 30 167 1 755
 - приватні 168 13 181 667
 Початкові 1 309 157 379 13 059
 - державні 1 148 120 785 10 565
 - приватні 161 36 594 2 494
 Середні 540 112 461 4 480
 - державні 403 85 221 3 589
 - приватні 137 27 240 891
 Вищі[9] 87 15 963 416
 - державні 44 8 847 211
 - приватні 43 7 116 205

ТуризмРедагувати

 
Національний парк Ель-Паломар

Туризм є важливою галуззю економіки Ентре-Ріоса. Туристичними атракціями провінції є[10]:

Також провінція має багато історичних пам'яток[17].

Адміністративно-територіальний поділРедагувати

Департамент Адміністративний центр Рік створення Населення (2010)[18] Площа (км²) Мапа
Колон Колон 1869 61.488 2.893  
Конкордія Конкордія 1849 169.459 3.357  
Діаманте Діаманте 1849 46.117 2.774  
Федерасьйон Федерасьйон 1887 68.706 3.760  
Федераль Федераль 1972 25.928 5.060  
Фелісіано Сан-Хосе-де-Фелісіано 1887 15.150 3.143  
Гвалегвай Гвалегвай 1849 51.756 7.178  
Гвалегвайчу Гвалегвайчу 1849 108.937 7.086  
Іслас-дель-Ібікуй Вілья-Паранасіто 1984 12.075 4.500  
Ла-Пас Ла-Пас 1849 66.988 6.500  
Ногоя Ногоя 1849 39.078 4.282  
Парана Парана 1821 340.861 4.974  
Сан-Сальвадор Сан-Сальвадор 1995 17.309 1.275  
Тала Росаріо-дель-Тала 1849 26.198 2.663  
Уругвай Консепсьйон-дель-Уругвай 1821 100.854 5.855  
Вікторія Вікторія 1849 35.951 6.822  
Вільягвай Вільягвай 1849 49.445 6.654  

ПриміткиРедагувати

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 грудня 2010. Процитовано 24 грудня 2010. 
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 січня 2011. Процитовано 5 січня 2011. 
  3. http://www.bcr.com.ar/pagcentrales/RegionCentro/Tratados/ActadeIntegracionEntreRiosAbril1999.pdf[недоступне посилання з квітня 2019]
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 жовтня 2011. Процитовано 1 лютого 2011. 
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 листопада 2010. Процитовано 1 лютого 2011. 
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 липня 2011. Процитовано 1 лютого 2011. 
  7. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 листопада 2010. Процитовано 1 лютого 2011. 
  8. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 квітня 2011. Процитовано 20 квітня 2011. 
  9. без урахування університетів
  10. Архівована копія. Архів оригіналу за 15 вересня 2019. Процитовано 1 лютого 2011. 
  11. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 листопада 2010. Процитовано 1 лютого 2011. 
  12. Архівована копія. Архів оригіналу за 16 березня 2010. Процитовано 1 лютого 2011. 
  13. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 березня 2010. Процитовано 1 лютого 2011. 
  14. Архівована копія. Архів оригіналу за 11 березня 2011. Процитовано 1 лютого 2011. 
  15. Архівована копія. Архів оригіналу за 28 березня 2010. Процитовано 1 лютого 2011. 
  16. Архівована копія. Архів оригіналу за 28 березня 2010. Процитовано 1 лютого 2011. 
  17. Архівована копія. Архів оригіналу за 30 березня 2010. Процитовано 1 лютого 2011. 
  18. INDEC (2010). Перепис 2010. Результати по провінції Ентре-Ріос (HTML). Архів оригіналу за 25-06-2013. Процитовано 13-01-2011. 

ПосиланняРедагувати