Вікіпедія

Ентандрофрагма

рід рослин
Ентандрофрагма
Entandrophragma cylindricum, Республіка Конго
Entandrophragma cylindricum, Республіка Конго
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Покритонасінні (Angiospermae)
Клас: Дводольні (Dicotyledoneae)
Надпорядок: Розиди (Rosanae)
Порядок: Сапіндоцвіті (Sapindaleae)
Родина: Мелієві (Meliaceae)
Підродина: Cedreloideae
Рід: Ентандрофрагма (Entandrophragma)
Біноміальна назва
Entandrophragma
C.DC., 1894
Види
Синоніми
* Heimodendron Sillans, 1953
Посилання
Вікісховище: Entandrophragma
Віківиди: Entandrophragma
EOL: 71073
IPNI: 26728-1
ITIS: 29015
NCBI: 155635

Ентандрофрáгма (лат. Entandrophragma) — рід листопадних дерев, представники якого зростають виключно у Субсахарській Африці. Відноситься до родини мелієві (Meliaceae). Складається з 10-12 видів , деякі з яких мають охоронний статус «вразливі».

Ареал роду охоплює більшу частину Західної, Центральної, Східної і Південної Африки. Тут представники роду — разом з деякими іншими родами мелієвих — нерідко домінують у верхньому ярусі вічнозелених і листопадних лісів . В рід входять дводомні рослини з пір'ястими листями і великими складними суцвіттями. Квітки п'ятипелюсткові. Плід — коробочка . У системі мелієвих філогенетично найбільш близькими до роду Entandrophragma є роди Cedrela[en] і Toona[en] .

На ринку деревина ентандрофрагми фігурує у складі групи махагоні і для низки країн Тропічної Африки є важливим предметом експорту. Кора етандрофрагми знаходить різноманітне застосування у народній медицині, а вивчення біологічно активних сполук представників цього роду виявило їх інсектицидну активність разом з антибактеріальними, противірусними, протигрибковими і, можливо, протираковими властивостями .

Назва ред.

 
Казимир Декандоль

Рід Entandrophragma був вперше виділений швейцарським ботаніком Казимиром Декандолем у 1894 році[1], коли він переніс вид, описаний у 1859 році Фрідріхом Вельвічем як Swietenia angolensis, з роду Swietenia в окремий рід[2]. Назву роду Декандоль вибрав з урахуванням того, що тичинки в квітці рослини зростаються в тичинкову трубку, нижня частина якої розділена перегородками на невеликі відділення; воно утворено від дав.-гр. ἐν «в», ἀνήρ (родовий відмінок ἀνδρός) «чоловік» (у даному випадку це слово вказує на андроцей квітки) і φράγμα «поділ, відділення, перегородка»[3].

Поширення ред.

Представники роду Ентандрофрагма зростають у вічнозелених і листопадних вологих та сухих лісах Тропічної Африки[4]. У Західній Африці сукупний ареал роду охоплює практично всю зону тропічних лісів гвінейського регіону — від Гвінеї на заході до Камеруну та Екваторіальної Гвінеї на сході. У Центральній Африці він простягається від ЦАР на півночі до Анґоли та Замбії на півдні (охоплюючи при цьому і крайній північний захід Намібії). У Східній Африці ареал роду тягнеться від Південного Судану і західних районів Кенії на півночі до Мозамбіку на півдні (але практично не виходить на узбережжя Індійського океану). Нарешті, у Південній Африці ентандрофрагма росте на північному сході регіону — у Зімбабве і Свазіленді, а також у суміжних районах Ботсвани і ПАР[5].

Поряд з представниками родів Khaya[en] і Lovoa[en], які також належать до родини мелієвих, види роду Entandrophragma домінують у верхньому ярусі гірських африканських тропічних лісів[6].

Опис ред.

Всі представники роду Ентандрофрагма — дерева, що досягають у висоту 40-50 м і більше. У жовтні 2016 року колектив німецьких і швейцарських ботаніків опублікував дослідження, згідно з яким примірник ентандрофрагми високої (Entandrophragma excelsum), що росте у гірському масиві Кіліманджаро, є найвищим деревом Африки, досягаючи у висоту 81,5 метрів. Вік дерева оцінюється більш ніж 470 років[7][8].

 
Entandrophragma caudatum. Ботанічна ілюстрація Матильди Сміт із збірки ілюстрацій Icones Plantarum[en] (1915)

Дводомні рослини. Листя зазвичай парноперисті (іноді зустрічаються непарноперисті), листочки їх цільні (гладкі або з простими волосками)[9][10]..

Суцвіття — великі, комбіновані неоднорідні (тирси). Чашечка зрослолистна, край її цілісний або ж розділений на 5 гострих лопатей. Віночок складається з 5 жовтуватих пелюсток близько 2 мм завдовжки. Нектарний диск у чоловічих квіток подушкоподібний, число тичинок дорівнює 10, причому вони зростаються у трубку, яка з'єднана з диском 10 або 20 короткими гребенями чи перегородками. Тичинкові трубки мають глечкувату або келихоподібну форму, край їх цільний або розсічений (злегка або достатньо глибоко). У жіночих квіток нектарний диск редукований в слабо помітну припухлість біля основи зав'язі[9][10]. Зав'язь 5-гніздова, у кожному гнізді знаходиться від 4 до 12 насіннєвих зачатків[11].

Плід представляє собою довгасту п'ятисекційну септифрагну коробочку сигароподібної, веретеноподібної, циліндричної або булавоподібної форми. Центральна колонка коробочки п'ятигранна і тягнеться до верхівки останньої[9][10]. Розміри плоду варіюють: наприклад, у плода E. cylindricum вони складають 6-14 см на 2,5—4 см[12], у E. utile — 14-28 см на 4,5—7 см[13]. На одне гніздо зав'язі припадає від 3 до 9 насіння, кожне з яких прикріплено до центральної колонки, а на кінці забезпечені крильцем; залишковий ендосперм представлений тонким шаром[10]. Насіння помітно розрізняються за своєю довжиною навіть у представників одного і того ж виду; так, у E. candollei воно змінюється в межах від 5 до 12 см[14]. У зародка дві тонкі сім'ядолі, а зародковий корінець виступає в бічному напрямку[10].

Хромосомний набір: 2n = 36 або 2n = 72[9].

Систематичне положення ред.

Рід Entandrophragma входить у підродину Cedreloideae родини мелієвих (Meliaceae). У цій підродині він являє собою сестринську групу для кла́ди, яка утворена родами Cedrela[ru] і Toona[en] (та зазвичай виділяється в трибу Cedreleae[15][16]), що відокремилися від даної клади приблизно 30 млн років тому[17].

Види ред.

 
Деревина Entandrophragma angolense
(вигляд під мікроскопом)

За сучасними уявленнями, у склад роду Ентандрофрагма налічують 10 видів (іноді вказується 11 або 12 видів[18][19]). Нижче наведено їх перелік за інформацією бази даних Catalogue of Life[20]:

  • E. angolense[es] (Welw.) C.DC.типовий[21][22] — Ентандрофрагма ангольська, або тіама — вид, який широко розповсюджений у тропічній Африці (від Ґвінеї і Анголи на заході до Південного Судану та західних районів Кенії на сході)[23]. Листя великі, кожен з них складається з 8(14)-20(22) довгастих листочків від 7 до 28 см завдовжки. Суцвіття до 40 см завдовжки, а окремі квітки мають у довжину 4-5 мм, зеленувато-білі. Плоди — циліндричні коробочки довжиною 11-22 см і діаметром 3-5 см, колір — від коричневого до чорного; насіння — від 6 до 9,5 см завдовжки[24][25]. Листопадне дерево, заввишки досягає 50 м; відрізняється струнким прямим стовбуром (діаметром до 2,5 м), що гілкується починаючи лише з висоти 20-23 м. У деяких випадках сильно розвинені дошкоподібні коріння піднімаються по стовбуру до висоти 6 м. Червона деревина цього дерева, яка темніє на світлі, міцна і добре полірується; її використовують в меблевому виробництві, для оздоблення інтер'єрів та виготовлення фурнітури. Кора слугує для здобуття коричневої фарби[4][26].
  • E. bussei[sv] Harms ex Engl. — зростає у Танзанії і Бурунді. Дерево досягає 10-20 м заввишки[27][28]. Деревина червонувато-коричнева, важка; добре обробляється, але погано тримає цвяхи. Її використовують в будівництві, для оздоблення інтер'єрів, токарних праць, виготовлення фурнітури, ящиків та фанери[29].
  • E. candollei[es] Harms — Ентандрофрагма Кандоля, або косіпо — зростає у тропічній Африці (від Ґвінеї на заході до Демократичної Республіки Конґо на сході)[30]. Листя мають черешок довжиною 7-20 см, причому кожен лист складається з 10-20 довгастих листочків від 5 до 18 см завдовжки. Суцвіття до 30 см завдовжки, а окремі квітки мають квітконіжку довжиною до 3 мм і зеленувато-білі пелюстки довжиною 6-7 мм. Плоди — циліндричні коробочки довжиною 17-23 см і діаметром 3-5 см, фіолетово-коричневого або темно-коричневого кольору; насіння — від 5 до 12 см довжиною[31].. Дерево у висоту досягає 65 м; стрункий стовбур, що не розгалужується до висоти 30 м, має діаметр до 2 м. Деревина рожева, у старих дерев іноді не темніє на світлі, щільна (у свіжозаготовлених дерев тоне у воді), добре полірується; в порівнянні з сапеле менш декоративна і зазвичай використовується у теслярстві[4][32].
 
Плоди Entandrophragma caudatum
(Заповідник Лапалала[en], ПАР)
  • E. caudatum[en] (Sprague) Sprague — росте на півдні Африки (ПАР, Намібія, Ботсвана, Зімбабве, Свазіленд, Мозамбік, Замбія, Малаві)[33]. Листя до 25 см завдовжки, причому кожен лист складається з 5-8 пар довгастих листочків до 11 см завдовжки. Суцвіття до 20 см завдовжки, квітки блідо-зеленого кольору з пелюстками довжиною 5-6 мм. Тичинкові трубки довжиною 3-4 мм. Плоди — сигароподібні коробочки довжиною 15-20 см і діаметром 5 см. Розміри насіння: 9-10 х 2 см[34]. Дерево заввишки від 3 до 30 м, а його стовбур в діаметрі доходить до 1,5 м[35]. Деревина червонувато-коричневого або темно-коричневого кольору, помірно тяжка. Використовується в окремих місцевостях для виготовлення фурнітури і каное, але її поставки обмежені[29].
 
Електрична мбіра, що зроблена з деревини сапеле
  • E. cylindricum (Sprague) Sprague — Ентандрофрагма циліндрична, або сапеле — широко поширена у тропічній Африці (від Сьєрра-Леоне на заході до Уґанди на сході)[36]. Може зростати в більш сухих місцевостях, ніж інші види роду Ентандрофрагма, і в більшій частині ареалу роду є найбільш поширений його вид. Листя мають черешок довжиною від 5 до 13 см, причому кожен з листків складається з 6-7 пар довгастих листочків довжиною від 4 до 15 см. Суцвіття досягає у довжину 25 см; квітки дрібні, жовто-зелені. Тичинкові трубки довжиною приблизно 2 мм. Плід — циліндрична коробочка довжиною 6-14 см і діаметром від 2,5 до 4 см, колір якої варіює від коричневого до фіолетово-чорного. Довжина насіння — від 6 до 11 см[37]. Листопадне дерево, заввишки досягає 65 м, а у діаметрі доходить до 6 м. Деревина білувата, тверда (як у дуба черешчатого), але не важка; ядро спочатку рожеве, але швидко темніє на світлі до червоно-коричневого забарвлення типового червоного дерева. Характерний чіткий малюнок з рівномірних смуг, найбільш виражений на радіальних розрізах. Йде на будівництво кораблів і човнів, будинків, на виготовлення фурнітури, застосовується для обробки приміщень, у меблевому виробництві і столярстві[4][38].
  • E. delevoyi[sv] De Wild. — зростає у Замбії, на сході Демократичної Республіки Конґо та на південно-західній Танзанії[39]. Листя мають черешок довжиною до 25 см, причому кожен лист складається з 3-5 пар довгастих листочків від 5 до 18 см завдовжки. Суцвіття досягають у довжину 15 см, а окремі квітки мають квітконіжку довжиною до 2 мм і пелюстки довжиною 5-7 мм. Тичинкові трубки довжиною 5-7 мм. Плід — циліндрична коробочка довжиною 14-16 см і діаметром 3-3,5 см. Розміри насіння: 7-8,5 на 1,5 см. Дерево сягає у висоту 35 м, а його стовбур в діаметрі доходить до 1,5 м; кора сіро-коричнева, гладенька[40]. Деревина помірно важка. Використовується в окремих місцевостях для будівництва будинків, заготівлі дров і виробництва деревного вугілля[41].
  • E. excelsum[es] (Dawe & Sprague) Sprague — Ентандрофрагма висока[42] — зростає у центральній Африці і сусідніх районах (схід Демократичної Республіки Конґо, північний схід Замбії, північ Малаві, Танзанія, Бурунді, Руанда, Уґанда)[43]. Листя мають черешок довжиною від 9 до 23 см, причому кожен з листків складається з 8-16 довгастих листочків довжиною від 8 до 18 (іноді — і до 30) см. Суцвіття досягає в довжину 25-45 см; квітки дрібні, білі або рожево-білі. Тичинкові трубки довжиною 3-4 мм. Плід — циліндрична коробочка довжиною 12-20 см і діаметром 3-4 см, колір якої варіює від темно-коричневого до фіолетово-чорного[44]. Дерево зазвичай досягає у висоту 45 м, а інколи — і більш значної величини; його стовбур в діаметрі доходить до 2,5 м. У його деревини колір рожево-коричневий (для свіжоспиляних дерев), але після витримки вона стає червонувато-коричневого. Деревина тверда, добре обробляється (але її важко суто свердлити, та цвяхи вона тримає слабо); вона придатна для будівництва, столярних і оздоблювальних робіт, виготовлення мебелів і фанери, музичних інструментів й кузовів транспортних засобів[45].
 
Деревина Entandrophragma utile
  • E. palustre[sv] Staner — росте на півночі Демократичної Республіки Конґо[46]. Дерево сягає у висоту 40 м. Помірно тяжка червонувато-коричнева деревина придатна для будівництва, столярних та оздоблювальних робіт, виготовлення меблів[47].
  • E. spicatum[es] (C. DC.) Sprague — зустрічається у невеликому ареалі по обох берегів нижньої течії річки Кунене (південний захід Анґоли і північний захід Намібії)[48][49]. Кожен з листків складається з 3-7 пар довгастих листочків завдовжки до 11 см. Суцвіття сильно оволохачене. Дерево сягаэ у висоту 9-18 м і має грубу кору, що лупиться. Росте переважно на піщаних ґрунтах[50].
  • E. utile (Dawe & Sprague) Sprague — Ентандрофрагма корисна, або сіпо — широко поширена у тропічній Африці (Сьєрра-Леоне і Анголи на заході до Уганди на сході)[51]. Листя мають черешок довжиною від 5 до 15 см, причому кожен з листків складається з 14-32 довгастих листочків завдовжки від 4 до 15 см. Суцвіття сягає 25 см завдовжки; квітки дрібні, зеленувато-білі. Тичинкові трубки довжиною 3-4 мм. Плід — булавоподібна коричнево-чорна коробочка завдовжки 14-28 см і діаметром від 4,5 до 7 см; довжина насіння — від 8 до 11 см. Дерево досягає 70 м у висоту, а в діаметрі біля основи доходить до 2 м; прямий циліндричний стовбур без дошкоподібних коренів. Деревина червоно-бура; текстура через наявність великих пор більш рідкісна, ніж у сапеле. Добре обробляється і полірується (після порозаповнення). Дещо поступаючись за цінності деревині сапеле, використовується в тих же цілях, а також йде на виготовлення фанери[4][52].

У деяких джерелах розглядають також види E. congoense (De Wild.) A. Chev. і E. pierrei A.Chev., виділяючи їх з E. angolense.

Шкідники ред.

 
Метелик Hypsipyla robusta

Пагони, квітки, плоди та кора дерев роду Ентандрофрагма нерідко пошкоджуються гусеницями метеликів виду Hypsipyla robusta[en] з сімейства вогнівок (Pyralidae). Інші види вогнівок також становлять небезпеку для цих дерев: гусениці Eugyroptera robertsi[sv] атакують старі дерева; метелики Catopyla dysorphnaea[sv] відкладають свої яйця в плоди, і гусениці, що з'явилися на світ, живляться цім насінням, переповзаючи з плоду на плід; насінням (а також стінками плодів) харчується також гусінь виду Mussidia nigrivenella[en].

Охоронний статус ред.

На більшій частині свого ареалу ентандрофрагма, в силу своєї широкої поширеності у біотопах, знаходиться у відносно сприятливому становищі. Тим не менш, значні масштаби заготовок деревини низки її видів призвели до того, що у останніх в деяких країнах відзначається значна генетична ерозія. У зв'язку з цим у «Червоній книзі МСОП» (англ. IUCN Red List of Threatened Species) до категорії вразливих видів занесені E. angolense[53], E. candollei[54], E. cylindricum[55] і E. utile[56]. У категорію видів, що знаходяться під найменшою загрозою зникнення, внесені види E. caudatum[57] і E. excelsum[58].

Використання ред.

 
Деревина Entandrophragma candollei
(Тулузький музей)

Деревина дерев роду фігурує на ринку під різними назвами і служить предметом експорту. Зазвичай її включають у групу махагоні[4][59]. Найбільший обсяг експорту припадає на деревину (колоди, пиломатеріали) чотирьох видів роду. У 1970-х роках провідними експортерами деревини ентандрофрагми були Кот-д'Івуар і Гана, але пізніше вони поступилися лідируючі позиції державам Центральної Африки. За даними на початок 2000-х років, які відносяться до окремих країн Африки, найбільшими експортерами були такі держави[60]:

  • E. cylindricum (сапеле): Республіка Конго (211 000 м³ колоди), Камерун (180 000 м³ пиломатеріалів), ЦАР (41 000 м³ колоди, 29 000 м³ пиломатеріалів);
  • E. utile (сіпо): Республіка Конго (43 000 м³ колоди, 10 000 м³ пиломатеріалів), ЦАР (8000 м³ колоди, 1000 м³ пиломатеріалів);
  • E. candollei (косіпо): Камерун (4000 м³ колоди, 19 250 м³ пиломатеріалів), Габон (2100 м³ пиломатеріалів), ЦАР (1000 м³ пиломатеріалів);
  • E. angolense (тіама): Республіка Конго (8000 м³ колоди, 2000 м³ пиломатеріалів), Габон (7500 м³ пиломатеріалів), Камерун (1000 м³ пиломатеріалів).

Кору ентандрофрагми використовують у народній медицині: як болезаспокійливий засіб її застосовують зовнішньо при болях у шлунку, виразковій хворобі, болю у вухах і області нирок, при ревматизмі або артриті, а відвар кори п'ють для зняття жару (зокрема, при малярії).

Біохімічне вивчення представників роду показало, що вони продукують різноманітні лимоноїди — біологічно активні речовини, що являють собою модифіковані тритерпеноїди і виступають як вторинні метаболіти. Лимоноїди містяться в листках і корі цих дерев; вони проявляють інсектицидну активність, а також володіють антибактеріальними, противірусними, протигрибковими і, можливо, протираковими властивостями[61].

Примітки ред.

  1. ↑ (фр.) De Candolle C. Entandrophragma C. DC. Genus novum // Bulletin de l’Herbier Boissier. Tome II, No. 9 / Sous la direction de Eugène Autran. — Genève : Imprimerie Romet, 1894. — 769 p.
  2. ↑ (англ.)(фр.) African Plant Database. Entandrophragma angolense (Welw.) C.DC. // Site web Conservatoire et Jardin botaniques de la Ville de Genève. Архів оригіналу за 28 грудня 2016. Процитовано 27 грудня 2016.
  3. ↑ (англ.) Entandrophragma C. DC. Meliaceae // Quattrocchi U.  CRC World Dictionary of Medicinal and Poisonous Plants: Common Names, Scientific Names, Eponyms, Synonyms, and Etymology. — Boca Raton : CRC Press, 2012. — 3960 p. — ISBN 978-1-4822-5064-0.
  4. ↑ а б в г д е (рос.) Базилевська Н. О. . Энтандрофрагма // Африка. Энциклопедический справочник. Т. 2 / Гол. ред. А. А. Громико. — Москва : Радянська енциклопедія, 1987. — 671 с. — С. 577—578.
  5. ↑ (англ.)(фр.) African Plant Database. Entandrophragma C.DC. // Site web Conservatoire et Jardin botaniques de la Ville de Genève. Архів оригіналу за 7 січня 2017. Процитовано 6 січня 2017.
  6. ↑ (рос.) Жизнь растений. Энциклопедия в 6 тт. Т. 5, ч. 2: Цветковые растения / Гол. ред. А. Л. Тахтаджян. — Москва : Просвещение, 1981. — 511 с. — С. 253.
  7. ↑ Hemp A., Zimmermann R., Remmele S., Pommer U., Berauer B., Hemp C., Fischer M. {{{Заголовок}}}. 
  8. ↑ (укр.) Вчені виявили найвище дерево Африки. // Сайт «Телеграф» - Новини України та світу. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 10 грудня 2016.
  9. ↑ а б в г (англ.) Flowering Plants. Eudicots: Sapindales, Cucurbitales, Myrtaceae / Ed. by K. Kubitzki. — Berlin : Springer Science & Business Media, 2011. — x + 436 p. — (The Families and Genera of Vascular Plants. Vol. 10) — ISBN 978-3-642-14396-0. — DOI:10.1007/978-3-642-14397-7. — P. 194.
  10. ↑ а б в г д Pennington & Styles, 1975, с. 519.
  11. ↑ Byng J. W. . The Flowering Plants Handbook: A practical guide to families and genera of the world. — Hertford : Plant Gateway Ltd, 2014. — vi + 619 p. — ISBN 978-0-9929993-0-8. — P. 291.
  12. ↑ Timbers, vol. 1, 2008, с. 241—243.
  13. ↑ Timbers, vol. 1, 2008, с. 247.
  14. ↑ Timbers, vol. 1, 2008, с. 237.
  15. ↑ (рос.) Тахтаджян А. Л. "Система магнолиофитов". — Ленінград : Наука, 1987. — 439 с. — С. 179.
  16. ↑ (англ.) Muellner A. N., Pennington T. D., Koecke A. V., Renner S. S. . Biogeography of Cedrela (Meliaceae, Sapindales) in Central and South America // American Journal of Botany, 2010, 97 (3). — P. 511—518. — DOI:10.3732/ajb.0900229. — PMID 21622412.
  17. ↑ Koenen E. J. M., Clarkson J. J., Pennington T. D., Chatrou L. W. . Recently evolved diversity and convergent radiations of rainforest mahoganies (Meliaceae) shed new light on the origins of rainforest hyperdiversity // New Phytologist, 2015, 207 (2). — P. 327—339. — DOI:10.1111/nph.13490. — PMID 26053172.
  18. ↑ (чеськ.)(англ.) Genus Entandrophragma C.E.C. Fisch. // Website Biological Library (BioLib). Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 14 грудня 2016.
  19. ↑ (англ.) Species in Entandrophragma. // The Plant List. Version 1.1. 2013. Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 14 грудня 2016.
  20. ↑ (англ.) Entandrophragma: Search Results. // Website Catalogue of Life. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 10 грудня 2016.
  21. ↑ (англ.) NCU-3e. Names in current use for extant plant genera. Electronic version 1.0. Entry for Entandrophragma C. DC. // Names in Current Use for Extant Plant Genera (the NCU-3 database) by the International Association for Plant Taxonomy (IAPT). Процитовано 29 грудня 2016.
  22. ↑ (англ.) Entandrophragma C.DC. // Website Tropicos ® by the Missouri Botanical Garden. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 11 грудня 2016.
  23. ↑ (англ.) Entandrophragma angolense (Welw.) C.DC. // Website Catalogue of Life. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 10 грудня 2016.
  24. ↑ (англ.) Entandrophragma angolense (Welw.) C.DC. // The CABI Encyclopedia of Forest Trees. — Wallingford : CABI[en], 2013. — 536 p. — ISBN 978-1-78064-236-9. — P. 165—167.
  25. ↑ Timbers, vol. 1, 2008, с. 233.
  26. ↑ Древесные породы мира, т. 1, 1982, с. 43—44.
  27. ↑ (англ.) Entandrophragma bussei Harms ex Engl. // Website Catalogue of Life. Процитовано 10 грудня 2016.
  28. ↑ (англ.) Entandrophragma bussei. // Website Useful Tropical Plants. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 14 грудня 2016.
  29. ↑ а б Timbers, vol. 1, 2008, с. 244.
  30. ↑ (англ.) Entandrophragma candollei Harms. // Website Catalogue of Life. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 10 грудня 2016.
  31. ↑ (англ.) Entandrophragma candollei Harms // The CABI Encyclopedia of Forest Trees. — Wallingford : CABI[en], 2013. — 536 p. — ISBN 978-1-78064-236-9. — P. 167—168.
  32. ↑ Древесные породы мира, т. 1, 1982, с. 79—80.
  33. ↑ (англ.) Entandrophragma caudatum (Sprague) Sprague. // Website Catalogue of Life. Архів оригіналу за 26 березня 2016. Процитовано 11 грудня 2016.
  34. ↑ (англ.) Entandrophragma caudatum. // Website Global Plants on JSTOR. Архів оригіналу за 30 грудня 2016. Процитовано 29 грудня 2016.
  35. ↑ (англ.) Entandrophragma caudatum. // Website Useful Tropical Plants. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 14 грудня 2016.
  36. ↑ (англ.) Entandrophragma cylindricum (Sprague) Sprague. // Website Catalogue of Life. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 11 грудня 2016.
  37. ↑ (англ.) Entandrophragma cylindricum (Sprague) Sprague // The CABI Encyclopedia of Forest Trees. — Wallingford : CABI[en], 2013. — 536 p. — ISBN 978-1-78064-236-9. — P. 168—169.
  38. ↑ Древесные породы мира, т. 1, 1982, с. 85—86.
  39. ↑ (англ.) Entandrophragma delevoyi De Wild. // Website Catalogue of Life. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 11 грудня 2016.
  40. ↑ (англ.) Entandrophragma delevoyi. // Website Global Plants on JSTOR. Архів оригіналу за 30 грудня 2016. Процитовано 29 грудня 2016.
  41. ↑ Timbers, vol. 1, 2008, с. 244—245.
  42. ↑ (рос.) УДК 674.031.752.334. Entandrophragma. Энтандрофрагма. // Раздел «Справочник по УДК» на сайте www.vak-journal.ru. Архів оригіналу за 7 січня 2017. Процитовано 6 січня 2017.
  43. ↑ (англ.) Entandrophragma excelsum (Dawe & Sprague) Sprague. // Website Catalogue of Life. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 11 грудня 2016.
  44. ↑ [[#CITEREF|]].
  45. ↑ (англ.) Entandrophragma excelsum. // Website Useful Tropical Plants. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 14 грудня 2016.
  46. ↑ (англ.) Entandrophragma palustre Staner. // Website Catalogue of Life. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 11 грудня 2016.
  47. ↑ (англ.) Entandrophragma palustre. // Website Useful Tropical Plants. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 14 грудня 2016.
  48. ↑ (англ.) Entandrophragma spicatum (C.DC.) Sprague. // Website Catalogue of Life. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 11 грудня 2016.
  49. ↑ African Plant Database. Entandrophragma aspicatum (C.DC.) Sprague. // Site web Conservatoire et Jardin botaniques de la Ville de Genève. Архів оригіналу за 28 грудня 2016. Процитовано 27 грудня 2016.
  50. ↑ (англ.) Entandrophragma spicatum. // Website Global Plants on JSTOR. Архів оригіналу за 30 грудня 2016. Процитовано 29 грудня 2016.
  51. ↑ (англ.) Entandrophragma utile (Dawe & Sprague) Sprague. // Website Catalogue of Life. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 11 грудня 2016.
  52. ↑ Древесные породы мира, т. 1, 1982, с. 91—92.
  53. ↑ Entandrophragma angolense. // The IUCN Red List of Threatened Species. Архів оригіналу за 7 січня 2017. Процитовано 6 січня 2017.
  54. ↑ Entandrophragma candollei. // The IUCN Red List of Threatened Species. Архів оригіналу за 7 січня 2017. Процитовано 6 січня 2017.
  55. ↑ Entandrophragma cylindricum. // The IUCN Red List of Threatened Species. Архів оригіналу за 7 січня 2017. Процитовано 6 січня 2017.
  56. ↑ Entandrophragma utile. // The IUCN Red List of Threatened Species. Архів оригіналу за 8 січня 2017. Процитовано 6 січня 2017.
  57. ↑ Entandrophragma caudatum. // The IUCN Red List of Threatened Species. Архів оригіналу за 19 серпня 2017. Процитовано 6 січня 2017.
  58. ↑ Entandrophragma excelsum. // The IUCN Red List of Threatened Species. Архів оригіналу за 7 січня 2017. Процитовано 6 січня 2017.
  59. ↑ (англ.) Hall J. S. . Seed and seedling survival of African mahogany (Entandrophragma spp.) in the Central African Republic: Implications for forest management // Forest Ecology and Management, 2008, 255 (2). — P. 292—299. — DOI:10.1016/j.foreco.2007.09.050.
  60. ↑ Timbers, vol. 1, 2008, с. 232, 236, 239, 246.
  61. ↑ (англ.) Paritala V., Chiruvella K. K., Thammineni C., Ghantad R. G., Mohammed A. . Phytochemicals and antimicrobial potentials of mahogany family // Revista Brasileira de Farmacognosia, 2015, 25 (1). — P. 61—83. — DOI:10.1016/j.bjp.2014.11.009.

Література ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ентандрофрагма&oldid=40684965