Енгус I
Енгус I мак Фергус (Óengus mac Fergusso; ? — 761) — король Піктії у 732-761 роках. Став засновником нової династії.
Енгус I | |
---|---|
![]() | |
Народився | невідомо |
Помер | 761 Сент-Ендрюс |
Поховання | Сент-Ендрюс ![]() |
Національність | пікт |
Діяльність | суверен ![]() |
Титул | король |
Посада | Список королів піктів ![]() |
Термін | 732—761 роки |
Попередник | Нехтон III |
Наступник | Бруде V |
Конфесія | християнство |
Рід | династія Енгуса |
Батько | Вургуйст (Фергус) |
Брати, сестри | Бруде V ![]() |
Діти | 2 сини |
Життєпис
ред.Боротьба за владу
ред.Енгус є ірландським варіантом імені короля. У піктів звався Онуйстом. Був сином знатного пікта Вургуйста (ірландською — Фергуса). Про молоді роки мало відомостей. За однією з версій був членом клану Еогнахту з королівства Мюнстер.
У 728 році після повстання колишнього короля Нехтона III проти правлячого Алпіна I, Енгус мак Фергус втрутився у боротьбу за владу. Ще одним претендентом став інший колишній король Друст VII.
Спочатку Енгус вступив у союз з Нехтоном III. 728 року завдав значної поразки військам Алпіна I у битві при Монах-Кребі (десь на південь від Перта). Енгус дозволив Нехтону III остаточно здолати Алпіна I. У тому самому році Нехтон і Алпін зійшлися в битві в місці, яке називалося Каслен-Креді, в якій Алпін I зазнав повної поразки й втік до Дал Ріади. Нехтона III знову оголошено королем.
У 729 році Енгус вступив у конфлікт з королем Нехтоном III, якому завдано поразки у битві при Моніт-Карно поблизу озера Логда. Того ж року — 12 серпня — у битві при Дрома Дерг Блатнуг завдав поразки військам Друста VII, який загинув. Після цього він став фактичним правителем піктів при номінальному володарюванні Нехотона III до 732 року.
Панування
ред.У 732 році вступив на трон. Першим кроком стало підтвердження мирного договору з королівством Нортумбрія. Водночас вступив у конфлікт з королівством Дал Ріади, де сховався колишній піктський король Алпін I. Ще у 731 році Бруде, син Егнуса I, здійснив успішний похід до Дал Ріади. Втім у 733 році Дунган, син Селбаха, з області Лорн в Дал Ріаді, взяв у полон Бруде, коли той перебував у святилище на острові Торі. Того ж року помер король Еохайд III. На деякий час королем Дал Ріади став Алпін, колишній король Піктії. Втім того незабаром повалили, а Дал Ріади поділено між Дунгалом мак Селбахом та Муїредахом мак Айнбкеллайхом у сучасній Шотландії, й Індрехтахом мак Фіаннамаєм в Ольстері.
Скориставшись цим послабленням Дал Ріади, Енгус I вирішив підкорити це королівство. У 734 році він зруйнував фортецю Дал Ріади — Дун-Летфінн і поранив Дунгана мак Селбаха, який втік до Ірландії. У ході кампанії 734 року син дал-ріадського короля Еогана був узятий у полон поблизу Дуноллі, важливої фортеці Дал Ріади.
У 736 році Енгус I здійснив новий похід проти Дал Ріади, де захопив фортеці Дунадд і Крейк. Того ж року переміг Дунгала мак Селбаха, що повернувся з Ірландії. Король піктів наказав стратити Дунгала та його брата Ферадаха. Але того ж року загинув син Енгуса I — Бруде (обставини цього достеменно невідомі). Водночас інший син короля Піктії — Талорган завдав у битві в області Калатросс військам Муїредаха мак Айнбкеллайха, який загинув.
На деякий час конфлікти з Дал Ріадою припинилися, новий король останньої — Еоган мак Муйредах — визнав зверхність Піктії. Втім у 739 році Егнус I знову рушив проти скотів, король яких Еоган виявив самостійність. Пікти перемогли війська останнього, а самого короля Дал Ріади схоплено. За наказом Егнуса I Еогана мак Муйредаха страчено через утоплення.
У 740 році в час боротьби піктів зі скотами, проти Піктії виступив Едберт, король Нортумбрії, який спробував завоювати Лотіан. Втім завдяки союзу з Етельбальдом, королем Мерсії, Егнусу I вдалося відбити напад ворога.
У 741 році Енгус I зіткнувся з останнім королем розділеного королівства Дал Ріада. У двох битвах, що відбулися в Ольстері, де було переможено Індрехтаха мак Фіаннамая, який загинув. Тим самим приєднав Дал Ріаду до своїх володінь.
Слідом за цим піктський король став готуватися до завоювання бриттського королівства Стратклайд, підтвердивши союз з Мерсією. 743 року в союзі з Етельбальдом, королем Мерсії, та Кутредом, королем Вессексу, рушив проти Стратклайда, де панував король Теудебур ап Белі.
Але у 744 році до володінь Егнуса I вдерся Еадберхт Нортумбрійський, але битва завершилася без перемоги жодної зі сторін. Надалі сприяв Мерсії у підкоренні Вессекса. Втім у 750 році король Кутред повалив владу Мерсії. Це спричинило розвал союзу Егнуса I з цими англосакськими королівствами. Того ж року Егнус I у битві при Мокетавк (поблизу сучасного міста Мілнгеві) зазнав важкої поразки від військ бриттів Теудебура, в якій загинув брат Талорган.
У 756 році Енгус I уклав союз з Нортумбрієй. Він і король Еадберхт виступили проти столиці Стратклайда — фортеці на скелі Дамбартон. Спочатку їм вдалося досягти значного успіху, і 1 серпня вони змусили бриттів на чолі з Думнагуалом III укласти з ними договір. Але вже 11 серпня майже все військо союзників було знищено.
Після цієї невдачі Егнус I припинив активну зовнішню політику, продовжуючи контролювати Піктію та усю Дал Ріаду. Помер у 761 році, після чого владу успадкував його брат Бруде.
Джерела
ред.(англ.)
- Yorke, Barbara (1990). Kings and Kingdoms of Early Anglo-Saxon England. London: Routledge. ISBN 9781134707249.
- G. W. S. Barrow: Óengus I. In: Lexikon des Mittelalters. Band 6, Artemis & Winkler, München und Zürich 1993, ISBN 3-7608-8906-9, Sp. 1364.
- Anderson, Marjorie Ogilvie (1980). Kings and Kingship in Early Scotland. Edinburgh: Scottish Academic Press. ISBN 0-7011-1604-8.
- Foster, Sally (2004). Picts, Gaels, and Scots: Early Historic Scotland (2nd ed.). London: Batsford. ISBN 0-7134-8874-3.